Рішення

від 30.07.2013 по справі 4/183-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 р. Справа № 4/183-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державної екологічної інспекції у Херсонській області м. Херсон

до Дар'ївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області (№10) с. Дар'ївка Білозерського району Херсонської області

про стягнення 1084187грн. 50коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Оржинська Є.І.

від відповідача - уповноважена особа Гловацька О.О.

Державна екологічна інспекція у Херсонській області (позивач) звернулась з позовною заявою про стягнення з Дар'ївської виправної колонії № 10 УДДУ ПВП в Херсонській області (у зв'язку із зміною назви - Дар'ївської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області (№10) (відповідача) 1084187грн.50коп. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, посилаючись на те, що відповідачем в період з 01.10.2009року по 22.03.2010року без дозволу на здійснення спеціального водокористування забрано 52250,3 тис.куб.м. підземної води, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.05.2010року.

Ухвалою від 07.12.2010року провадження у справі зупинено до вирішення справи № 2а-5718/10/2170 за позовом Дар'ївської виправної колонії № 10 до державної екологічної інспекції в Херсонській області про визнання протиправними дій державної екологічної інспекції по Херсонській області по складанню акту перевірки від 21.05.2010року, нарахуванню збитків у розмірі 1084187грн. 50коп. та скасування акту перевірки від 21.05.2010року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2011року по справі № 2а-5718/10/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунені, ухвалою від 03.07.2013року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи в засіданні 18.07.2013року.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 18.07.2013 року до 30.07.2013року.

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що при розрахунку суми збитків позивачем безпідставно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затверджену наказом Міністерства природи України від 20.07.2009року №389, оскільки обов'язковими передумовами застосування позивачем вищезазначеної Методики при визначені збитків від самовільного водокористування є факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Він зазначає, що матеріалами справи та актом перевірки не доведено факту забруднення підземних вод. Не застосовується при розрахунку збитків і пункт 9.1 Методики, так як відповідач користується підземними водами, які знаходяться на глибині більш ніж 20метрів.

Крім того, відповідач зазначає, що він вчасно звернувся до державного управління охорони навколишнього природного середовища з заявою про продовження терміну дії дозволу на спецводокористування, але його клопотання вчасно не було розглянуте у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до частин 1, 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також іншим спеціальним законодавством, зокрема Водним Кодексом України.

Статтею 19 Водного Кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням і відтворенням водних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю у галузі використання вод визначається відповідно до закону.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів, територіальних вод, дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007року за №120/13387, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.

Згідно з вимогами пунктів 1, 9 ст. 44, ст. 49 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення, поліпшення якості та здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу на спецводокористування, який оформляється державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Видача дозволу на спецводокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з відповідними органами. У дозволі визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Матеріалами справи підтверджується, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції в Херсонській області Шатайловою М.М., Бочевською О.І., в присутності заступника начальника з виробництва Фур М.Я. та інженера з охорони праці Микита П.І..Дар'ївської виправної колонії УДДУ ПВП Херсонської області (№10) за участю помічника Херсонського спецпрокурора Касьяненка І.В. здійснена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства. За результатами цієї перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21 травня 2010року.

Вищезазначеним актом, зокрема, встановлено, що в період з 01.10.2009року по 22.03.2010 року відповідач не мав дозволу на спеціальне водокористування, однак в цей період ним було самовільно видобуто та використано 52250 куб. м. води із підземних джерел, чим порушено вимоги пунктів 1, 9 ст. 44, ст. 49 Водного Кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача 1084187грн.50коп. збитків, розрахунок яких ним здійснено на підставі пункту 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009року №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009року за № 767/16783 (далі Методика №389 ), яка була чинною на момент здійснення відповідачем забору води із підземних джерел.

Зазначена Методика (пункт 1.2 Методики) встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, в тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ), твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначені розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Відповідно до пункту 4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених в результаті еколого-геологічних вишукувань.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, факту забруднення відповідачем поверхневих та підземних вод внаслідок самовільного водокористування. Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.05.2010року факти забруднення не встановлено.

Таким чином, водокористування в період з 01.10.2009року по 22.03.2010року, тобто використання підземної води в цей період без дозволу на спеціальне водокористування, не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає Методика №389, в редакції чинній на момент виявлення правопорушення, яка застосована позивачем при розрахунку суми збитків за цей період, оскільки здійсненою позивачем перевіркою не встановлено факту забруднення відповідачем поверхневих та підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що в свою чергу є підставою відмови у задоволенні позову про стягнення 1084187грн.50коп., розрахунок яких позивачем здійснено на підставі Методики №389.

Наведена правова позиція викладена і Вищим господарським судом України при здійснені ним касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування в постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2011року по справі №5024/966/2011, від 10.01.2012року по справі №5013/337/11, від 29.11.2011року по справі №4/169-10, від 15.11.2011року по справі №5021/971/2011 та інших.

Крім того, згідно з положеннями пункту 9.1 Методики №389, в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009року №389, яка була чинною в період здійснення відповідачем забору підземної води та на момент здійснення перевірки, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним водокористуванням та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування застосовується за наведеною позивачем в розрахунку формулою, але розрахунок збитків за цією формулою не здійснюється у разі користування прісними підземними водами, які знаходяться на глибині більше 20м.

Разом з тим, наявний у справі акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства свідчить про те, що відповідач здійснював забір води з однієї власної артезіанської свердловини №1-299 глибиною 60,0м. Як зазначено в акті перевірки, воду відповідач використовує для господарсько-побутових та питних потреб. Наданим відповідачем паспортом на артсвердловину також підтверджується глибина свердловини 60,0м.

Отже, оскільки наявна у відповідача свердловина має глибину більше 20 метрів, то з огляду на дію нормативного застереження, передбаченого пунктом 9.1 Методики №389, виключається можливість застосованої позивачем закріпленої цим пунктом формули при визначені розміру збитків за період з 01.10.2009року по 22.03.2010року.

При цьому, посилання позивача на те, що вода, яка видобувається позивачем із свердловини не підпадає під ознаки прісних підземних вод, судом відхиляється як неналежний доказ по справі в розумінні ст. 32, 34 ГПК України, оскільки підставою нарахування збитків є саме акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.05.2010року, який не містить вказівок про те, що видобута із артезіанської свердловини вода не є прісною, а посилання в акті нна протокол Білозерської СЕС №61 від 20.05.2010року , не є належним доказом того, що питна вода не є прісною, оскільки в протоколі про це не зазначено. Протокол СЕС складено 20.05.2010року і він не може розповсюджуватися на минулий період за який нараховані збитки До того ж відповідно до наданого відповідачем протоколу Херсонського міського відділу лабораторних досліджень №364 дослідження питної води від 30.07.2013року підтверджується, що питна вода, яка видобувається відповідачем із артсвердловини №1-299 є прісною.

В будь-якому разі, як зазначено в акті перевірки, вода видобувалася із сведловини глибиною більш ніж 20м, тому зазначена в п.9.1 Методики формула при розрахунку збитків не підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 1 статті 50 Водного Кодексу України передбачено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Як зазначалося вище, спеціальне водокористування з артезіанської свердловини №1-299 здійснювалося відповідачем на підставі дозволу на спецводокористування № УКР 5438-ХРС, виданого 16.10.2008року з терміном дії до 01.10.2009року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 15.09.2009року, до закінчення терміну дії дозволу на спецводокористування № УКР 5438-ХРС, з метою продовження строку дії вказаного дозволу, звернувся до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області з листом №26/6-5739 та просив продовжити термін дії зазначеного дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є, зокрема, установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Частиною 1 статті 4 цього Закону визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру.

Строк видачі документів дозвільного характеру відповідно до ч.1 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено Законом.

Пунктом 6 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою КМ України №459 від 10.08.1992року та пунктом 4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України №321 від 13.03.2002року встановлено строк видачі дозволу на спеціальне водокористування один місяць з дня подання у встановленому порядку відповідного клопотання.

Частиною 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа довільного характеру за підставами не передбаченими законом, не допускається. При цьому, письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладень із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Однак, як було встановлено судом, державне управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області порушило встановлений законом місячний строк видачі (або відмови в видачі, чи продовженні) дозволу на спецводокористування і лише 15.02.2010року за №03-14/9-532 ( через 5 місяців після звернення відповідача) надіслало відповідачу повідомлення про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування з посиланням на те, що питання видачі дозволу буде розглядатися після проведення реконструкції каналізаційних мереж та очисних споруд, в той час як очисні споруди у відповідача взагалі відсутні, так як скид зворотних стічних вод він здійснює до очисних споруд Білозерської виправної колонії УДДУПВП Херсонської області згідно з укладеним між сторонами договором №5/2 від 01.01.2006року, про що зазначено і в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.05.2010року.

Згідно з частиною 6 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або для відмови у видачі документа дозвільного характеру, суб'єкт господарювання має право здійснювати певні дії щодо здійснення господарської діяльності.

Таким чином, вина відповідача в несвоєчасному отриманні дозволу відсутня, оскільки він своєчасно 15.09.2009року, звернувся до відповідного органу з клопотанням продовження строку дії дозволу на спецводокористування, однак державне управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області порушило встановлений законом місячний строк видачі або відмови в видачі дозволу і лише 15.02.2010року надіслало повідомлення про відмову видачі дозволу. Тому після 25.10.2009року відповідач відповідно до ч.6 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» мав право здійснювати спецводокористування.

Будь-яких доказів на підтвердження правомірності дій державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області на підтвердження того, що відповідачем на протязі 5 місяців не були подані необхідні документи в повному обсязі суду не надано, тому посилання позивача на ці обставини не є належними та допустимими доказами по справі в розумінні статей 32, 34 ГПК України і не можуть бути прийняті судом.

Необхідно також враховувати, що Дар'ївська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області (№10) використовує воду із артезіанської свердловини глибиною 60,0м. для господарсько-побутових потреб, в тому числі для забезпечення водопостачання населення та спецконтингенту і об'єктивно не могла зупинити господарську діяльність у зв'язку з несвоєчасним оформленням державними органами дозволу на спецводокористування, оскільки надання цих послуг є життевонеобхідними.

Таким чином, відсутність такого обов'язкового елементу складу правопорушення, як вина правопорушника, виключає притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог відмовляє.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позовних вимог про стягнення 1084187грн. 50коп. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31 липня 2013 р.

Суддя З.І. Ємленінова