Рішення

від 22.07.2013 по справі 8/109-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 8/109-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши матеріали справи №8/109-12 у відкритому судовому засіданні

за позовом Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. (Доу АгроСаєнсез Фертрібсгезельшафт м.б.Х.), юридична особа, що створена та існує за законодавством Австрії, місцезнаходження: вул. Людвіг-Больтцманнштрассе (Ludwig-Boltzmannstrasse) 2, 7100 м. Нойзідль-ам-Зеє (Neusiedl am See), Австрія (Позивач ),

до приватного підприємства «Украгросервіс», ідентифікаційний код: 25290393, місцезнаходження: 09013, Київська обл., Сквирський р-н, с. Кривошиїнці, вул. Сквирська, 87-А; 09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Самгородоцька, 7 (Відповідач ),

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Dow AgroSciences B.V. (Доу АгроСаєнсез Б.В.), юридична особа, що створена та існує за законодавством Бельгії, місцезнаходження: вул. Боудельвійнлаан (Boudelwijnlaan) 41, 2650 м. Едельгем (Edelgem), Бельгія,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Dow AgroSciences Switzerland S.A. (Доу АгроСаєнсез Свіцерланд С.А.), юридична особа, що створена та існує за законодавством Швейцарії, місцезнаходження: вул. Бахтобельштрассе (Bachtobelstrasse) 4, СН-8810, м. Хорген (Horgen), Швейцарія,

про: стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

від Позивача: Бєлостоцький М.Л., який діє на підставі довіреності від 05.11.2012 року, яка зареєстрована за №4534;

від Відповідача: не з'явився;

від Третіх осіб 1, 2: не з'явився, -

Обставини справи:

Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. (Доу АгроСаєнсез Фертрібсгезельшафт м.б.Х.), юридична особа, що створена та існує за законодавством Австрії (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства «Украгросервіс» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, у вигляді основного боргу у сумі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України, на дату цього позову, становить 18 573 749,74 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 74 коп.) та штрафних санкцій у сумі 185 900,16 доларів США (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот доларів 16 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України, на дату цього позову, становить 1 485 899,98 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 98 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС та у повному обсязі не оплатив поставлений Позивачем товар, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів) та штрафних санкцій у сумі 185 900,16 доларів США (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот доларів 16 центів).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2012 року порушено провадження у справі №2/109-12, розгляд якої призначено на 05.11.2012 року.

У судовому засіданні 05.11.2012 року суд заслухав пояснення представників Позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, які хоч і з'явились у судове засідання, проте вимоги ухвали від 15.10.2012 року не виконали. Представник Відповідача у судове засідання 05.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали від 15.10.2012 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 року розгляд справи відкладено на 26.11.2012 року.

26.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі від 26.11.2012 року б/н (вх. №19088 від 26.11.2012 року) з доданими документами, у якому Відповідач просить припинити провадження у справі №8/109-12, обґрунтовуючи це тим, що в силу положень п. 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, спір між Позивачем та Відповідачем щодо стягнення заборгованості за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС не підсудний господарському суду Київської області, оскільки між Позивачем та Відповідачем існує арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження в договорі від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС щодо передачі спорів за вказаним договором до Арбітражу Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу.

В судове засідання 26.11.2012 року з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвал суду від 15.10.2012 року та від 05.11.2012 року не виконав. Представники позивача та третіх осіб -1, -2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, позивач вимоги ухвал суду від 15.10.2012 року та від 05.11.2012 року в повному обсязі не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 10.12.2012 року.

В судове засідання 10.12.2012 року з'явились представники Позивача, Відповідача, Третіх осіб 1, 2 та надали пояснення у справі, які вимоги ухвали від 05.11.2012 року в повному обсязі не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2012 року розгляд справи відкладено на 13.05.2013 року; доручено Міністерству юстиції Французької Республіки надати інформаційну довідку з питання, чи існує в м. Парижі організація з назвою «Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу»; доручено Міжнародному арбітражному суду при Міжнародній торговій палаті (International Chamber of Commerce / Chambre de commerce internationale (CCI)) надати інформаційну довідку з питання, чи існує в м. Парижі організація з назвою «Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу»; чи є тотожною назва їхньої організації назві «Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу»; зобов'язано позивача як зацікавлену сторону, надати господарському суду Київської області в строк до 21.01.2013 року нотаріально засвідчені переклади документів для направлення судового доручення; зобов'язано Київську обласну митницю (поштова адреса: 08307, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область), надати в строк до 31.01.2013 року оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії міжнародних товарно-транспортних накладених (CMR) за номерами: 45922122, 45922125, 45922124, 45922066, 45922065, 45922151, 45922154, 45922301, 45623193, та двох накладних, номера яких нерозбірливі (партія № 70/14929, № 99/139584) за Договором № 16/01/10-УАС від 16.01.2010 року.

21.01.2013 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2012 року надано нотаріально засвідчені переклади на французьку мову ухвали від 10.12.2012 року, ухвали про порушення провадження у справі, позовної заяви від 09.10.2012 року б/№, договору від 16.01.2012 року за №16/01/10-УАС та судового формуляру про направлення судового доручення Міністерству юстиції Французької Республіки та Міжнародному арбітражному суду при Міжнародній торговій палаті. Вказані матеріали були направлені господарським судом Київської області до Міністерства юстиції України для вручення Міністерству юстиції Французької Республіки та Міжнародному арбітражному суду при Міжнародній торговій палаті відповідно до супровідного листа від 25.01.2013 року. Листом від 15.03.2013 року за №1745-0-32-13/12.1-910-13 (вх. №8130 від 25.03.2013 року) Міністерство юстиції України повернуло вказані документи до господарського суду Київської області з зазначенням, що відповідно до порядку, встановленого Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, суд такі документи надсилає безпосередньо до Центрального органу запитуваної держави.

27.03.2013 року зазначені документи були направлені господарським судом Київської області безпосередньо до Міністерства юстиції Французької Республіки, та отримані останнім 02.04.2013 року, що підтверджено оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення RJ010569216UA, оригінал якого наявний в матеріалах справи.

В судове засідання 13.05.2013 року з'явились уповноважені представники Позивача та надали свої пояснення у справі. Представники Третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча й був повідомлений про час та місце судового засідання; витребувані судом докази не надав. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2013 року розгляд справи відкладено на 22.07.2013 року.

19.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла заява від 19.07.2013 року б/н (вх. №15652 від 19.07.2013 року) з доданими документами, зокрема, клопотанням про встановлення змісту норм права від 26.11.2012 року б/н, у якому Відповідач просить суд застосувати по справ №8/109-12 матеріальне право Франції, обґрунтовуючи це тим, що Позивач та Відповідач у п. 10 договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС визначили, що арбітраж буде проводитись по французькому праву.

В судове засідання 22.07.2013 року з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 13.05.2013 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач та Треті особи 1, 2 в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 13.05.2013 року не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши клопотання Відповідача про припинення провадження у справі від 26.11.2012 року б/н, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Як вбачається з витягу з торгового реєстру Австрійської Республіки від 15.06.2012 року №FN60637, місцезнаходженням Позивача є: муніципальна громада м. Нойзідль-ам-Зеє; юридична адреса: Людвіг Больцманнштрассе 2 7100 Нойзідль-ам-Зеє.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 5 Роз'ясненнь Президії Вищого Господарського суду від 31.05.2002 року №04-5/608, господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема договір від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, судом встановлено, що у п. 10 договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС визначено, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути за даним договором або в зв'язку з ним, повинні бути врегульовані мирним шляхом. Якщо остаточного обопільного рішення не буде досягнуто на протязі 3 місяців після отримання претензії спори та розбіжності повинні бути остаточно врегульовані згідно Положень про Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу одним арбітром, призначеним у відповідності з вищевказаними Положеннями. Місце проведення - Париж. Арбітраж буде проводитись по французькому праву та англійській мові. Рішення Арбітражного суду є остаточним для обох сторін даного договору.

Таким чином, сторонами договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, у п. 10 вказаного договору передбачено арбітражне застереження, згідно якого спори, що виникають за вказаним договором, у випадку їх неврегулювання шляхом переговорів, вирішуються згідно Положень про Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу.

Проте, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що встановити таке Положення про Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу неможливо, адже в м. Парижі відсутня установа з відповідним (або подібним) найменуванням, що підтверджується висновком Паризького офісу юридичної компанії DLA Piper UK LLP від 26.07.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно висновку члена паризької колегії адвокатів Мішеля Остров від 26.07.2012 року, міжнародна Торгово-промислова палата Парижу - це недійсна назва неіснуючої організації; посилання у контракті від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, на Арбітражний регламент Міжнародної торгівельно-промислової палати Парижа є недійсним посиланням на неіснуючий арбітражний регламент.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що Відповідачем не надано суду належних доказів існування «Положення про Арбітраж Міжнародної Торгово-Промислової Палати Парижу», «Міжнародної Торгово-Промислової Палати Парижу» або доказів можливості виконання п. 10 договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС щодо вирішення спору між сторонами згідно Положень про Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу.

Поряд з цим, суд бере до уваги те, що станом на дату розгляду справи до господарського суду Київської області не надійшло відповіді від Міністерства юстиції Французької Республіки на виконання судового доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, враховуючи те, що арбітражне застереження, викладене у п. 10 договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, укладеного між Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. (Доу АгроСаєнсез Фертрібсгезельшафт м.б.Х.), юридичною особою, що створена та існує за законодавством Австрії та приватним підприємством «Украгросервіс», не може бути виконане у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів можливості його виконання, з метою дотримання права Позивача та Відповідача на справедливий і публічний розгляд даної справи упродовж розумного строку, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., суд дійшов висновку, що наявних в матеріалах справи №8/109-12 доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі від 26.11.2012 року б/н.

Розглянувши клопотання Відповідача про встановлення змісту норм права від 26.11.2012 року б/н, суд відмовляє в його задоволенні на підставі наступного.

В силу положень ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Як встановлено статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Дослідивши матеріали справи, зокрема договір від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, суд дійшов висновку, що позиція Відповідача з приводу того, що при вирішенні спорів між Позивачем та Відповідачем за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС у судовому порядку, повинно застосовуватись матеріальне право Франціїї, є хибною, оскільки сторонами у договорі не визначено правом якої країни слід керуватись національному суду при вирішенні спорів за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, лише зазначено, що арбітраж буде проводитись по французькому праву та англійській мові.

Таким чином, враховуючи те, що чинним законодавством не встановлено імперативних норм, на підставі яких учасникам зовнішньоекономічного договору було б заборонено на власний розсуд визначати право, яке підлягає застосуванню до договорів, аналогічних за змістом укладеному між сторонами по справі договору від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, суд дійшов висновку щодо можливості застосування при вирішенні даного спору права України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.07.2013 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

16.01.2010 року між австрійською фірмою Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. в якості представника Dow AgroSciences L.L.C. (США), Dow AgroSciences S.A. (Франція), Dow AgroSciences S.A.S. (Швейцарія), Dow AgroSciences PTY (LTD) (ЮАР), Dow AgroSciences B.V. (Бельгія) та Dow AgroSciences Ltd. (Великобританія) (Продавець) та приватним підприємством «Украгросервіс» (Покупець) укладено договір від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС (далі за текстом: Договір), згідно п. 1 якого, продавець продає, а покупець купує продукцію - засоби захисту рослин - у відповідності з Додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п. 2 Договору, ціна на постачаєму продукцію встановлюється у відповідності до Додатку №1 до даного договору з урахуванням поставки на умовах DDU України (редакція Інкотермс 2000 року). Ціна включає в себе вартість упаковки та маркування. Загальна вартість договору 3 012 752,00 доларів США.

Пунктом 4 Договору визначено, що датою поставки вважається дата штемпеля на автодорожній накладній, який засвідчує факт перетину вантажівкою, в якій знаходиться продукція, кордону України. Строк поставки вказаний у Додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 8 Договору, умови платежу - 100% передоплата. Валюта платежу - долари США. Форма оплати - банківський платіж.

Договором у п. 10 визначено, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути за даним договором або в зв'язку з ним, повинні бути врегульовані мирним шляхом. Якщо остаточного обопільного рішення не буде досягнуто на протязі 3 місяців після отримання претензії спори та розбіжності повинні бути остаточно врегульовані згідно Положень про Арбітраж Міжнародної Торгово-промислової палати Парижу одним арбітром, призначеним у відповідності з вищевказаними Положеннями. Місце проведення - Париж. Арбітраж буде проводитись по французькому праву та англійській мові. Рішення Арбітражного суду є остаточним для обох сторін даного договору.

Відповідно до п. 12.1. Договору, даний договір набуває чинності після його підписання та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Як вбачається з Додатку №1 від 16.01.2010 року до Договору, Позивач та Відповідач погодили найменування, обсяг та вартість постачаємого товару, загальна вартість якого складає 3 012 752,00 доларів США.

Згідно п. 1 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, сторони дійшли згоди, що поставка за даним договором здійснюється в кредит під договір поруки ТОВ «Укрхімпром» з наступними строками оплати: 300 000,00 доларів США - не пізніше 90 днів з дати виписки інвойсу; 2 115 000,00 доларів США - не пізніше 180 днів з дати виписки інвойсу; залишок суми - не пізніше 210 днів з дати виписки інвойсу.

Відповідно до п. 2 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, при затримці оплати на строк більш ніж 120 днів, Покупець сплачує штрафні санкції у розмірі 0,082 % в день за весь строк затримки від несплаченої суми, але не більш ніж 8% від вартості закупленого товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивачем, на виконання умов Договору, у лютому-квітні 2010 року виставлено для оплати рахунки-фактури (інвойс) від 22.02.2010 року №88/46144227, від 25.03.2010 року №70/45999270, від 26.03.2010 року №70/45999279, від 26.03.2010 року №88/46147397, від 26.03.2010 року №88/46147489, від 30.03.2010 року №№70/45999288, від 14.04.2010 року №70/45999476, від 23.04.2010 року №70/45999557 на загальну суму 2 436 048,00 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, судом встановлено, що Позивачем, на виконання п.п. 1, 4 Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, поставлено Відповідачу товар згідно рахунків-фактур від 22.02.2010 року №88/46144227, від 25.03.2010 року №70/45999270, від 26.03.2010 року №70/45999279, від 26.03.2010 року №88/46147397, від 26.03.2010 року №88/46147489, від 30.03.2010 року №№70/45999288, від 14.04.2010 року №70/45999476, від 23.04.2010 року №70/45999557, що підтверджується засвідченими копіями товарно-транспортних накладних (CMR) № 45922122 (партія 88/142720), №45922125 (партія 88/142694), №45922124 (партія 88/142703), №45922066 (партія 7014613), №45922065 (партія 70/14614), №45922151 (партія 70/14690), №45922154 (партія 70/14740), №45922301 (партія 70/14927), №45623193 (партія 88/139583), за партією № 70/14929, за партією № 99/139584, які знаходяться в матеріалах справи, достовірність яких Відповідач не заперечує.

Як вказує, Позивач, Відповідач в повному обсязі та належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару згідно рахунків-фактур від 22.02.2010 року №88/46144227, від 25.03.2010 року №70/45999270, від 26.03.2010 року №70/45999279, від 26.03.2010 року №88/46147397, від 26.03.2010 року №88/46147489, від 30.03.2010 року №№70/45999288, від 14.04.2010 року №70/45999476, від 23.04.2010 року №70/45999557, оплативши товар частково у розмірі 112 296,00 доларів США, у зв'язку з чим, за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів).

Позивач зазначає, що 10.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента», яке діяло за дорученням та від імені Позивача, направило Відповідачеві письмову вимогу щодо оплати частини суми боргу в сумі 1 349 752,00 доларів США.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема лист товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» від 10.01.2011 року б/н, у якому останнє повідомляло приватне підприємство «Украгросервіс» про необхідність термінової сплати Позивачу суми 1 349 752,00 доларів США як погашення частини заборгованості по діючому договору укладеному між Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що Позивачем не надано суду належних доказів надсилання даного листа на адресу Відповідача, у зв'язку з чим, суд не бере до уваги лист товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» від 10.01.2011 року б/н при вирішенні даного спору.

Станом на день розгляду справи, Відповідачем не подано суду доказів оплати поставленого Позивачем товару за Договором згідно рахунків-фактур від 22.02.2010 року №88/46144227, від 25.03.2010 року №70/45999270, від 26.03.2010 року №70/45999279, від 26.03.2010 року №88/46147397, від 26.03.2010 року №88/46147489, від 30.03.2010 року №№70/45999288, від 14.04.2010 року №70/45999476, від 23.04.2010 року №70/45999557.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1., 2., 8. Договору, п. 1 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем товару за Договором згідно рахунків-фактур від 22.02.2010 року №88/46144227, від 25.03.2010 року №70/45999270, від 26.03.2010 року №70/45999279, від 26.03.2010 року №88/46147397, від 26.03.2010 року №88/46147489, від 30.03.2010 року №№70/45999288, від 14.04.2010 року №70/45999476, від 23.04.2010 року №70/45999557, за Відповідачем перед Позивачем існує заборгованість у вигляді основного боргу у розмірі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, 100 доларів США = 799,3000 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати поставленого товару за Договором становить 18 573 749,74 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 74 коп.).

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, передбачену п. 2 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору з несвоєчасної оплати грошових коштів за поставлений Позивачем товар за Договором, штрафні санкції у розмірі 185 900,16 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

На підставі п. 2 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, Позивачем Відповідачу нараховано штрафні санкції, які за своєю правовою природою відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України являються пенею, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо оплати поставленого Позивачем товару за Договором, у розмірі 185 900,16 доларів США.

Перевіривши правильність розрахунку Позивачем штрафних санкцій у вигляді пені згідно п. 2 Додатку №3 від 16.01.2010 року до Договору, судом встановлено наступне.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Виходячи із того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то суд дійшов висновку, що пеня має розраховуватись у грошовій одиниці України - гривні, яка є еквівалентом долара США станом на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, враховуючи те, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежено нарахування пені за прострочення сплати грошових коштів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня суд дійшов висновку, що до стягнення з Відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором понад 120 днів з моменту виникнення заборгованості підлягає пеня у розмірі 1 422 395,09 грн. (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 09 коп.). Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, у вигляді основного боргу у сумі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становить 18 573 749,74 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 74 коп.) та штрафних санкцій за формою пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у розмірі 1 422 395,09 грн. (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 09 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, у вигляді основного боргу у сумі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України, на дату цього позову, становить 18 573 749,74 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 74 коп.) та штрафних санкцій у сумі 185 900,16 доларів США (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот доларів 16 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України, на дату цього позову, становить 1 485 899,98 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 98 коп.) доведені суду за допомогою належних і допустимих доказів, та з огляду на вищевикладене, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. (Доу АгроСаєнсез Фертрібсгезельшафт м.б.Х.), юридичної особи, що створена та існує за законодавством Австрії, до приватного підприємства «Украгросервіс» про стягнення заборгованості за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС, - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Украгросервіс», ідентифікаційний код: 25290393, місцезнаходження: 09013, Київська обл., Сквирський р-н, с. Кривошиїнці, вул. Сквирська, 87-А; 09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Самгородоцька, 7, на користь Dow AgroSciences Vertriebsgesellschaft m.b.H. (Доу АгроСаєнсез Фертрібсгезельшафт м.б.Х.), юридичної особи, що створена та існує за законодавством Австрії, місцезнаходження: вул. Людвіг-Больтцманнштрассе (Ludwig-Boltzmannstrasse) 2, 7100 м. Нойзідль-ам-Зеє (Neusiedl am See), Австрія, заборгованість за договором від 16.01.2010 року №16/01/10-УАС у вигляді основного боргу у сумі 2 323 752,00 доларів США (два мільйони триста двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят два долари 00 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становить 18 573 749,74 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 74 коп.), штрафних санкцій за формою пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у розмірі 1 422 395,09 грн. (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 09 коп.) та судовий збір у сумі 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2013 року.