Ухвала

від 19.03.2014 по справі 810/3631/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/800/5454/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року

у справі № 810/3631/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фішка» (далі - позивач, ТОВ «Фішка»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фішка» звернулось у липні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 року № 0002622300 та № 0002632300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за весь період фінансово-господарської діяльності з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої складено акт перевірки від 05.07.2013 року № 421/22-01/32214657.

Відповідно до акту перевірки встановлені позивачем порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за травень, червень, липень 2011 року на суму 700 006,00 гривень; пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2010 рік на суму 875 007,00 гривень.

Підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0002622300 та № 0002632300.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.11.2010 року між ТОВ «Фішка» (покупець) та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 25-11-10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, згідно специфікації до договору. За умовами договору загальна кількість товару, що поставляється визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; плата за товар здійснюється шляхом 100% оплати загальної вартості партії товару, впродовж 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів прийому-здачі товару; оплата може здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; у загальну вартість товару включаються транспортні витрати, тара та упаковка; право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару вантажоодержувачеві; товар поставляється на умовах і в терміни, вказані в специфікації до договору; товар приймає вантажоодержувач; вантажоодержувач зобов'язаний упевнитися у відповідності товару вимогам, кількості і якості, викладеним у договорі; продавець надає наступні документи: рахунок-фактуру, акт/накладну на товар, податкову накладну, сертифікати якості.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями видаткової накладної, податкової накладної, платіжних доручень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у подальшому придбаний позивачем товар за вказаним договором було експортовано. Так, судами встановлено, що ТОВ «Фішка» (комітент) укладено договір комісії від 25.11.2010 року № 25/11/10-К із ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер), відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, асортимент, кількість, ціна і інші характеристики якого визначаються у відповідному додатку до цього договору комісії. За умовами договору мінімальна експортна ціна вказується комітентом в додатку; товар є власністю комітента до моменту його реалізації покупцеві - нерезиденту. Згідно додатку № 1 від 16.12.2010 року до договору комісії № 25/11/10-К від 25.11.2010 року, перелік майна переданого комітентом комісіонерові: олія соняшникова нерафінована кількості, метричні тони (350, 880); базис постачання на експорт: FOB - порт Миколаїв (причал № 3) Україна, сумарна винагорода комісіонеру (сума комісійної винагороди, винагороди за делькредере і відшкодування витрат) за укладання зовнішньоекономічних угод за додатком № 1 від 16.12.2010 року до договору комісії № 25/11/10- К від 25.11.2010 року складає 194,42 гривні без ПДВ (233,30 гривень з ПДВ) з однієї тони товару. Відповідно до умов договору комісії № 25/11/10-К та додатку № 1 від 16.12.2010 року на передачу комітентом комісіонерові олії соняшникової нерафінованої ТОВ «Фішка» виписано акт про прийом товару за якістю і кількістю № 1 від 16.12.2010 року (місце передачі товару ч. Миколаїв, вул. Громадянська, 117).

Виконання умов договору комісії підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій звітом комісіонера, податковою накладною, актами здачі-приймання робіт, санітарним сертифікатом на вантажі з харчовими продуктами, радіологічним сертифікатом, фітосанітарним сертифікатом, ВМД , виписками по рахунку, платіжним дорученням.

Судами попередніх інстанцій при досліджені первинних документів встановлено, що вони повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 .

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу .

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 810/3631/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько