Ухвала

від 30.07.2013 по справі 11/251/05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"30" липня 2013 р. Справа № 11/251/05

м. Миколаїв

За скаргою боржника - Публічного акціонерного товариства "Баштанська Сільсько-господарська машинно-технологічна Станція" (56100, Миколаївська обл., Баштанський ра-йон, м. Баштанка, вул. Калініна, 5) за вих. № 29/С від 07.05.2013 року на дії органу ДВС - управління державної виконавчої служби Головного у правління юстиції у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/23) щодо виконання рішення господарського суду від 18.09.2012 року у справі №11/251/05.

за позовом: Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

(01133, м. Київ, бульвар Л. Українки,27/2).

в особі: Кабінету Міністрів України

(01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

Українського державного концерну по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а,)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Баштанська Сільськогосподарська ма-

шинно-технологічна Станція"

(56100, Миколаївська обл., Баштанський ра-н., м. Баштанка, вул. Калініна, 5)

про стягнення 4842143 грн. 62 коп.

стягувач: Український державний концерн по матеріально-технічному та сервісному за

безпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а)

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від першого стягувача: Малахова О.А.- довір. № 08.2/20 від 29.01.2013 року.

Від другого стягувача: не присутній.

Від боржника: Лушніков В.П.- довір. від 15.03.2013 року.

Від органу ДВС: Куліченко Д.О.- довір. №5-3291 від 05.10.2012 року.

Прокурор: Круш Т.О.

Суть скарги: про визнання недійсною постанови органу ДВС про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника та зобов'язання вчинити дії щодо виключення з державних реєстрів записів про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

07 травня 2013 до господарського суду Миколаївської області від боржника (Публічного акціонерного товариства "Баштанська Сільськогосподарська машинно-технологічна Станція") надійшла скарга № 29/с від 07.05.2013 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко Сергія Сергійовича при виконанні рішення господарського суду у справі № 11/251/05.

08 травня 2013 року ухвалою господарського суду Миколаївської області (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) розгляд вищезазначеної скарги призначила на 21.05.2013 року о 14 год. 40 хв.

13 травня 2013 року на підставі розпорядження за № 53 керівника апарату господарського суду Миколаївської області був призначений повторний автоматичний розподілу справи № 11/251/05 та її передано судді Семенову А.К.

16 травня 2013 року суддя Семенов А.К. виніс ухвалу, якою прийняв скаргу до свого провадження та призначив її розгляд на 21.05.2013 року.

Ухвалою від 21.05.2013 року господарський суд розгляд скарги відклав на 15.07.2013 року.

Ухвалою від 15 липня 2013 року господарський суд розгляд скарги продовжив до 31.07.2013 року та відклав її розгляд на 30.07.2013 року.

30.07.2013 року розгляд скарги був продовжений та винесено ухвалу по суті.

Перший стягувач свого представника в судове засідання 30.07.2013 року направив, письмовий відзив на скаргу надав, в якому просить в задоволенні скарги відмовити.

Другий стягувач свого представника в судове засідання 30.07.2013 року не направив, відзив на скаргу боржника не надав, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Боржник свого представника в судове засідання 30.07.2013 року направив, просить скаргу задовольнити.

Орган ДВС свого представника в судове засідання 30.07.2013 року направив, письмовий відзив на скаргу надав, в якому просить в задоволенні скарги відмовити.

Прокурор в судове засідання 30.07.2013 року з'явився, в усній формі просить господарський суд винести ухвалу по суті скарги відповідно до вимог законодавства.

В судовому засіданні 30.07.2013 року суд виніс ухвалу по суті скарги.

Відповідно до приписів статті 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Із матеріалів скарги та справи вбачається таке.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.09.2012 року по справі № 11/251/05 позов задоволений частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машин-но-технологічна станція" на користь Українського державного концерну по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" 3146429 грн. 35 коп., з яких:

- 2951439 грн. 37 коп. - плата за товар з урахуванням відсотків та витрат по обслуговуванню кредиту на рахунок № 31233461050026 в Державній казначейській службі України, код за ЄДРПОУ 37567646, код бюджетної класифікації 06801050 банку отримувача 820172;

- 114021 грн. 42 коп. - плата Кабінету Міністрів України за надання гарантії та кредиту на рахунок № 31115124750026 в Державній казначейській службі України, код ЄДРПОУ 37567646, код бюджетної класифікації 24110100, банку отримувача 820172;

- 80968, грн. 56 коп. - агентська винагорода Постачальника за надання послуг по обслуговуванню договору на рахунок концерну „Украгротехсервіс" № 26007120075980 в філії "Центральне регіональне управління ВАТ "Банк „Фінанси та Кредит", м. Київ, МФО 300937, ЄДРПОУ 21704432

Крім того стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогоподарська машинно-технологічна станція" в доход державного бюджету 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02 жовтня 2012 року були видані накази, які направлені до органу ДВС.

29.10.2012 року органом ДВС було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою від 22.10.2013 року господарський суд Миколаївської області виконання рішення по справі №11/251/05 відстрочив до 01.10.2013 року.

01.11.2012 року органом ДВС було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

27 листопада Одеський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року залишив без змін.

Постановою від 14.03.2013 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" задовольнив, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року у справі № 11/251/05 скасував.

05.04.2013 року органом ДВС винесено постанову про поновлення вказаного виконавчого провадження.

22.04.2013 року органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення: 3461072 грн. 25 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Згідно витягу з реєстру про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'ектом обтяження зазначено все рухоме майно та його заборонено відчужувати (т. 6 аркуш справи 133).Підстава обтяження - оскаржена боржником постанова органу ДВС від 22.04.2013 року.

У витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень вказано арешт нерухомого майна (т. 6 аркуш справи 134). Підстава виникнення обтяження - оскаржена боржником постанова органу ДВС від 22.04.2013 року.

02.04.2013 року до господарського суду від представника боржника надійшла заява про розстрочку виконання вказаного рішення господарського суду в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013 року виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.09.2012 року по справі № 11/251/05 розстрочено за наступним графіком:

до 31 липня 2013 р. частка в сумі 114021 грн. 42коп.;

до 31 серпня 2013 р. частка в сумі 451439 грн.87коп.;

до 30 вересня 2013 р. частка в сумі 1000000 грн.00коп.;

до 31 жовтня 2013 р. частка в сумі 1580968 грн.56коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013 року залишено без змін.

07 травня 2013 року до господарського суду Миколаївської області від боржника - (Публічного акціонерного товариства "Баштанська Сільськогосподарська машинно-технологічна Станція") надійшла скарга № 29/с від 07.05.2013 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенок Сергія Сергійовича при виконанні рішення господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 11/251/05, якою скаржник просить про наступне:

- визнати недійсною Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області Квашенко Сергіія Сергійовича №34930445 від 22.04.2013 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (код ЄДРПОУ 30126517);

- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко Сергія Сергійовича вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо виключення з державних реєстрів записів про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (код ЄДРПОУ 30126517).

У своїй скарзі боржник - Публічне акціонерне товариство "Баштанська Сільськогосподарська машинно-технологічна Станція " зазначає.

05.04.2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області Квашенко Сергій Сергійович поновив виконавче провадження на виконання наказу господарського суду Миколаївської області №11/251/05 від 02.10.2012 року.

30.04.2013 року боржником була отримана Постанова №34930445 від 22.04.2013 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, та, як зазначено в супровідному литі (який був доданий до Постанови) від 23.04.2013 року №02.1-24/3624, для виконання та для відома.

Також, 30.04.2013 року боржником було отримано лист від реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області 11-09.1-410 від 24.04.2013 року до якого додавались витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 2852030 від 24.04.2013 року та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 40509998 від 23.042013 року згідно яких накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Свою скаргу Боржник мотивує наступним.

Оскаржувана постанова винесена з порушенням п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки в постанові не зазначено підстави її винесення, а саме - норму законодавства у відповідності до якої прийнято постанову.

Постановою від 22.04.2013 року .державний виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника без визначення його вартості, а відповідно до вимог ч.6 ст. 52 та ч.3 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" такий арешт може бути накладений лише в розмірі суми стягнення.

В рішенні суду, за яким здійснюється виконавче провадження, встановлений спосіб та порядок виконання цього рішення, а саме - стягнення коштів з боржника. Звернення стягнення на інше рухоме та нерухоме майно можливо лише шляхом зміни способу та порядку виконання рішення, що здійснюється виключно судом, який видав виконавчий документ за заявою державного виконавця або стягувача.

Накладення арешту на все майно боржника чинить перешкоди його господарській діяльності, в зв'язку з цим ускладнює виконання рішення. Сільгосппродукція, яка вирощується боржником, є єдиним джерелом його існування доходу. Таким чином накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно не відповідає його цілі - забезпечення реального виконання рішення суду.

У ч.3 ст.66 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено: «У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств- боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача».

ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (боржник) було створено на виконання Указу Президента України від 23 лютого 2001 року № 111 "Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" Постановою КМ України № 354 від 11.04.2001 року «Про утворення Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"» (Додаток №1 до Постанови - перелік підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, з наступною передачею 100 відсотків їх акцій до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Украгролізинг").

Таким чином, боржник є підприємством 100 відсотків акцій якого належать державі в особі Кабінету Міністрів України в особі національної акціонерної компанії «Украгролізінг», отже, відповідно до ст.74 Господарського кодексу України є державним підприємством та відноситься до державного сектору економіки.

В Постанові не вказано про направлення її центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно боржника. Постанова не містить відомостей про склад і вартість майна на яке накладено арешт відповідно до вимог ст.66 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, постанова винесена без врахування особливостей, встановлених ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", з порушенням її положень, а отже має бути визнаною недійсною.

Представник першого стягувача - Кабінет Міністрів України та представник органу ДВС відзиви на скаргу надали, в задоволені скарги просять відмовити, мотивуючи це наступним.

Щодо твердження боржника про винесення постанови з порушенням п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Державний виконавець в мотивувальній її частині оскаржуваної постанови зазначив, що боржником рішення суду самостійно не виконано, документального підтвердження повного виконання рішення у наданий державним виконавцем строк не надано", тобто підставою застосування заходів примусового виконання у вигляді арешту майна боржника є невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.27, ст.32, п.6 ч.3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження".

Стаття 57 Закону України „Про виконавче провадження", яка визначає порядок та способи накладення арешту на майно боржника, надає органу ДВС право на застосування такого заходу примусового виконання.

В оскаржуваній постанові органу ДВС вказується, що арешт накладається на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику в межах суми стягнення (п.1, 2 резолютивної частини постанови).

На момент вчинення виконавчих дій з арешту майна боржника, державному виконавцю боржником не надавалась інформація щодо частки держави у його статутному фонді.

Така процесуальна дія державного виконавця як арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути вчинена за заявою стягувача навіть одночасно з відкриттям виконавчого провадження (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»), що виключає можливість оцінки майна боржника в момент прийняття рішення про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У своїй скарзі боржник не наводить доказів того, що вартість арештованого майна перевищує суму стягнення за виконавчим документом.

Накладення арешту на майно боржника спрямоване саме на забезпечення виконання судового рішення

Протягом всього часу перебування виконавчого документу на виконанні боржником не було вжито жодного заходу, спрямованого на погашення заборгованості за виконавчим документом.

Вимога скаржника про зобов'язання державного виконавця вчинити передбачені Законом України „Про виконавче провадження" дії щодо виключення з державних реєстрів записів про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника не може бути задоволена судом, оскільки в діях державного виконавця не вбачається порушень законодавства. Крім того, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" суд не вправі зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України „Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою держав-ної виконавчої служби.

Дослідивши матеріали скарги боржника - ПАТ "Баштанська Сільськогосподарська машин-но-технологічна станція" та матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, господарський суд дійшов до таких висновків.

Перш за все, відповідно до діючого законодавства органом ДВС, як учасником виконавчого провадження та судового процесу по даній скарзі є управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області. Це доводиться наступним.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження " від 26.12.2003 року № 14, за змістом статей 18 і 121 -2 ГПК України учасник виконавчого провадження, який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби розглядаються господарськими судами згідно зі ст. 121 -2 ГПК України - за участю відповідного органу цієї служби (ст. 3 Закону України № 202/98-ВР).

У пункті 9.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено: «Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121- 2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону».

Отже, розглядати таку скаргу господарський суд має за участю органу державної виконавчої служби, зазначеного у ст. 3 Закону України „Про державну виконавчу службу ".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи дер

жавної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження " від 26.12.2003 року №14 зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Про таке ж та крім того, на ст. 62, п. 1-3,5,6.9 частини першої статті 63, статті 64 ГПК України), також вказується у п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Це унеможливлює застосування господарським судом при розгляді даної скарги приписів статей 24, 25 ГПК України.

Проте, враховуючи наведене, а також правову позицію, яка викладена у п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році ", органом ДВС, дії котрого оскаржені ПАТ "Баштанська Сільськогосподарська машинно-технологічна станція" , є Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Далі.

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено: «За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного ви-конавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється».

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Боржник у скарзі вказує, що постанова органу ДВС від 22.04.2013 року була ним отримана 30.04.2013 (що органом ДВС не заперечується) та оскаржена 07.05.2013 року, що підтверджується матеріалами скарги. Отже, скарга на дії органу ДВС подана боржником з дотриманням встановленого процесуальним законом десятиденного строку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на май-но боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України та виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження", в разі ненадання боржником в строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження про його повне виконання, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Статтею 32 Закону України „Про виконавче провадження" визначений перелік заходів примусового виконання рішення, які має право використовувати державний виконавець, зокрема, серед них є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Згідно ч. ч. 2 ,3 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Органом ДВС це було виконано.

Проте, органом ДВС при винесенні оскарженої боржником постанови від 22.04.2013 року не було враховано, що ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки воно є підприємством 100 відсотків акцій якого передано до статутного фонду «Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», котра є єдиним акціонером Товариства (т. 4 аркуш справи 142). Про цей факт було зазначено і в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року, якої надано відстрочку виконання судового рішення від 18.09.2012 року по справі № 11/251/05 та яка була підставою для винесення органом ДВС 01.11.2012 року постанови про зупинення виконавчого провадження. Тобто, та обставина, що боржник є суб'єкт господарювання, котрий належить до державного сектору економіки, органу ДВС на час винесення оскарженої постанови (22.04.2013 року) було відомо.

Органом ДВС не було дотримано вимог ч. 3 статті 66 Закону України „Про виконавче провадження" згідно якої у разі накладення арешту на майно другої черги (об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві), що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Частина 3 статті 66 Закону України „Про виконавче провадження" покладає на орган ДВС обов'язок на час накладення арешту на майно другої черги вже мати відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Але, орган ДВС цей обов'язок не виконав.

Це відбулося внаслідок того, що органом ДВС не було дотримано приписів п. 4.1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року в якому зазначено, що уразі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу, копію котрого він може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Як вже вище вказано, органом ДВС постанову про поновлення виконавчого провадження по справі №11/25/05 винесено 05.04.2013 року, а постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 22.04.2013 року. Таким чином, орган ДВС мав достатній час для встановлення складу і вартості майна боржника, реалізувавши свої права та виконав обов'язки відповідно до статті 11, частини 3 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Посилання органу ДВС в обґрунтування заперечень проти скарги на ч. 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з цим також безпідставно, оскільки регулює дії органу ДВС по відкриттю виконавчого провадження (винесенню відповідної постанови), а в даному випадку 22.04.2013 року органом ДВС було винесено постанову про накладання арешту після винесення 05.04.2013 року постанови про поновлення виконавчого провадження.

За наявності факту розстрочення господарським судом виконання судового рішення від 18.09.2012 року по справі № 11/251/05 за відповідним графіком накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника не спрямовано на забезпечення виконання цього судового рішення, а ускладнює його виконання.

Заперечення органу ДВС проти скарги з тих підстав, що:

- на момент вчинення виконавчих дій з арешту майна боржника, державному виконавцю боржником не надавалась інформація щодо частки держави у його статутному фонді;

- у своїй скарзі боржник не наводить доказів того, що вартість арештованого майна перевищує суму стягнення за виконавчим документом безпідставно, оскільки діючим законодавством, зокрема, статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок надавати таку інформацію та такі докази на боржника не покладений. Навпаки, статтею 11 та ч. 3 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» такий обов'язок покладений саме на орган ДВС.

В судовому засіданні 30.07.2013 року представник боржника надав суду копію платіжного доручення №81 від 01.07.2013 року згідно якого ним Кабінету міністрів України перераховано 14021 грн. 42 коп. в якості плати за надання гарантії по кредиту по ухвалі від 13.05.2013 року по справі №1/251/05 згідно графіка до 31.07.2013 року. Це спростовує твердження органу ДВС стосовно того, що протягом всього часу перебування виконавчого документу на виконанні боржником не було вжито жодного заходу, спрямованого на погашення заборгованості за виконавчим документом.

Відповідно до статі 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Орган ДВС у даному випадку не мав права накладати арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

З урахуванням наведеного, господарський суд визнає, що дії органу ДВС по винесенню постанови від 22.04.2013 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» здійснені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», отже, є неправомірними.

За таких обставин, постанову органу ДВС - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області від 22.04.2013 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна Станція» слід визнати недійсною.

Другу вимогу боржника: зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко Сергія Сергійовича вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо виключення з державних реєстрів записів про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна Станція" слід відхилити з нижченаведеного.

У відповідності до приписів п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження " можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Боржником не доведено, що орган державної виконавчої служби ухиляється без достатніх підстав здійснити дії, про які викладено у другій вимозі.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, Законом України „Про виконавче провадження ", господарський суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного Акціонерного товариства «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна Станція» ((56100, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Калініна, 5, код ЄДРПОУ 30126517) за вих. № 29/с від 07.05.2013 року задовольнити частково.

Постанову органу ДВС - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/23) від 22.04.2013 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» визнати недійсною.

В іншій частині скаргу відхилити.

Суддя А.К.Семенов.