Рішення

від 24.07.2013 по справі 907/573/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.2013 Справа № 907/573/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІО-СУПЕР-НОВА", м. Іршава

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Б.І.Г.С.", м. Київ

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

ПРО стягнення 45904грн., в тому числі 18779грн. заборгованості по оплаті за надані послуги по перевезенню та 27125грн. штрафу

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - директор

від відповідача 1 - Бохонко І.В. - директор та

Михалків Б.С. - представник за довіреністю №2 від 12.06.2013р.

від відповідача 2 - ОСОБА_1 - підприємець та

ОСОБА_4 - представник за довіреністю №29.08.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІО-СУПЕР-НОВА", м. Іршава звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Б.І.Г.С.", м. Київ та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 45904грн., в тому числі 18779грн. заборгованості по оплаті за надані послуги по перевезенню та 27125грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2013р. порушено провадження у справі №907/573/13 та призначено справу до розгляду на 14.06.2013р.

В засіданні суду 14.06.2013р. за згодою представників сторін, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 24.07.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

В судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з'явились, додаткових доказів в обгрунтування своїх доводів та заперечень не подали. Відтак, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до вимог статті 75 ГПК України.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяв, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про те, що відповідно до умов заявки Відповідач повинен розрахуватися із Позивачем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 10 днів з моменту отримання оригіналів документів (CMR, рахунку). Відповідні оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) направлені замовним листом на поштову адресу Відповідача. Відповідач отримав дані документи 07.05.2013р. (згідно поштового повідомлення, доданого до заяви). Однак, станом на сьогоднішній день відповідач не оплатив повністю надані позивачем послуги по перевезенню вантажів, обумовлені транспортною заявкою, що стало підставою для звернення ТзОВ «ІО-СУПЕР-НОВА» до суду з даною позовною заявою. Разом з тим, оскільки частково заборгованість Відповідач погасив, останній боргує Позивачу 18779грн.

Зважаючи на те, що всі документи, необхідні для здійснення розрахунку позивачем були надані вчасно, відповідач отримав їх 07.05.2013р., з 18.05.2012 р. починається перебіг строку, за який нараховуються штраф та пеня, передбачені п.3.2 договору, згідно умов якого за прострочення розрахунку Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а у випадку прострочення розрахунку за виконане перевезення більш як на 10 днів - штраф у розмірі 100% розміру фрахту. Оскільки прострочення розрахунку за виконане перевезення становить більше 10 днів, Позивач нараховував штраф у розмірі 27125грн.

Представник відповідача-1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить взяти до уваги те, що у відповідності до вимог п. 3.1 договору передбачено, що оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Перевізника до прибуття автотранспорту перевізника до пункту призначення та з моменту розмитнення вантажу, якщо інше не вказано в заявці. На підтвердження відповідного замовлення транспортних послуг з боку відповідача-1 ним на адресу позивача було направлено письмову заявку (замовлення) №С04-13/28 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні від 15.04.2013 року, на яку позивач посилається як на доказ по даній справі. Відповідно до п. 17 даного заявки умовами оплати за наданні послуги по перевезенню вантажу є надання перевізником оригіналів документів (рахунку, акту, податкової) на протязі десяти днів з моменту виконання зобов'язань перевізником. Тобто, у відповідності до вимог п. 17 заявки позивач повинен був надіслати на адресу відповідача-1 або надати безпосередньо представнику замовника оригінал акту виконаних робіт зі свої підписом, оригінал рахунку (рахунків) та оригінал податкової накладної, у зв'язку з тим, що сторони є платниками податку на додану вартість.

Позивач, як на підставу виконання даної умови посилається тільки на факт відправлення відповідачу-1 оригіналів товарно-транспортної накладної (CMR) №13674А, хоча така не зазначена, як обов'язкова підстава для здійснення оплати за надані послуги в заявці на перевезення вантажів.

Також позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів того, що він направляв на адресу відповідача-1 оригінал акту виконаних робіт, оригінал рахунку (рахунків) та оригінал податкової накладної, а представник відповідача-1 отримав такі документи, оскільки належними доказами надання відповідних послуг позивачем відповідачу-1 з організації перевезення вантажів та підстави здійснення їх оплати є лише оригінали рахунків з доказами направлення або вручення їх відповідачеві-1, оригінали актів прийому-передачі виконаних робіт, які відповідають законодавчим вимогам до первинних документів, що фіксують факт здійснення господарської операції, і підписані обома сторонами, та оригінали податкових накладних.

Відсутність факту прострочення відповідачем-1 зобов'язання в частині оплати за надання транспортні послуги автоматично позбавляє позивача права вимагати сплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 27125грн.

Також просить суд взяти до уваги те, що про наявність будь-якого забезпечення виконання зобов'язань з боку третіх осіб відповідач-1 не повідомлений і дана умова в договорі на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом №28 від 12.04.2013 року сторонами не обумовлювалася та в договір перевезення вантажів не включалася. Окрім того, договір поруки від 12.04.2013 року укладений з одного боку між юридичною особою ТОВ «ІО-СУПЕР-НОВА», директором та засновником якої згідно відомостей Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є громадянин ОСОБА_1, а з другого боку з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Тобто, у даному випадку є наявним факт укладення зобов'язань контрагентами, особи яких співпадають, що ставить під сумнів можливість виконання зобов'язань однією особою за зобов'язаннями третіх осіб перед самим собою, не зважаючи на те, що сторони договору поруки є фізичною та юридичною особою. Також п. 1.2. договору поруки передбачено, що у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Разом з тим, п 3.1 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати частину зазначеного обов'язку Боржника в розмірі 1000грн. перед кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 10 днів шляхом передачі коштів готівкою.

У даному випадку у договорі поруки одночасно включено солідарний та субсидіарний обов'язок поручителя перед кредитором за не виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором перевезення, що є порушенням вимог ст. 554 ЦК України.

Також представниками відповідача-1 на день судового засідання подано докази про отримання від позивача оригіналів документів для проведення повного розрахунку, який в свою чергу проведено повністю на суму 18779грн. згідно платіжного доручення №239 від 04.07.2013р.

Відповідач-2 вимоги позивача підтримав у повному обсязі, однак, письмово викладеної позиції суду не подав, свого представника в судове засідання після оголошеної перерви не направив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №28 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Предметом даного Договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, наданих перевізнику замовником для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці, що є невід'ємною частиною даного Договору. Можливе отримання Заявки по факсимільному зв'язку.

Положеннями п. 2.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно, в терміни оговорені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.

Згідно п. 3.3 Договору у випадку відсутності оплати за виконане перевезення у зазначений в договорів та заявці терміни, перевізник залишає за собою право притримати вантаж замовника до проведення ним повного розрахунку за основними та додатковими зобов'язаннями, якщо такі виникли у процесі перевезення.

Положеннями п. 7.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом 1 року, тобто до 12.04.2014 р.

15.04.2013 р. між сторонами укладено Заявку на перевезення вантажу №С04-13/28, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Італія - м. Київ (Україна).

Відповідно до умов Заявки №С04-13/28 сума фрахту становить 27125грн., а оплата здійснюється по безготівковому розрахунку на протязі 10 днів після отримання оригіналів наступних документів: рахунок, акти, податкова накладна.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом

із напівпричепом державні реєстраційні номери А0119ВС.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявки підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №136746, СМR №136744 та СМR №136746А, відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору та заявки оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) направлені замовним листом на поштову адресу Відповідача. Відповідач отримав дані документи 07.05.2013 р. (згідно поштового повідомлення, доданого до заяви).

У зв'язку з тим, що станом на сьогоднішній день відповідач не оплатив повністю надані позивачем послуги по перевезенню вантажів, обумовлені транспортною заявкою та боргує Позивачу 18779грн., останній звернувся з вимогою про стягнення даної суми боргу та штрафу у розмірі 100% суми фрахту у відповідності до вимог п. 3.2 Договору.

Також позивач зазначає, що між ТзОВ «ІО-СУПЕР-НОВА» та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) 12.04.2013р. було укладено договір поруки (надалі - договір). Відповідно до статі З цього договору, Відповідач 2 зобов'язався виконати частину грошового зобов'язання відповідача-1 за договором на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 28 від 12.04.2013р. у розмірі 1000грн.

За своєю правовою природою договір №28 від 12.04.2013р. є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №136746, СМR №136744 та СМR №136746А (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно умов Заявки сума фрахту по заявці становить 27125грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість суми фрахту була оплачена замовником частково на суму 8346грн. платіжним дорученням №67 від 21.05.2013р. у зв'язку з неотриманням від перевізника оригіналів документів, що слугують підставою для проведення повного розрахунку.

Так, відповідач-1 заперечує на день звернення позивача з позовом факту отримання від перевізника оригіналів документів, на підставі яких проводиться розрахунок за надані послуги та вказує на те, що поданими позивачем документами та виходячи з тексту позовної заяви, останнім була направлено відповідачу-1 тільки оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних. В свою чергу, оригінали документів, отримання яких замовником є підставою для проведення повного розрахунку (рахунок, акти, податкова накладна), позивачем відповідачу-1 не направлялись. Такі документи було направлено на адресу відповідача-1 позивачем тільки під час розгляду даної справи, а саме 27.06.2013р., та у відповідності до платіжного доручення №239 від 04.07.2013р. відповідачем-1 сплачено позивачу залишок вартості послуг по перевезенню на суму 18799грн.

Позивач також зазначає, що між ТзОВ «ІО-СУПЕР-НОВА» та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) 12.04.2013р. було укладено договір поруки (надалі - договір). Відповідно до статі 3 цього договору, Відповідач 2 зобов'язався виконати частину грошового зобов'язання відповідача-1 за договором на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 28 від 12.04.2013р. у розмірі 1000грн.

Відтак, просить стягнути з відповідачів суму боргу та штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Порядок розрахунків між сторонами регулюється розділом З Договору на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 28 від 12.04.2013 року. Зокрема, п. 3.1 договору передбачено, що оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Перевізника до прибуття автотранспорту перевізника до пункту призначення та з моменту розмитнення вантажу, якщо інше не вказано в заявці.

На підтвердження відповідного замовлення транспортних послуг з боку відповідача-1 ним на адресу позивача було направлено письмову заявку (замовлення) №С04-13/28 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні від 15.04.2013 року. Відповідно до п. 17 даної заявки сторонами узгоджено строк проведення оплати за наданні послуги по перевезенню вантажу після надання перевізником оригіналів документів (рахунку, акту, податкової) на протязі десяти днів з моменту отримання таких документів замовником.

Тобто, у відповідності до вимог п. 17 заявки позивач повинен був надіслати на адресу відповідача-1 або надати безпосередньо представнику замовника оригінал акту виконаних робіт зі свої підписом, оригінал рахунку (рахунків) та оригінал податкової накладної. Однак, позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів того, що він направляв на адресу відповідача-1 оригінал акту виконаних робіт, оригінал рахунку (рахунків) та оригінал податкової накладної, а представник відповідача-1 отримав такі документи. Надане позивачем у підтвердження настання строку оплати відповідні поштове повідомлення про вручення від 07.05.2013р. не може бути взяте судом до уваги, оскільки таке не містить в собі відомостей про опис вкладення до поштового відправлення.

Відтак, суд констатує ненастання строку виконання зобов'язання, визначеного умовами договору та заявки, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В свою чергу, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів та обставин, викладених ним в позовній заяві.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у позові судовий збір, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 30.07.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі