Рішення

від 05.07.2013 по справі 2-1828/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/5432/13

Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Заїкіна А.П.,

при секретарі Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Ізмаїльський архів» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Комунальної установи «Ізмаїльський архів» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

20 січня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Комунальної установи (далі КУ) «Ізмаїльський архів» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи № 64-л від 22 грудня 2010 року, про поновлення її на посаді архівіста на 0,5 ставки, про стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу у розмірі 33238,73 грн., про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн., і понесених судових витрат у сумі 2516 грн. Позивач посилалась на відсутність порушення трудової дисципліни, на незаконність накладення дисциплінарних стягнень та на страждання і тривалість вимушених змін в житті через незаконне звільнення з роботи.

Представник відповідача позов не визнав, посилався на порушення позивачем вимог нормативних актів, на законність дисциплінарних стягнень.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2013 року наказ № 64-л по КУ «Ізмаїльський архів» від 22 грудня 2010 року про звільнення архівіста на 0,5 ставки ОСОБА_2 з 23 грудня 2010 року по ст. 40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку скасовано.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді архівіста на 0,5 ставки КУ «Ізмаїльський архів». Стягнуто з КУ «Ізмаїльський архів» на користь ОСОБА_2: середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33238,73 грн., які визначені без утримання податку й інших обов'язків платежів; моральну шкоду -1500 грн.; судові витрати - 2516 грн.

В апеляційній скарзі КУ «Ізмаїльський архів» просить рішення суду від 18 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковій (в частині стягнення середнього заробітку і судових витрат) зміні, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення щодо визнання звільнення позивача незаконним, про поновлення на роботі і про відшкодування моральної шкоди, суд 1-ої інстанції виходив з того, що звільнення позивача здійснено незаконно, оскільки систематичного порушення трудової дисципліни не вбачається, звільненню позивача не передували заходи дисциплінарного стягнення, незаконне звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків позивача і необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому слід відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 1500 грн..

В цій частині з висновками суду колегія суддів повністю погоджується.

Статтею 40 ч.1 п.3 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк.. може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом ст.ст.147,148-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бут застосовано один з таких заходів стягнення: догана, звільнення; дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення; до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення враховуються: ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.1192р. із змін.(п.23) за передбаченими п.3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховують ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково…

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 13.06.2006р. тимчасово, а з 10.10.2006р. постійно працювала на посаді архівіста на 0,5 ставки в КУ «Ізмаїльський архів».(а.с.75) Наказом № 24 від 13.12.2010р. архівісту ОСОБА_2 було оголошено догану за грубе порушення трудової дисципліни.(а.с.179-180) Наказом № 64-л від 22 грудня 2010 року її було звільнено з роботи з 23 грудня 2010 року по ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку.(а.с.7) За порушення яких саме вимог правил внутрішнього трудового розпорядку накладено стягнення на позивача в наказі про звільнення не зазначено. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року, визнано незаконним та скасовано наказ № 24 від 13.12.2010р. про оголошення догани ОСОБА_2.(а.с.179-180,182-185)

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з роботи було незаконним, і що оскільки до ОСОБА_2 заходи дисциплінарного стягнення до звільнення не застосовувались, то не було підстави для звільнення її з роботи за ст. 40 ч.1п.3 КЗпП України.

Враховуючи встановлене не можуть братися до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач під час роботи порушила низку нормативних актів та численні пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому слід також зазначити, що про їх порушення в наказі про звільнення не згадується. Посилання КУ «Ізмаїльський архів» в апеляційній скарзі на наказ № 17 від 25.06.2010р. про накладення на позивача стягнення у вигляді позбавлення 50% нарахованої премії не можуть братися до уваги, оскільки таке дисциплінарне стягнення ст. 147 КЗпП України не передбачено. Та водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач з таким наказом ознайомлена не була, і він не був виявленим під час здійснення перевірки управлінням економіки Ізмаїльської міськради та Управлінням праці і соціального захисту населення Ізмаїльської міськради. (а.с.68-72,73-74) Між тим, за розпорядженням Ізмаїльського міського голови № 351р від 29.09.2010р. за добросовісну працю позивача була нагороджено грамотою міського голови.(а.с.12)

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач працювала на неіснуючій посаді архівіста на 0,5 ставки, що в установі не існує такої посади, а тому її неможливо поновити на роботі, не можуть братися до уваги, оскільки доводи відповідача суперечать наказам про прийняття та звільнення позивача з роботи. І згідно зі ст. 235ч.1 КЗпП України позивач повинна бути поновлена на попередній посаді, з якої її незаконно звільнено.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що ОСОБА_2 на момент звільнення з роботи мала двох неповнолітніх дітей(а.с.16), незаконне звільнення з роботи змінило її звичайний життєвий уклад, потребувало від неї звернення до суду за захистом, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого подальшого життя. Порушення конституційного права позивача на працю виникло з вини роботодавця, порушення є тривалим, а тому колегія суддів вважає, що на засадах розумності і справедливості, суд першої інстанції правильно визначив його розмір у сумі 1500,00 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо невмотивованості розміру відшкодування моральної шкоди є неспроможними.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 33238,73 грн. та судових витрат у сумі 2516 грн., суд першої інстанції виходив з того, що є законні підстави для їх стягнення.

В цій частині колегія суддів з висновками суду погоджується частково, і вважає, що висновки суду 1-ої інстанції в зазначеній частині частково не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

За правилами ст. 235 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу…, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями), розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому здійснюється, виходячи із останніх повних двох календарних місяців роботи, що передували звільненню. Пунктом 10 вказаного порядку передбачена можливість, у випадках підвищення у розрахунковому періоді тарифних ставок і посадових окладів в установі (відповідно до актів законодавства), коригування середньої заробітної плати працівника на коефіцієнт підвищення. Проте на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат працівнику провадиться з урахуванням фінансових можливостей установи. Із матеріалів справи та матеріалів наданих апеляційному суду вбачається, що Комунальна установа «Ізмаїльський архів» є госпрозрахунковою та водночас дотаційною установою. На виплату заробітної плати установі власних коштів не вистачає, і вона отримує фінансування на заробітну плату із міського бюджету м. Ізмаїла Одеської області. А тому з урахуванням фінансових можливостей відповідача колегія суддів вважає за неможливе застосовувати коригування середньої заробітної плати позивача на коефіцієнт підвищення.(а.с.259-262,68-72)

За період вимушеного прогулу, а саме з 23 грудня 2010 року по 18 квітня 2013 року, тобто за 27 місяців і 19 робочих днів, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток у сумі 27373 грн. 17 коп. При цьому слід виходити з наступного розрахунку:

Згідно з наданою відповідачем довідкою позивачу за 2 повних місяці роботи (жовтень-листопад 2010р.), які передували звільненню, була нарахована заробітна плата у сумі 1963,58 грн. (965+998,58) (а.с.231) Кількість робочих днів у ці місяці складала 43 дні. (21+22дні).(а. с.144-145) Середньоденний заробіток позивача становитиме 45,66 грн. (1963,58:43), а середньомісячна заробітна плата - 981,69 грн. (45,66 х 21,5 год./43:2/). Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню з відповідача, складає 27373 грн. 17 коп. ( \981,69 грн. х 27 місяців\ + \45,66 х 19 днів\ ) Обов'язок по стягненню прибуткового податку та інших обов'язкових платежів покладаються на відповідача при виконанні рішення суду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що середня заробітна плата позивача складає 881 грн. 83 коп., та за час вимушеного прогулу слід стягнути тільки 23809,41 грн. є неспроможними, з огляду на вищенаведений розрахунок, виконаний у повній відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями).

У зв'язку зі скасуванням рішення суду, відповідно до правил ст. ст. 80,88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь держави понесені судові витрати у вигляді судового збору та оплати витрат на правову допомогу у сумі 2012 грн. 80 коп.. ( 2516грн. х 80%задоволених вимог \27373,17+1500\:\33238,73+3000\х100%) : 100%).(а.с.4-5,76,31-32) З огляду на кількість часу зайнятості адвоката у судових засіданнях по цій справі доводи відповідача щодо порушення судом граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу є неспроможними. При подачі позову та апеляційної скарги не було сплачено судовий збір по майновим вимогам у сумі 410,60 грн. (273,73+136,87), який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.3,309,313, 314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Ізмаїльський архів» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку та судових витрат змінити.

Стягнути з Комунальної установи «Ізмаїльський архів»( ідентифікаційний код юридичної особи 03494379, місцезнаходження 68612 м. Ізмаїл Одеської області вул. Савицького,67) на користь ОСОБА_2 (прож. 68600 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27373 грн.17 коп., визначеній без урахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, та 2012 грн. 80 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

У решті рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з Комунальної установи «Ізмаїльський архів» у дохід держави недоплачений судовий збір у сумі 410 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.П. Заїкін А.І. Дрішлюк