Постанова

від 30.07.2013 по справі 22б/5014/3367/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 22б/5014/3367/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В. - доповідача,

За участю: представники сторін не з'явилися ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЛенінської міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Луганську на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 та постановугосподарського суду Луганської області від 07.05.2013 у справі№22б/5014/3367/2012 за заявоюДочірнього підприємства "Лисичанський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод" до Приватного підприємства "Імпоркос" провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року у справі № 22б/5014/3367/2012 (суддя: Ковалінас М.Ю.) боржника - ПП "Імпрокос" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 07.05.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кондратенка П.О., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, протягом встановленого строку за результатами роботи подати до суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року ( головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Агапов О.Л., Татенко В.М.) апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної ДПІ в м. Луганську залишено без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року - без змін.

Не погодившись з постановами як місцевого господарського суду, так і апеляційного, Ленінська МДПІ у м. Луганську звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, порушення процесуальних норм, просить постанову господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року скасувати, а провадження у справі - припинити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, Ленінська МДПІ у м. Луганську зазначає, що визнання ПП "Імпрокос" та його ліквідація сприяють ухиленню зазначеного підприємства від проведення перевірки фінансово-господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства України та уникненню від відповідальності за свою господарську діяльність.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні виходити з того, що згідно з вимогами ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Також, частиною 4 ст. 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України.

Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.

Частина 8 с. 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури ліквідації боржника.

Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст. 1 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 27.12.2012 року за заявою Дочірнього підприємства "Лисичанський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод" (далі за текстом - ДП "Лисичанський холодокомбінат" ВАТ "Луганськхолод") порушено провадження у справі № 22б/5014/3367/2012 про банкрутство Приватного підприємства "Імпоркос" (далі за текстом - ПП "Імпоркос") на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання від 17.01.2013 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 1 222 776 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців (до 17.07.2013 року), розпорядником майна ПП "Імпоркос" призначено арбітражного керуючого Кондратенка Павла Олександровича, зобов'язано ДП "Лисичанський холодокомбінат" ВАТ "Луганськхолод" в 10-ти денний строк опублікувати в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - ПП "Імпоркос", інше.

02.02.2013 року в газеті "Голос України" № 22 (5522) відбулась публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Імпоркос".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.2013 року визнано вимоги Ленінської МДПІ у м.Луганську у сумі 219 грн. 06 коп. - 6-та черга.

Ухвалою попереднього засідання від 04.04.2013 року, затверджено реєстр вимог кредиторів з грошовими вимогами ініціюючого кредитора ДП "Лисичанський холодокомбінат" ВАТ "Луганськхолод" - в сумі 1 222 776 грн. та Ленінської МДПІ у м. Луганську - в сумі 219 грн. 06 коп.

07.05.2013 року голова комітету кредиторів ДП "Лисичанський холодокомбінат" ВАТ "Луганськхолод" подав клопотання про визнання ПП "Імпоркос" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Визнаючи боржника банкрутом, господарський суд першої інстанції виходив з того, що комітетом кредиторів прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника. неплатоспроможність боржника та перевищення його пасиву над активами підтверджується матеріалами справи, за наслідками аудиту.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився й апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку. Зокрема, перевіривши підстави порушення провадження у даній справі про банкрутство боржника, апеляційний господарський суд зазначив, що неплатоспроможність боржника підтверджена рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.2012 року у справі № 26/5014/237/2012 та наказом цього ж суду від 27.02.2012 року; сума кредиторських вимог є більшою, ніж триста мінімальних заробітних плат на день звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; ініціюючим кредитором був дотриманий трьохмісячний строк невиконання боржником зобов'язань з моменту відкриття виконавчого провадження.

Проте, повністю погодитись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій не можна.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши фактичні обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові акти зазначеним вище вимогам не відповідають, оскільки, як вбачається зі змісту постанови господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року, висновки суду про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтуються лише на відповідному рішенні комітету кредиторів та зверненні арбітражного керуючого Кондратенка П.О.

Такі судові висновки про визнання боржника банкрутом не ґрунтуються на вивченні, дослідженні, та належній правовій оцінці всіх обставин справи.

Дійшовши висновку про нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, попередні судові інстанції, при цьому, не звернули уваги на те, що протягом провадження у справі про банкрутство кредиторами, боржником чи розпорядником майна не було запропоновано та не здійснено шляхів відновлення платоспроможності підприємства - боржника.

Судами не перевірено чи не було створено підприємство боржника з метою фіктивної підприємницької діяльності, оскільки, незаконне визнання боржника банкрутом унеможливлює доведення податковим органом обставин фіктивного підприємництва (недійсності установчих документів боржника, скасування державної реєстрації фіктивно створеного суб'єкта підприємницької діяльності), так як ліквідація банкрута є підставою для припинення будь-якого позовного провадження щодо юридичної особи банкрута в судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів, за наслідком прийняття яких податковий орган втрачає надані йому законодавцем повноваження встановлення фіктивного підприємництва незаконно створеними суб'єктами господарювання.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняті у справі постанову Луганської області від 07.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи до господарського суду Луганської області на новий судовий розгляд зі стадії попереднього засідання.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, дослідити дійсні обставини справи та правового статусу боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності, і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення. про можливість завершення провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року та постанову господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року у справі №22б/5014/3367/2012 скасувати.

Справу №22б/5014/3367/2012 направити до господарського суду Луганської області на новий розгляд на стадію підсумкового судового засідання.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.