Постанова

від 30.07.2013 по справі 901/1171/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 901/1171/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов";

відповідача: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Східно-Кримська енергетична компанія";

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 18 червня 2013 року у справі №901/1171/13

за позовом Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" (а/я 21, буд.3, Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98213)

до приватного акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" (а/я 1, Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98213; вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95000)

про стягнення 16 065,04 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, комунальне підприємство "Щолкіно-Азов", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, приватного акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" про стягнення 16 064,04 грн. заборгованості за надані послуги та понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 173, 174, 198, 199, 216-218, 223 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що комунальне підприємство "Щолкіно-Азов", не зважаючи на ухилення відповідача підписувати договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, фактично надавало послуги по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території. Після укладення договору про надання послуг №27 від 23 березня 2012 року відповідач продовжував ухилятись від оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості, несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогами про її примусове стягнення з нарахованими на суму заборгованості інфляційними втратами та 3% річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у справі №901/1171/13 (суддя Дворний І.І.) позов Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" на користь Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" 15 016,47 грн. заборгованість за надані послуги по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій, 387,31 грн. інфляційних втрат, 661,25 грн. 3% річних.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Східно-Кримська енергетична компанія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не вказано жодних підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України відповідно до яких могли виникнути зобов'язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій між приватним акціонерним товариством "Східно-Кримська енергетична компанія" та позивачем у період з 01 лютого 2010 року по 23 березня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 30 липня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

23 березня 2012 року комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" (за договором виконавець) та приватне акціонерне товариство "Східно-Кримська енергетична компанія" (за договором споживач) уклали договір №27 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з протоколом узгодження розбіжностей від 14 березня 2012 року до договору №27.

Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку (гуртожитку) №40, кв. №1, 2, 3, 4, 5 , будинок №41 кв. 2 - (загальна площа 378 кв.м.) у місті Щолкіно, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (пункт 1 договору).

У пункті 2 договору сторони узгодили, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору відповідно до пункту 3 становить 669,06 грн. (розрахунок додається).

Пільги у відповідача з оплати послуг відсутні.

Умови оплати спожитих послуг узгоджені сторонами у пунктах 5-9 договору. Так, розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа місяця, що наступає за розрахунковим. Послуги оплачуються в готівковій або безготівковій формі на підставі підписаного сторонами акту приймання-надання послуг та виставленого рахунку. Акт приймання послуг готується виконавцем з переліком фактично наданих за розрахунковий період послуг з урахуванням пункту 2 договору. При цьому, плата вноситься на розподільчий рахунок виконавця.

Пунктом 11 договору сторони закріпили обов'язки споживача, зокрема, оплачувати послуги в установлений цим договором строк, проводити за рахунок власних коштів ремонт квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку), своєчасно проводити підготовку квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) та технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, тощо.

Виконавець, у свою чергу, зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно з законодавством, подавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, тощо.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду цей договір вважається щороку продовженим (пункт 20 договору).

Також, сторони вирішили додати до договору копію рішення виконавчого комітету Щолкінської міської ради від 18 листопада 2011 року №1 з копією додатку №1 до рішення, копію "Фіксованих розмірів оплати за утримання будинків та прибудинкових територій по м. Щолкіно без обліку приладів тепла".

Матеріали справи містять копію рішення №1 позачергової 45 сесії п'ятого скликання від 10 квітня 2009 року "Про затвердження тарифів на комунальні послуги за утримання будівель та споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно" яким затверджено тарифи на комунальні послуги з утримання будівель та споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно у розмірі:

- житлові будинки упоряджені з повним складом інженерного обладнання з ліфтами у розмірі 1,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі житла у місяць;

- житлові будинки упоряджені з повним складом інженерного обладнання без ліфтів у розмірі 0,98 грн. за 1 кв.м.

Згідно постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим №95 від 25 березня 2004 року директором комунального підприємства "Щолкіно-Азов" затверджено гарантований перелік робіт по обслуговуванню будинків та прибудинкових територій.

Міським головою м. Щолкіно та директором комунального підприємства "Щолкіно-Азов" також узгоджено та затверджено фіксовані розміри оплати за утримання будівель та споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно.

28 листопада 2011 року виконавчим комітетом Щолкінської міської ради прийнято рішення №1 "Про затвердження тарифів на комунальні послуги за утримання будівель та споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно" яким затверджено тариф на комунальні послуги з утримання будівель та споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно будинки №№ 1, 1А, гурт. №2, гурт. №3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 19, 21, 22, 27, 28, 29,30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 40, 41, 42А, 42Б, 43, 44, 44А, 45, 47,48 А, 48В, 49, 52, 53, 54, 55, 57, 57А, 57Б, 59, 60, 60А, 60Б, 60В, 63, 77, 78, 78В-2, 78В-3, 86, 48, 82Б, 82В, 85, 86А, 88, 89, 90, 91/1, 91/2, 92, 9 3, 94, 94А, 97, 98, 99, 101/1, 101/2, 102, 103, 105 , 105А, гурт. 5 корпусу №№ 12; 13, 15, 16, 18 типу "Берлін" у розмірі:

- житлові будинки упорядковані з повним складом інженерного обладнання, без приладів обліку тепла, без ліфтів - 1,77 грн. за 1 кв.м загальної площі житла в місяць;

- утримання та обслуговування ліфтів - 0,68 грн. за 1 кв.м загальної площі житла в місяць.

Затверджені тарифи у відповідності до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вводяться в дію через 30 днів після опублікування в засобах масової інформації.

Також, матеріали справи містять додаток №1 до названого рішення - перелік робіт та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно.

На виконання умов договору сторонами складено акти приймання наданих послуг, що містять звіт по експлуатаційним витратам та загальну вартість робіт (з ПДВ), зокрема №ОУ-0000700 за березень 2012 року на суму 194,24 грн., №ОУ-0001201 за квітень, травень 2012 року на суму 1338,12 грн., №ОУ-0001787 за червень, липень 2012 року на суму 1338,12 грн., №ОУ-0002067 за серпень 2012 року на суму 669,06 грн., №ОУ-0002226 за вересень 2012 року на суму 669,06 грн., №ОУ-0002496 за жовтень 2012 року на суму 669,06 грн., №ОУ-0002761 за листопад 2012 року на суму 669,06 грн., №ОУ-0002996 за грудень 2012 року на суму 669,06 грн., №ОУ-0000150 за січень 2013 року на суму 669,06 грн. та №ОУ-0000316 за лютий 2013 року на суму 669,06 грн. Вказані акти підписані представником виконавця без зауважень та заперечень, а з боку споживача з зауваженнями по виконанню поточного ремонту та освітленню місць загального користування.

Звертаючись із позовною заявою до господарського суду, позивач наполягав на тому, що ним в повному обсязі виконувались обов'язки по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку (гуртожитку) №40, кв. № 1, 2, 3, 4, 5, будинок №41 кв. 2 - (загальна площа 378 кв.м.) у м. Щолкіно, втім споживач не забезпечив своєчасної оплати наданих послуг за встановленим тарифом.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача за надані послуги, складеного позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за період з 01 лютого 2010 року по 22 березня 2012 року складає 10333,06 грн., а за договором №27 від 23 березня 2012 року за період з 23 березня 2012 року по 28 лютого 2013 року 4683,42 грн., що разом складає 15016,48 грн.

Втім, спожиті послуги відповідачем оплачені не були, докази зворотного на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Несплата відповідачем заборгованості у розмірі 15 016,48 грн. зумовила звернення комунального підприємства "Щолкіно-Азов" з позовними вимогами про її стягнення в судовому порядку. Користуючись своїми правами, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 387,31 грн. та 3% річних у розмірі 661,25 грн., а всього 16 065,04 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача й понесені судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виконавцем у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

У відповідності до пунктів 1.3, 3.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року №60, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за №541/10821, виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виробник - це суб'єкт

господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з частиною 3 статті 20 вищеназваного Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20 травня 2009 року за №529 „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Отже, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які за своєю правовою природою є житлово-комунальними послугами.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів дійшла висновку, що незважаючи на факт відсутності до 23 березня 2012 року між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції правомірно зазначив, що враховуючи норми статті 360 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг у повному обсязі.

В розумінні статті 1 згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами, а не тільки внаслідок укладення договору з виконавцем. Тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами, а обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, свої зобов'язання відповідач своєчасно та належним чином не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив, внаслідок чого, у нього за період з 01 лютого 2010 року по 22 березня 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 333,06 грн., а за період з 23 березня 2012 року по 28 лютого 2013 року у сумі 4 683,42 грн.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відхилено посилання відповідача на відсутність доказів надання позивачем послуг за період з 01 лютого 2010 року по 22 березня 2012 року, оскільки чинним законодавством не передбачено складення будь-яких актів наданих послуг, а обов'язок здійснити оплату не пов'язаний з документальним оформленням надання послуг.

Втім, чинним законодавством встановлено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно і споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором, а за його відсутності законом. Розмір такої плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Тарифи на послуги встановлюються відповідним органом місцевого самоврядування та потім розраховуються виконавцем відповідно до площі займаного приміщення споживача таких послуг. Участь відповідача у загальних витратах позивача по будинку визначена розрахунками експлуатаційних витрат. Заява про відмову від користування послугами надана не була.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на неукладенння договору про надання послуг, та на те, що йому невідомо, які саме послуги надавались позивачем, яка їх вартість та які умови їх оплати, не заслуговують на увагу, оскільки фактично комунальним підприємством надавались відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території в обсязі, визначеному чинним законодавством, та від останнього ніяких скарг щодо надання відповідних послуг за період з 01 лютого 2010 року по 22 березня 2012 року не надходило, що сторонами в судовому засіданні суду першої інстанції не спростовується.

Так, заявник апеляційної скарги є співвласником всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинен сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі, отже відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" неодноразово пропонувало відповідачу укласти відповідний договір про надання послуг, однак останній від укладення такого договору ухилявся.

Також, зауваження щодо відсутності послуг з поточного ремонту, викладені відповідачем у актах приймання наданих послуг, судом першої інстанції правильно були відхилені, оскільки згідно переліку робіт та послуг по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій м. Щолкіно (додаток №1 до рішення виконкому Щолкінської міської ради від 28 листопада 2011 року) під поточним ремонтом розуміється підготовка будинку до осінньо-зимового періоду, закриття теплового контуру, а згідно актів №24, 25 готовності об'єкту (будинку №41) до опалювального сезону об'єкт до опалювального сезону 2011-2012 року, 2012-2013 року був готовий до експлуатації і зауваження до готовності об'єкту відсутні.

Крім цього, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на неналежне надання послуг позивачем з освітлення місць загального користування та не надання останнім послуг з прибирання прибудинкової території є голослівним та не підтверджується жодними належними доказами в розумінні приписів статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З викладеного вбачається, що підстави для проведення перерахунку плати за послуги надані позивачем відсутні.

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач не розрахувався у повному обсязі за отримані послуги, заборгувавши позивачу 1 5016,48 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, з огляду на що, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 15 016,48 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15 листопада 2010 року у справі №4/720.

Дослідивши матеріалами справи, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції правильно було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості з 01 лютого 2010 року встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 28 лютого 2013 року складає 661,25 грн., а загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 28 лютого 2013 року складає 387,31 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у справі №901/1171/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" (а/я 21, буд.3,Щолкіне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98213)

2. Приватне акціонерне товариство "Східно-Кримська енергетична компанія" (а/я 1,Щолкіне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98213; вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95000)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим