Постанова

від 24.12.2013 по справі 907/573/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 907/573/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаОСОБА_4 дов. від 12.06.2013 року ОСОБА_5 дов. від 12.06.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." на постановувід 17.10.2013 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№907/573/13 господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 простягнення 45904,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." 17779,00 грн. боргу за виконане перевезення, штрафу у розмірі 27125,00грн. та про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 1000,00 грн. боргу за виконане перевезення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.07.2013 року (суддя Ремецькі О.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року (головуючий суддя Дубник О.П., судді Скрипчук О.С., Матущак О.І.) скасоване та прийнято нове рішення. Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" 27125,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року, а рішення господарського суду Закарпатської області від 23.07.2013 року залишити в силі та стягнути з позивача понесені скаржником витрати зі сплати судового збору у розмірі 860,25 грн.

Заявник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 526, 908, 916 Цивільного кодексу України, статей 32, 101 Господарського процесуального кодексу України, в частині, що стосується стягнення штрафу, оскільки такі додаткові докази як оригінали описів вкладення у поштові відправлення, які і стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, були прийняті судом всупереч вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмового клопотання представника позивача, яке міститься в матеріалах справи і не містить жодного обґрунтування неможливості їх подання позивачем у суді першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 12.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях №28, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а перевізник зобов'язується за винагороду організувати в інтересах Замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявки, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.4 договору конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню оформляються заявкою, яка подається замовником перевізнику у письмовій формі. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу.

Умовами пункту 2.1 договору передбачено обов'язок замовника, зокрема, своєчасно оплатити виконане перевезення, згідно пункту 3 договору.

Згідно пункту 3.3 договору у випадку відсутності оплати за виконане перевезення у зазначені в договорі та заявці терміни, перевізник залишає за собою право притримати вантаж замовника до проведення ним повного розрахунку за основними та додатковими зобов'язаннями, якщо такі виникли у процесі перевезення.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника до прибуття автотранспорту перевізника до пункту призначення та з моменту розмитнення вантажу, якщо інше не вказано у заявці. За прострочення розрахунку замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а у випадку прострочення розрахунку за виконане перевезення більш як на 10 днів - штраф у розмірі 100% розміру фрахту.

Також судами встановлено, що 15.04.2013 року між сторонами укладено заявку на перевезення вантажу №С04-13/28, згідно якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Італія - Київ (Україна).

За умовами заявки сума фрахту становить 27125,00 грн., а оплата здійснюється по безготівковому розрахунку на протязі 10 днів після отримання оригіналів наступних документів: рахунок, акти, податкова накладна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що вартість суми фрахту була оплачена замовником частково в сумі 8346,00 грн. платіжним дорученням №67 від 21.05.2013 року у зв'язку з неотриманням від перевізника оригіналів документів, які є підставою для проведення розрахунку.

Також суд встановив, що на день звернення позивача з позовом відсутні докази факту отримання від перевізника оригіналів документів, на підставі яких проводиться розрахунок за надані послуги, оскільки згідно поданих позивачем документів, останнім були направлені відповідачу-1 тільки оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних. В свою чергу, оригінали документів, отримання яких замовником є підставою для проведення повного розрахунку (рахунок, акти, податкова накладна), позивачем відповідачу-1 не направлялись. Такі документи було направлено на адресу відповідача-1 позивачем тільки під час розгляду даної справи, а саме 27.06.2013 року.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого суду в частині штрафу та задовольнивши частково позовні вимоги виходив із того, що оригінали зазначених у заявці документів перевізник надіслав 03.05.2013 року, що підтверджується описом вкладення у цінному листі, а замовник отримав їх 07.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови про скасування рішення місцевого суду порушив приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд причин, по яким позивач не міг подати додаткові докази суду першої інстанції та які б не залежали від позивача не встановив, а відтак не мав права приймати їх до уваги при повторному розгляді справи.

За таких обставин апеляційний господарський суд безпідставно скасував рішення господарського суду першої інстанції, прийняте на підставі наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем та задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового акта, в зв'язку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2013 року залишенню в силі.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі №907/573/13 господарського суду Закарпатської області скасувати.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2013 року у даній справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІО-СУПЕР-НОВА" (90100, Закарпатська область, місто Іршава, вул. Першотравнева, 127, код ЄДРПОУ 36990320, ін. податковий номер 369903207071, р/р 26002000013702 банк ПАТ "Фольксбанк" МФО 325213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.С." (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі 6/212, код ЄДРПОУ 38473360, ін. податковий номер 384733626518, свідоцтво платника ПДВ 200115018, р/р 26009420300700 UAH, банк ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) в рахунок відшкодування судових витрат понесених відповідачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором 860,25 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач