Постанова

від 29.07.2013 по справі 810/3631/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16:26

29 липня 2013 року 810/3631/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Акопян Е.Н.,

за участю представників сторін:

від позивача - Берендя І.В.,

від відповідача - Бойко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішка»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фішка» (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 № 0002622300 та № 0002632300.

Ухвалами суду від 15.07.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002622300 та № 0002632300. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушенням відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, заперечення виклав у письмовій формі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У липні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фішка» (код за ЄДРПОУ 32214657) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) за весь період фінансово-господарської діяльності з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ». За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 05.07.2013 № 421/22-01/32214657.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р.25 Декларації) за травень, червень, липень 2011 року на суму 700 006,00 грн.;

- пп.14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2010 рік на суму 875 007,00 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що договір між позивачем та контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» був укладений з метою отримання податкової вимоги та не мав реального характеру, тобто є нікчемним.

Так, відповідач у Акті перевірки встановив нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з отриманим Актом перевірки від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНІОЛ ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІНФІНІТІ» за період з 21.03.2011 по 30.09.2012. Згідно вказаного Акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ САНОІЛ ТОРГ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряє мий період. Також, у результаті встановлених в ході перевірки фактів фіктивності ТОВ «Інфініті», ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» встановлено порушення приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), взаємовідносини ТОВ «Фішка» з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» мають протиправний характер, підприємствами підписувались акти виконаних робіт про надані послуги по відновленню автотранспорту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Податковий орган у Акті перевірки вказав, що складання та відправка податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», ТОВ «ЮГЕКОТОП» та ТОВ «МЕЛ - ТРАНС» здійснюються безпосередньо однією або групою пов'язаних осіб та задекларовані дані у податковій звітності формуються та координуються однією або групою пов'язаних осіб.

У зв'язку із наведеним, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІШКА» у перевіряємому періоді до податкового кредиту та валових витрат суми по господарських операціях з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

На підставі Акта перевірки від 05.07.2013 № 421/22-01/32214657 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002622300 та № 0002632300.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача.

Із матеріалів справи слідує, що 25 листопада 2010 року між ТОВ «Фішка» (покупець) та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 25-11-10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, згідно специфікації до договору. За умовами договору загальна кількість товару, що поставляється визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; плата за товар здійснюється шляхом 100% оплати загальної вартості партії товару, впродовж 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів прийому - здачі товару; оплата може здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; у загальну вартість товару включаються транспортні витрати, тара та упаковка; право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару вантажоодержувачеві; товар поставляється на умовах і в терміни, вказані в специфікації до договору; товар приймає вантажоодержувач; вантажоодержувач зобов'язаний упевнитися у відповідності товару вимогам, кількості і якості, викладеним у договорі; продавець надає наступні документи: рахунок-фактуру, акт/накладну на товар, податкову накладну, сертифікати якості.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної від 16.12.2010 № РН-0000019, податкової накладної від 16.12.2010 № 20, платіжних доручень від 18.01.2011 № 8, від 12.07.2011 № 426, від 13.07.2011 № 453, від 14.07.2011 №497, від 15.07.2011 № 521, від 18.07.2011 № 529, від 19.07.2011 № 536, від 20.07.2011 № 548, від 21.07.2011 № 569, від 22.07.2011 № 572, від 25.07.2011 № 592, від 26.07.2011 № 626, від 27.07.2011 № 639.

У подальшому придбаний позивачем товар за вказаним договором було експортовано, що також встановлено відповідачем у Акті перевірки.

Так, ТОВ «Фішка» (комітент) укладено договір комісії від 25.11.2010 № 25/11/10-К із ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер), відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, асортимент, кількість, ціна і інші характеристики якого визначаються у відповідному додатку до цього договору комісії. За умовами договору мінімальна експортна ціна вказується комітентом в додатку; товар є власністю комітента до моменту його реалізації покупцеві - нерезиденту. Згідно додатку №1 від 16.12.2010 до договору комісії №25/11/10-К від 25.11.2010, перелік майна переданого комітентом комісіонерові: олія соняшникова нерафінована кількості, метричні тони (350, 880); базис постачання на експорт: FOB - порт Миколаїв (причал №3) Україна, сумарна винагорода комісіонеру (сума комісійної винагороди, винагороди за делькредере і відшкодування витрат) за укладання зовнішньоекономічних угод за додатком №1 від 16.12.2010 до договору комісії №25/11/10- К від 25.11.2010 складає 194,42 грн. без ПДВ (233,30 грн. з ПДВ) з однієї тони товару. Відповідно до умов договору комісії №25/11/10-К та додатку №1 від 16.12.2010 на передачу комітентом комісіонерові олії соняшникової нерафінованої ТОВ «Фішка» виписано акт про прийом товару за якістю і кількістю №1 від 16.12.2010 (місце передачі товару ч. Миколаїв, вул. Громадянська,117). На виконання умов договору комісії ТОВ «ЮГЕКОТОП» на адресу ТОВ «Фішка» надано: звіт комісіонера від 27.01.2011 №1, згідно якого комісіонер, згідно з умовами комітента, заключив контракт на продаж товару комітента №0069/10 від 29.11.10 з Фірмою OREXIM LIMITED (покупець), згідно якого покупець придбав товар в кількості 350,880, по ціні 1 285,0 дол. США на загальну суму 450 880,80 дол. США, на умовах FOB - порт Миколаївський морський торговий порт, у відповідності з вказівками комітента; податкову накладну від 27.01.2011 №19; акт №17-08775/10 здачі - приймання роботи з випробувань продукції за договором №17-08775/10 від 20.12.2010; акт №ОУ-0000267 здачі - приймання робіт (надання послуг (відвантаження) по договору №СТ01-о/1009 від 01.09.10; B/L №4 (коносаменту), B/L №5 (коносасменту); санітарний сертифікат на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту №1130 від 24.12.2010; радіологічний сертифікат №190-2097, фітосанітарний сертифікат №75/15-010/ЕС- 375709, CERTIFICATE OF ORIGIN№894666, CERTIFICATE OF ORIGIN№894667; WEIGHT CERTIFICATE №11010-1594/1, QUALITY CERTIFICATE №11010-1594/2.

Комісіонер здійснив митне оформлення вантажу, що підтверджується ВМД №504000015/2010/003448 від 31.12.10, перерахував кошти (валютну виручку) на рахунок позивача, що підтверджується виписками по рахунку «Сбербанк Росії» від 14.01.2011, від 17.01.2011, від 18.01.2011. Згідно платіжного доручення №697 від 03.08.2011 ТОВ «Фішка» перерахувало ТОВ «ЮГЕКОТОП» комісійну винагороду в розмірі 81 861,71 грн., в т.ч. ПДВ 13 643,62 грн. за проведення операції по договору комісії №25/11/10-К від 25.11.2010.

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначених операцій між позивачем та його контрагентом та комісіонером, які були досліджені податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, су виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір укладений позивачем з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає таким, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемним.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та права на включення сум по таких господарських операціях до валових витрат, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договору між позивачем та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цього контрагента, а також контрагента позивача з іншими постачальниками.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору укладеного позивачем з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», оскільки виконання вказаного договору, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та включив до валових витрат суми по господарських взаємовідносинах з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002622300 та № 0002632300, - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002622300 та № 0002632300, прийняті Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішка» судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 липня 2013 р.