Рішення

від 01.08.2013 по справі 905/3606/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2013р. Справа № 905/3606/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український Альянс», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост», м. Донецьк

про стягнення 41088,80грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чапала Ю.О. - за довіреністю;

від відповідача: Калашник А.М. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Східно-Український Альянс», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 39000,00грн., 3% річних в сумі 413,44грн. та пені в сумі 1675,36грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №366/08/-11 від 01.09.2011р., з урахуванням змін внесених додатковою угодою №б/н від 31.08.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 39000,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 413,44грн. та пені в сумі 1675,36грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 31.07.2013р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані та недоведені первинними бухгалтерськими документами. Крім того відповідач заперечує проти нарахування пені та 3% річних, у зв'язку із чим у позові просить відмовити у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву від 01.08.2013р. відповідач також заперечує проти позовних вимог та додатково заперечує проти нарахованих позивач витрат на послуги адвоката посилаючись на порушення позивачем приписів нормативно- правових актів НБУ.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами, з боку відповідача зауважень до цього клопотання до суду не надходило.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «»Східно-Український Альянс» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтмост» (Орендар) 01 вересня 2011р. був укладений договір оренди №366/08/-11, за умовами якого Орендодавець на умовах, визначених даним договором зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 10, а саме: 6 кімнат загальною площею 72,00кв.м. на 7 поверсі гуртожитку.

Відповідно до п.2.1 договору передача-прийняття об'єкту оренди здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками на підставі акту приймання-передачі.

За приписами п.3.1. договору орендна плата складається із орендної плати, податку на землю та відшкодування за комунальні послуги та складає 1350,00грн. в місяць, в т.ч. ПДВ із розрахунку за одну кімнату. Орендна плата за кожний місяць сплачується в безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця у вигляді передоплати не пізніше 10 числа поточного місяця оренди. (п. 3.2. договору).

Згідно п.5.2.2. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за прострочення перерахування грошових коштів за даним договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.09.2012р. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору 01.09.2011р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування частину житлових приміщень, а саме: 6 кімнат загальною площею 72,00кв.м. на 7 поверсі гуртожитку за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 10. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою №б/н від 31.08.2012р. сторони погодили збільшення орендної плати з 1350,00грн. до 1500,00грн. з ПДВ за кожен місяць оренди за кожну кімнату. За умовами угоди з 01.09.2012р. орендна плата збільшилася і склала разом 9000,00грн.з ПДВ в місяць.

Збільшення орендної плати сторони також погодили шляхом укладання нового акту приймання-передачі від 01.09.2012р.

20 квітня 2013р. відповідач звернувся до позивача з листом, яким запропонував договір оренди №366/08/-11 від 01.09.2011р. вважати розірваним з 20.04.2012р. Того ж дня - 20.04.2013р. сторонами договір було розірвано, про що була укладена додаткова угода №б/н від 19.04.2013р.

18 квітня 2013р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №18/04/13-1 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 45150,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №366/08/-11 від 01.09.2011р. за час дії договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 39000,00рн.

Сума заборгованості у розмірі 39000,00грн. підтверджується наданою позивачем довідкою №б/н станом на 12.06.2013р. за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про наявність заборгованості в сумі 39000,00грн.

Згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтмост» від 07.08.2012р. було вирішено змінити найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.2.2. договору, в якому передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у вигляді передоплати до 10 числа поточного місяця оренди.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди №366/08/-11 від 01.09.2011р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору з вересня 2011р. по квітень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 39000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 39000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 413,44грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 413,44грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 1675,36грн. на підставі умов п.6.3 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00грн.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з суми, пов'язаною з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог передбачених статтею 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013р. №6-рп/2013 по справі №1- 4/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства-фірми „Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) передбачено, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивачем наданий видатковий касовий ордер від 22.04.2012р. на суму 5000,00грн. Однак наданий позивачем платіжний документом судом не приймається, як належний та допустимий доказ сплати адвокату суми у розмірі 5000,00грн. з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За приписами п.3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Національного банку від 15.12.2004р. за №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік). Як вбачається із наданого до матеріалів справи видаткового касового ордеру від 22.04.2013р. на суму 5000,00грн. він не містить підпису касира, у зв'язку із чим даний платіжний документ не може бути прийнятий судом як належний доказ сплати 5000,00грн., як витрати на послуги адвоката. Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку відмовити у стягненні витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Національного банку від 15.12.2004р. за №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ст.ст.11-16, 202, 204, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український Альянс», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 39000,00грн., 3% річних в сумі 413,44грн. та пені в сумі 1675,36грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, п/р 26006035110089 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 334817, код ЄДРПОУ 35683453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український Альянс» (83003, м. Донецьк, вул. Калузька, б. 10, р/р №26000310034201 в АБ «Південний», м. Донецька, МФО 377012, код ЄДРПОУ 30701933) заборгованість в сумі 39000,00грн., 3% річних в сумі 413,44грн., пеню в сумі 1675,36грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Відмовити у стягненні витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.08.2013р.

Суддя С.В. Тоцький