Постанова

від 22.07.2013 по справі 823/1262/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа № 823/1262/13-а

11 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача - Наугольної О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Барабаш О.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Спецшляхбуд" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось приватне підприємство "Спецшляхбуд" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому ставить питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року №0006542301 та №0006552301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Приватне підприємство "Спецшляхбуд" зареєстроване як юридична особа 17.01.2003 року Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 32339694.

З матеріалів справи вбачається, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 14.12.2012 року, згідно із п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ПП "Спецшляхбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Трейдінг-Черкаси" у період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.12.2012 року № 379/22-14/32339694 та встановлено порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 108484 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 120648 грн.

На підставі встановленого порушення ДПІ у м. Черкасах винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0006542301 та №0006552301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "Спецшляхбуд" подало скаргу до ДПС у Черкаській області.

Рішенням ДПС у Черкаській області від 25.03.2013 року № 5533/10-210 залишено вищезазначену скаргу позивача без розгляду.

Судом встановлено, що між приватним підприємством "Спецшляхбуд" та ПП "Трейдінг-Черкаси" укладено договір поставки від 02.01.2012 року № 1.

На підтвердження ніби то виконання вищезгаданих зобов'язань позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури .

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту наданих видаткових накладних вбачається, що в них відсутні прізвище та ініціали осіб, які підписали дані накладні, крім того, в даних видаткових накладних не зазначено посилання на дату на номер довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, під час судового розгляду виявлені суттєві недоліки первинних документів, зокрема, в податкових накладних відсутнє посилання на дату та номер договору.

Вказані обставинами свідчать про те, що первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону №996.

Зі змісту договору поставки від 02.01.2012 року № 1 (том ІІ, а.с. 100) вбачається, що товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортної документації (п. 3.4).

Однак, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, як доказів виконання зобов'язань позивача та ПП "Трейдінг-Черкаси" по договору поставки від 02.01.2012 року № 1.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу та є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Підпунктом 11.1 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.3 правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до підпункту 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з п. 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (Пункт 11.7 Правил).

Відтак, при здійсненні господарських операцій з поставки товарів - первинними документами бухгалтерського обліку є товарно-транспортні накладні.

Суд наголошує, що позивачем додано до матеріалів справи договір купівлі продажу від 02.01.2012 року № 1 (том ІІ, а.с. 79), укладеного між позивачем та ПП "Трейдінг-Черкаси", однак даний договір не є належним доказом виникнення у позивача права на віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки покупцем по даному договору виступає не позивач, а його контрагент (ПП "Трейдінг-Черкаси").

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0006542301 та №0006552301 винесені з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 26 липня 2013 року.

Головуючий С.О.Кульчицький