Постанова

від 23.07.2013 по справі 17-4-24-7-21-32-2-3/65

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Заріцької А.О., Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Кирика В.К. на ухвалугосподарського суду Одеської області від 04.03.2013 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 у справі№ 17-4-24-7-21-32-2-3/65 господарського суду Одеської області за заявоюМалого державного підприємства "Твел" доДержавного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод" - Богаченко П.П., заявник касаційної скарги - арбітражний керуючий Кирик В.К.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2013 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 у задоволенні заяв арбітражного керуючого Кирика В.К. (вх. № 35736/2012 від 26.11.2012), (вх. № 39584/2012 від 26.12.2012) про залучення до справи ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" у якості третьої особи, яка має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника; затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Кирика В.К. у процесі виконання ним повноважень розпорядника майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод"; винесення додаткової ухвали для вирішення питання про розподіл господарських витрат, понесених учасниками провадження у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод", стягнення солідарно із ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод", Мінінфраструктури України, Фонду держмайна України - 89 994,24 грн. в якості оплати послуг арбітражного керуючого та 21 835,88 грн. у якості компенсації витрат у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" на користь арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича, всього - 111 830,12 грн. - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 ухвалу господарського суду Одеської області від 04.03.2013 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, арбітражний керуючий Кирик В.К. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.03.2013 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 і передати справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 44, 49, 88 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Ухвалою арбітражного суду Одеської області від 04.01.2000 за заявою Малого державного підприємства "Твел" Міненерго України порушено провадження у справі № 17-2-2-3/65 про банкрутство Державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2002 порушено провадження у справі № 17-2-2/02-7315 за заявою ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГУ "Полтавагазвидобування" про визнання банкрутом ДВО "Іллічівський судноремонтний завод".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2002 справи № 17-2-2-3/65 і № 17-2-2/02-7315 об'єднані в одне провадження та присвоєно справі № 17-2-2-3/65.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2007 призначено розпорядником майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" арбітражного керуючого Кирика В.К..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2011 провадження у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 про банкрутство Державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод" припинено, скасовано мораторій, введений ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2002, припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Кирика В.К.. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 ухвала господарського суду Одеської області від 28.11.2011 залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 залишена без змін.

14.09.2012 голова комітету кредиторів Державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод" ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про постановлення додаткового рішення про розподіл господарських витрат, в якій просив прийняти додаткову ухвалу для вирішення питання про розподіл господарських витрат, понесених учасниками провадження у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод"; стягнути з ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" 79 872 грн. на користь арбітражного керуючого Кирика В.К. в якості оплати послуг розпорядника майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод"; витребувати від розпорядника майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" Кирика В.К. звіт про витрати на проведення процедури банкрутства станом на 28.11.2011р. - момент припинення провадження у справі, залучити його до матеріалів справи, з'ясувати та затвердити суми витрат ухвалою суду та визначити джерела компенсації; стягнути з ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" на користь учасників провадження затверджені судом суми в якості компенсації судових витрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2012 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, у задоволенні заяви (вх.№28152/2012 від 14.09.2012) голови комітету кредиторів Державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод" ОСОБА_6 відмовлено.

26.11.2012 та 26.12.2012 до господарського суду Одеської області звернувся арбітражний керуючий Кирик В.К. з заявами (вх. № 35736/2012 від 26.11.2012) та (вх. № 39584/2012 від 26.12.2012) про залучення до справи ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" у якості третьої особи, яка має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника; затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Кирика В.К. у процесі виконання ним повноважень розпорядника майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод"; винесення додаткової ухвали для вирішення питання про розподіл господарських витрат, понесених учасниками провадження у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод", стягнення солідарно із ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод", Мінінфраструктури України, Фонду держмайна України - 89 994,24 грн. в якості оплати послуг арбітражного керуючого та 21 835,88 грн. у якості компенсації витрат у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" на користь арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича. Всього - 111 830,12 грн. Заява підписана арбітражним керуючим Кириком В.К., як розпорядником майна державного виробничого об'єднання "Іллічівський судноремонтний завод".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в своїх заявах Кирик В.К., як на підставу для задоволення своїх вимог, посилається на п. 2 ч. 1 ст. 88 ГПК України. Заявник просить суд додатковою ухвалою вирішити питання "оплати послуг арбітражного керуючого" та "компенсації витрат розпорядника майна у процедурі банкрутства ДВО "Іллічівський судноремонтний завод".

Проте, господарським судом зазначено в ухвалі, що ч. 1 ст. 88 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для прийняття додаткового рішення або ухвали, зокрема, господарський суд має право прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оплата послуг арбітражного керуючого та компенсація витрат розпорядника майна не стосується розподілу господарських витрат, оскільки вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України не передбачено під час розподілу господарських витрат можливості вирішення питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого та компенсації витрат розпорядника майна, тому підстави для винесення судом додаткової ухвали - відсутні.

Господарським судом зазначено, що в своїх заявах арбітражний керуючий Кирик В.К. просить суд після припинення провадження по справі залучити ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод у якості особи, яка має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника.

Проте, суд першої інстанції, керуючись ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку, що будь-які правові підстави для залучення до справи ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" відсутні, оскільки, судом встановлено, що ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" не є правонаступником ДВО "Іллічівський судноремонтний завод", ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" є самостійним суб'єктом господарювання, який не має відношення до господарської діяльності та зобов'язань ДВО "Іллічівський судноремонтний завод", а також, що залучення інших осіб після припинення провадження по справі є неможливим і не передбачено нормами процесуального законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що враховуючи факт відсутності майна у боржника, а також те, що виробнича діяльність на ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" не здійснюється, оплата послуг та витрат арбітражного керуючого може здійснюватись тільки за рахунок третього джерела, виходячи з вимог ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, за рахунок коштів кредиторів. Арбітражний керуючий Кирик В.К. не позбавлений можливості звернутися в будь-який час з відповідними вимогами саме до кредиторів боржника.

Суд першої інстанції, керуючись вимогами ч. ч. 14, 16 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановив, що розмір та порядок оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого визначається на підставі звіту арбітражного керуючого, який має бути затверджено рішенням комітету кредиторів з наступним затвердженням господарським судом до припинення провадження у справі про банкрутство та, враховуючи те, що до моменту припинення провадження у справі, звіт арбітражного керуючого Кирика В.К. не було затверджено відповідним рішенням комітету кредиторів та ухвалою суду, дійшов висновку, що вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду першої інстанції встановив, що арбітражним керуючим Кириком В.К. не в повному обсязі було виконано процедуру щодо оплати послуг та відшкодування витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається, що звіт арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого не був затверджений ні рішенням комітету кредиторів, а ні судом, як це передбачено вимогами ч. 16 ст. 3-1 спеціального Закону, крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновком суду першої інстанції, що затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого має здійснюватись до припинення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали та постанови суду апеляційної інстанції відсутні , з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно змісту ст. 49 ГПК України (Розподіл господарських витрат) під розподілом господарських витрат розуміється вирішення судом питань щодо сплати та відшкодування судового збору, відшкодування мита, відшкодування сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи" у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що процесуальні підстави для винесення судом додаткової ухвали відсутні, оскільки оплата послуг арбітражного керуючого та компенсація витрат розпорядника майна регулюється нормами ст.ст. 3-1,13,16 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим, вимоги ст.ст. 44, 49 ГПК України, що стосуються розподілу господарських витрат в позовному провадженні в даному випадку застосуванню не підлягають.

Щодо вимог скаржника про залучення ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод у якості особи, яка має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" не є правонаступником ДВО "Іллічівський судноремонтний завод", в зв'язку з чим не є учасником провадження у справі про банкрутство, крім того, суди дійшли правомірних висновків про те, що справа про банкрутство завершена, провадження припинено, в зв'язку з чим, залучення інших осіб після припинення провадження по справі є неможливим та не передбачено нормами процесуального законодавства, а також спеціального Закону .

Згідно з приписами частини 12 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент припинення провадження у справі) встановлено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Відповідно до частини 14 статті 3-1 спеціального Закону (в редакції, яка діяла на момент припинення провадження у справі) оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно приписів частини 16 статті 3-1 спеціального Закону (в редакції, яка діяла на момент припинення провадження у справі) звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме ст. 3-1 цього Закону, передбачено наступний порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема: 1) встановлення комітетом кредиторів розміру оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); 2) затвердження цього розміру оплати послуг господарським судом; 3) затвердження рішенням комітету кредиторів звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого; 4) затвердження зазначеного звіту ухвалою господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2007 у справі № 17-2-24-21-32-2-3/65 на підставі протоколу зборів кредиторів від 17.08.2007, де зборами кредиторів вирішено встановити джерело оплати праці арбітражного керуючого Кирика В.К., за виконання ним повноважень розпорядника майна ДВО "Іллічівський судноремонтний завод" за рахунок активів боржника, було задоволено клопотання розпорядника майна Кирика В.К. щодо затвердження запропонованих зборами кредиторів умов оплати праці Кирика В.К..

Колегією суддів апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що арбітражним керуючим Кириком В.К. в період провадження у справі про банкрутство не в повному обсязі було виконано процедуру щодо оплати послуг та відшкодування витрат, а саме, як вбачається із матеріалів справи звіт арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого на заявлену суму не був затверджений ні рішенням комітету кредиторів, а ні ухвалою господарського суду, як це передбачено вимогами ч. 16 ст. 3-1 спеціального Закону, крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого має здійснюватись до припинення провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також спеціального Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кирика В.К. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.03.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 у справі № 17-4-24-7-21-32-2-3/65 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді А.О. Заріцька

М.І. Хандурін