Рішення

від 04.12.2006 по справі 20-2/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"04" грудня 2006 р.

справа № 20-2/246

За позовом підприємства

„Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської

Федерації” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

до суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

                          (АДРЕСА_1;

                          ( АДРЕСА_2)

про стягнення 10 804,85 грн.

Суддя Шевчук

Н.Г.

Представники:

від позивача

-Нікулічев А.М., довіреність № 86/юр-182 від 12.09.2006;

від відповідача -

не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство „Будівельне управління

Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” звернулось до

господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1про стягнення заборгованості у сумі 10 804,85

грн., з яких основна заборгованість 7671,77 грн., пеня -643,16 грн., 3% річних

-113,5 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції -2376,42 грн.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору  № НОМЕР_1.

Відповідач не скористався правом,

наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України:  не надав господарському суду відзив на

позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник відповідача у судові

засідання 16.10.2006, 01.11.2006, 15.11.2006 та 04.12.2006 не з'явився, про

причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи

повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, вказаною у позовній заяві

та договорі.

Відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю

представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд -

встановив:

03.06.2003 підприємство „Будівельне

управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації”

(далі -БУ ЧФ МОРФ) та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1(далі -СПД

ОСОБА_1) уклали договір НОМЕР_1на поставку збірних залізобетонних та бетонних

виробів  (далі -Договір). Строк дії

договору з моменту підпису його сторонами до повного виконання сторонами своїх

зобов'язань.

Відповідно до пункту 1.1. Договору

позивач зобов'язується виготовити та поставити відповідачу залізобетонні та

бетонні вироби, товарний бетон та арматурні каркаси (далі - товар) у кількості,

номенклатурі та за ціною відповідно до специфікації (додаток № 1 до Договору),

яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідач зобов'язується оплатити

вартість отриманої від позивача продукції, вказаної у п. 1.1. Договору, на

умовах вказаного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору

відповідач оплачує рахунки за отриману продукцію протягом 5 днів після отримання

цих рахунків.

Позивачем відповідно до умов

Договору у 2003 році поставлявся відповідачу товар, що підтверджується

накладними та довіреностями на отримання товару (арк.с. 37, 38, 40-42, 45, 46,

48, 49,51,52, 54, 56, 57).

Але відповідачем отриманий товар оплачувався

не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі

7671,77 грн. станом на 01.02.2004, що підтверджується актом звірення

взаєморозрахунків (арк.с. 14). Таким чином, заборгованість відповідача за

Договором складає 7671,77 грн.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України №

436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 

Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні

виконуватись належним чином  відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна  його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуюче викладене та у зв'язку з

тим, що відповідачем належним чином не виконане зобов'язання, заявлена сума

основної заборгованості у розмірі 7671,77 грн. підлягає стягненню.

Згідно статті 230 Господарського

кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу

України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися

пенею.

Відповідно до статті 3 Закону

України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”

від 22.11.1996 розмір пені обчислюється 

від  суми простроченого платежу та

не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. Договору передбачено,

що у разі затримання оплати за поставлену продукцію відповідач сплачує позивачу

пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми

затриманого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем на суму заборгованості

нарахована пеня у сумі 643,16 грн. Але відповідно до пункту 1 частини 2 статті

258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи

строк позовної давності по вимогах про стягнення сум заборгованості за всіма

рахунками сплинув до звернення позивача до господарського суду з позовною

заявою.

За таких обставин підстав для

задоволення вимог позивача про стягнення пені у сумі 643,16 грн. не вбачається.

Згідно статті 625 Цивільного

кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого  індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший  розмір процентів не

встановлений договором або законом.

У відповідності до зазначених норм

позивач вимагає стягнути з відповідача збитки від інфляції за час прострочення

платежів відповідно у сумі 2376,42 грн., а 

також 3% річних відповідно у сумі 

113,50 грн.,  розрахунок яких

перевірений судом, у зв'язку з чим заявлені суми підлягають стягненню.

Таким чином, викладене є підставою

для визнання позовних вимог у сумі 10161 грн. 62 коп. обґрунтованими, у зв'язку

з чим зазначена  сума підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті

державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  при 

частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно.

          Керуючись статтями 49, 75, 77, 82,

84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В

:

1.  

Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь підприємства „Будівельне управління Чорноморського

флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (99011, м. Севастополь, пр.

Нахімова, 13, р/р 26009945038041 у СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195, код у

ЕДРПОУ 301207798) заборгованість у сумі 10 161 грн. 69 коп. (десять тисяч сто

шістдесят одна грн. 69 коп.), з яких: основна заборгованість -7671,77

грн.,  збитки від інфляції  - 2376,42 грн. та 3% річних -113,50 грн.;

витрати по сплаті державного мита у сумі 101 грн. 62 коп. (сто одна грн. 62

коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі

110 грн. 98 коп. (сто десять грн. 98 коп.).

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову

відмовити.

Суддя                                                                                                       Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.12.2006.