Постанова

від 25.07.2013 по справі 911/411/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 911/411/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі№ 911/411/13-г господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" простягнення 49 013, 57 грн. в судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідач Пеньков О.Ю. дов. № 10 від 20.03.2013 року Гуйда Д.М. дов. № 19 від 08.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (далі за текстом - ТОВ "Квас Бевериджиз") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" (далі за текстом - ТОВ "ЛиСА") про стягнення 49 013, 57.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2013 року у справі № 911/411/13-г позовні вимоги ТОВ "Квас Бевериджис" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЛиСа" на користь ТОВ "Квас Бевериджиз" 45 756, 20 грн. основного боргу, 1 850, 24 грн. пені, 371, 06 грн. 3 % річних, 720 грн. вартості зворотної тари.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ЛиСа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.04.2013 року у справі № 911/411/13-г в частині стягнення 6 077, 60 грн. та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 911/411/13-г апеляційну скаргу ТОВ "ЛиСА" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 11.04.2013 року - без змін, стягнуто з ТОВ "ЛиСА" на користь ТОВ "Квас Бевериджиз" витрати на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи в сумі 4 610 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "ЛиСА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 911/411/13-г в частині стягнення 6 077, 60 грн. та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року № 03-05/887 для перегляду в касаційному порядку справи № 911/411/13-г у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. (доповідач).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.2013 року № 03-05/920 для перегляду в касаційному порядку справи № 911/411/13-г у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Костенко Т.Ф.., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.06.2012 року між сторонами укладено дистриб'юторський договір № 19/0612, відповідно до п. 2.2. якого ТОВ "Квас Бевериджиз" зобов'язалося поставити та передати у власність дистриб'ютора товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених договором, а ТОВ "ЛиСА" зобов'язалося прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору, здійснювати зберігання та дистрибуцію товару власною торговою командою, а також надавати компанії окремо узгоджені сторонами, послуги на території, та виконувати інші зобов'язання за договором.

Розділом 4 вказаного Договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ Правил Інкотермс, в редакції 2000 року (перевезення оплачується до) склад дистриб'ютора та погодили порядок передачі і приймання товару.

Так, згідно п. 4.9. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється дистриб'ютором на підставі товарно-транспортної накладної у присутність свого уповноваженого представника на місці поставки для огляду і приймання товару, а також підписання товарно-транспортної накладної та іншої супровідної документації.

Розділом 7 договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, ціна за кожний вид товару зазначається у специфікації; загальна вартість кожної партії товару розраховується, виходячи з кількості товару у партії, на основі цін товару, зазначених у специфікації, з урахуванням знижок та торгівельної націнки дистриб'ютора, зазначених у додатку 5 (п. 7.1. Договору); платежі за договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюються в гривнях шляхом банківського переказу коштів на рахунок компанії протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки, на підставі рахунку компанії (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 року (включно), а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 названої Статті закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 240 981, 12 грн., а відповідач прийняв даний товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 911 від 06.07.2012 року на суму 75 263, 04 грн.; № 941 від 11.07.2012 року на суму 83 450, 88 грн.; № 1029 від 17.07.2012 року на суму 82 267, 20 грн., які підписано повноважною особою ТОВ "ЛиСА" у відповідній графі ТТН та скріплено печаткою відповідача.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару на суму 195 213, 92 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 01.05.2012 року по 04.12.2012 року та за період з 15.03.2013 року по 15.03.2013 року.

Крім того, судами встановлено, що відповідач визнає борг у сумі 55 267, 20 грн. та зобов'язався погасити його до 26.10.2012 року, що підтверджується Гарантійним листом № 100 від 26.09.2012 року.

Так, попередніми інстанціями досліджено, що відповідач з моменту підписання вказаного Гарантійного листа сплатив борг в сумі 9 511 грн. і його заборгованість на момент прийняття рішення становила 45 756, 20 грн., проте докази сплати заборгованості в повному обсязі ні на час прийняття рішення суду, ні на час перегляду рішення в апеляційній інстанції відсутні.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 45 767, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що сторони п. 8.4. Договору погодили, що за порушення строків оплати товару, дистриб'ютор сплачує на користь компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного баку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком попередніх судів стосовно задоволення позовних вимог в частині нарахування пені в сумі 1 850, 24 грн. (з урахуванням здійсненого судами перерахунку) та 3 % річних в сумі 371, 06 грн.

Крім того, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення 720, 00 грн. вартості зворотної тари з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повернення зворотної тари хоча і здійснюється силами позивача та за рахунок компанії (п. 5.7. Договору), проте в чітко визначені договором строки та на підставі відповідного письмового повідомлення відповідача про готовність повернення такої тари (п. 4.2. Договору).

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що згідно товарно-транспортних накладних № 911 від 06.07.2012 року; № 941 від 11.07.2012 року; № 1029 від 17.07.2012 року та акту звірки по зворотній тарі станом на липень 2012 року, відповідач отримав 78 одиниць зворотної тари (піддонів) на суму 3 900 грн., повернув позивачу піддони частково у кількості 66 одиниць на суму 3 300 грн., що підтверджено копією видаткової накладної (повернення) № ЛС-0002718 від 16.08.2012 року.

Відповідно до п. 6.1.12. Договору у разі неповернення зворотної тари у строк встановлений пунктом 5.7. цього договору, дистриб'ютор зобов'язаний протягом наступних 5 (п'яти) робочих днів сплатити компанії заставну вартість зворотної тари у розмірі, передбаченому у пункті 5.6. цього договору збільшену суму на ПДВ. При цьому, як визначено п. 5.6., п. 5.6.1. договору, заставна вартість зворотної тари вказується в товарно-транспортній накладній.

Отже, доводи скаржника стосовно того, що згідно умов договору повернення зворотної (заставної) тари від дистриб'ютора проводиться силами та за рахунок компанії (позивача)є необґрунтованими з огляду на те, що відповідач в строк передбачений договором не повідомив позивача про готовність повернення тари, не повернув зворотну тару, а тому позивач правомірно заявив про стягнення вартості неповернутої тари із розрахунку: 50.00 грн. за одиницю (піддон) з врахуванням 20% ПДВ, в сумі 720 грн.

Також, не обґрунтованими є доводи скаржника щодо зменшення розміру заборгованості за дистриб'юторським договором на вартість товару, який позивач повинен був поставити на акційних умовах. З огляду на наступне.

Згідно п. 6.1.13. Договору дистриб'ютор за погодженням з компанією на підставі окремих угод зобов'язався організовувати та проводити у торговельних точках на території різноманітні акції, спрямовані на поширення, популяризацію та збільшення продажу товару компанії згідно правил та процедур проведення відповідних акцій, наданих дистриб'ютору компанією.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони не укладали додаткових угод щодо проведення зазначених акцій, правил їх проведення, які б свідчили про можливість зарахування вартості непоставленого акційного товару в рахунок погашення заборгованості по оплаті товару, поставленого за договором № 19/0612 від 29.06.2012 року, а самим Договором не обумовлено виконання позивачем обов'язку поставки додаткової кількості товару для проведення акцій та здійснення зарахування вартості акційного товару в рахунок погашення заборгованості по оплаті товару поставленого за даним договором, а тому і підстави зустрічного виконання зобов'язань між сторонами та застосування ст. ст. 538, 601 Цивільного кодексу України відсутні.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи приписи ст. ст.44, 48, 49 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та положення договору № 1 від 11.03.2013 року про надання правової допомоги, яким погоджено порядок надання послуг, ціну послуг (винагорода) і порядок оплати, погоджується з висновком апеляційного господарського суду про задоволення заяви ТОВ "Квас Бевериджиз" про покладення судових витрат на правову допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи в сумі 4 610 грн. на відповідача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

25.07.2013 року на адресу Вищого господарського суду України надійшла вимога від позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката, пов'язану з розглядом справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3010 грн.

Відповідно до вимог ст. 111 11 ГПК України за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 111 11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові мають бути зазначений новий розподіл судових витрат.

Крім того, відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України в касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що у задоволенні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" щодо стягнення 3010 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" за надання правової допомоги адвокатом, пов'язану з розглядом справи судом апеляційної інстанції, слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 911/411-13-г залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у справі № 5911/411/13-г залишити без змін.

3. У задоволенні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" щодо стягнення 3010 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛиСА" за надання правової допомоги адвокатом, пов'язану з розглядом справи судом апеляційної інстанції, відмовити.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Ф. Костенко О.В. Яценко