Постанова

від 30.07.2013 по справі 816/3532/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3532/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Гнатенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "КСЗ", платник податків) звернулося до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2013 року №0001212202/33, №0001192202/34, №0001202202/329, №0001182202/330 та від 16 травня 2013 року №0003152202/95.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПАТ "КСЗ" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість (далі по тексту ПДВ), зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ. Стверджував, що доводи відповідача про порушення ПАТ "КСЗ" вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому виходив з реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, на підтвердження чого посилався на наявність первинних документів бухгалтерського обліку.

Протокольною ухвалою суду від 18 липня 2013 року замінено відповідача у справі на правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні 18 липня 2013 року та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "КСЗ", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою позивача, викладені в акті перевірки від 31 січня 2013 року №825/122.5-09/05756783.

У судове засідання 30 липня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПАТ "КСЗ" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05756783, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу (основний, 30.20), виробництво чавуну сталі та феросплавів (24.10), лиття чавуну (24.51), лиття сталі (24.52), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), загальна медична практика (86.21).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "КСЗ" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ТПК "Техмашпостач" (код ЄДРПОУ 36803875) за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ "Старт Д" (код ЄДРПОУ 32694059) за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ "Ривс" (код ЄДРПОУ 34914473) за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, ТОВ "Інтако" (код ЄДРПОУ 36371642) за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ "Малахіт" (код ЄДРПОУ 23179817) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ТОВ "Техногазкомплект" (код ЄДРПОУ 34862698) за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, ТОВ "Дніпроресурс" (код ЄДРПОУ 24112229) за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 січня 2013 року №825/122.5-09/05756783 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток загалом в розмірі 73 405 грн. (в т.ч., за І квартал 2010 року - 548 грн., ІІІ квартал 2010 року - 60 грн., IV квартал 2010 року - 587 грн., І квартал 2011 року - 5 115 грн., ІІ квартал 2011 року - 12 085 грн., І квартал 20123 року - 27 357 грн., ІІ квартал 2012 року - 1042 грн., ІІІ квартал 2012 року - 26 611 грн.);

- частин першої, другої статті 215, статей 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем суми ПДВ до сплати в бюджет загалом в розмірі 74 925 грн. (в т.ч., за лютий 2010 року - 438 грн., жовтень 2010 року - 470 грн., березень 2011 року - 4 092 грн., квітень 2011 року - 1197 грн., травень 2011 року - 8 351 грн., червень 2011 року - 961 грн., січень 2012 року - 6 550 грн., лютий 2012 року - 3 520 грн., березень 2012 року - 15 984 грн., квітень 2012 року - 130 грн., травень 2012 року - 862 грн., липень 2012 року - 11 256 грн., вересень 2012 року - 14 088 грн., жовтень 2012 року - 6 978 грн.) та завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 48 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25 лютого 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001212202/33, яким ПАТ "КСЗ" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2010 року на 48 грн.;

- №0001192202/34, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток загалом в розмірі 17 200 грн.;

- №0001202202/329 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 104 837 грн. (в т.ч., 74 925 грн. - основний платіж, 29 912 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- №0001182202/330 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 84 009 грн. (в т.ч., 56 205 грн. - основний платіж, 27 804 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками звернення ПАТ "КСЗ" зі скаргою на вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області, рішенням останньої від 30 квітня 2013 року №1005/10/10.2-07 скаргу платника податків залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ винести нове податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 55 803 грн.

На виконання вказаного рішення ДПС у Полтавській області відповідачем 16 травня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0003152202/95 про зменшення ПАТ "КСЗ" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток загалом в розмірі 55 803 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03 червня 2013 року №4050/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача на вищеописані податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, доводи про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на які винесено спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач мотивував безпідставністю відображення у податковій звітності ПАТ "КСЗ" господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ "ТПК "Техмашпостач", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс". При цьому, контролюючий орган посилався на відомості, викладені в актах перевірок контрагентів позивача. Зокрема, звертав увагу на незнаходження таких за юридичною адресою, ненадання на перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, відсутність у останніх необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів, у зв'язку з чим стверджував про здійснення вищезазначеними суб'єктами господарювання діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. За таких обставин, зазначав, що правочини, укладені позивачем із вказаними контрагентами, є нікчемними, оскільки вчинені удавано, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, ухилення від сплати податків.

Однак, суд не погоджується з даними доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат до 01 квітня 2011 року та податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР відповідно.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток з 01 квітня 2011 року врегульовано статтями 138 - 139 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалося, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так само, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

Судом встановлено, що спірні господарські операції між ПАТ "КСЗ" та вищезазначеними контрагентами ґрунтувалися на договірних відносинах щодо придбання товарів (послуг).

Так, до матеріалів справи долучено копії договорів:

- поставки товару від 21 січня 2010 року №0076-СН, укладеного між ТОВ "Малахит" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (болти, гайки), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. ІІ, а.с. 16-19/. Додатковими угодами від 18 лютого 2010 року №1, від 14 квітня 2010 року №2, від 20 травня 2010 року №3, від 01 вересня 2010 року №4, від 13 жовтня 2010 року №5, від 10 листопада 2010 року №6, від 17 листопада 2010 року №7 вказаний договір доповнено специфікаціями /т. ІІ, а.с. 21-26/;

- поставки товару від 08 квітня 2010 року №0337-СН, укладеного між ТОВ "Дніпроресурс" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (електричні двигуни), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. ІІ, а.с. 76-80/. Додатковими угодами від 12 травня 2010 року №1, від 10 червня 2010 року №2, від 15 липня 2010 року №3, від 12 серпня 2010 року №4, від 26 серпня 2010 року №5, від 06 жовтня 2010 року №6, від 11 листопада 2010 року №7, від 10 грудня 2010 року №8, від 10 лютого 2011 року №9, від 12 травня 2011 року №10, від 03 червня 2011 року №11, від 10 червня 2011 року №12, від 14 липня 2011 року №13, від 04 серпня 2011 року №14, від 31 серпня 2011 року №15, від 29 вересня 2011 року №16, від 07 листопада 2011 року №17 вказаний договір доповнено новими специфікаціями /т. ІІ, а.с. 81-97/;

- про надання послуг від 24 лютого 2011 року №1/02-11, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом визначеного договором строку надавати за плату послуги по хромуванню штоків /т. І, а.с. 189-191/;

- про надання послуг від 24 лютого 2011 року №2/02-11, укладеного між ПАТ "КСЗ" (замовник) та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом визначеного договором строку надавати за плату послуги по механічній обробці та хромуванню плунжерів /т. І, а.с. 185-187/;

- про надання послуг від 14 червня 2011 року №5/06, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом визначеного договором строку надавати за плату послуги по хромуванню штоків /т. І, а.с. 193-195/;

- поставки товару від 08 листопада 2011 року №0498-СН, укладеного між ТОВ "Ривс" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (пускатель, реле, розетка), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. І, а.с. 237-241/. Додатковою угодою від 01 грудня 2011 року №1 вказаний договір доповнено специфікацією №2 про поставку котушки, модулів, шунта /т. І, а.с. 245/, а додатковою угодою від 02 лютого 2012 року №2 вказаний договір доповнено специфікацією №3 про поставку вимикача автоматичного, ізоляторів, перемикачів, розщіплювача, тиристорів /т. І, а.с. 252/;

- поставки товару від 09 грудня 2011 року №0612-СН, укладеного між ТОВ "Техногазкомплект" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (мікроскоп), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. ІІ, а.с. 49-54/. Додатковою угодою від 25 квітня 2012 року №1 вказаний договір доповнено специфікацією №2 про поставку вимикачів /т. ІІ, а.с. 55/, а додатковою угодою від 09 серпня 2012 року №2 вказаний договір доповнено специфікацією №3 про поставку клапана, електромуфти /т. ІІ, а.с. 58/;

- поставки товару від 05 квітня 2012 року №0258-СН, укладеного між ТОВ "Старт-Д" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (конденсатор 24,7 мкф, 150 квар КЭПФ-4,4-150-2УХЛ-1), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. І, а.с. 207-211/. Додатковою угодою №2 від 06 червня 2012 року вказаний договір доповнено специфікацією №3 про поставку вимикача автоматичного АВ2М10СВ-55-41-УХЛЗ Ін 800А /т. І, а.с. 218/;

- поставки товару від 25 травня 2012 року №0498-СН, укладеного між ТОВ "Інтако" (постачальник) та ПАТ "КСЗ" (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця визначений договором товар (дросель, насос), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату /т. ІІ, а.с. 1-2/. Додатковою угодою від 02 липня 2012 року №1 вказаний договір доповнено специфікацією №2 про поставку гідроклапана запобіжного, золотників /т. ІІ, а.с. 6/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на підставі зазначених договорів ПАТ "КСЗ" протягом 2010-2012 років придбало товари (послуги), що відображено у бухгалтерському та податковому обліку товариства.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ "КСЗ" податковим ревізором-інспектором досліджено податкові накладні, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки, а також, письмових запереченнях відповідача на позов, відсутні.

На запитання суду щодо того, чи має відповідач зауваження щодо правильності оформлення податкових накладних, виписаних ТОВ "ТПК "Техмашпостач", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс", представник відповідача в судовому засіданні 18 липня 2013 року відповів, що такі зауваження відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, вказана обставина судом додатково не перевіряється.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі робіт (послуг).

Дослідивши вищезазначені копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Суд зазначає, що вищенаведені первинні документи надавалися на письмові запити Кременчуцької ОДПІ, а також, в ході проведення позапланової виїзної перевірки, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Оплату придбаних у ТОВ "ТПК "Техмашпостач", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс" товарів (послуг) позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів в установах банків, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень.

Позивачем надано докази транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме: штоків та плунжерів на хромування по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Техномашпостач", що здійснювалося автомобільним транспортом ПАТ "КСЗ" згідно умов договору та по базису поставки EXW (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000), на підтвердження чого до матеріалів справи долучено викопіювання з книг руху транспортного посту №2 ПАТ "КСЗ" та копії подорожніх листів.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків, а також доставки товарно-матеріальних цінностей від продавців до покупця в Акті перевірки і письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Згідно укладених договорів між ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс" поставка товарів здійснювалась на умовах СРТ.

Правилами ІНКОТЕРМС 2000 визначено, що СРТ CARRIAGE PAID TO (...named place of destination) фрахт перевезення оплачено до (...назва місця призначення) означає, що продавець (постачальник) здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець (постачальник) зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто, покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, за умовами поставки СРТ позивач не зобов'язаний підтверджувати факт поставки саме товарно-транспортними накладними. Між тим, позивачем підтверджено прийняття отриманих за договорами товарів видатковими накладними після пред'явлення ПАТ "КСЗ" довіреностей, видача яких зафіксована у журналі реєстрації довіреностей, копія якого залучена до матеріалів справи (арк.с. 194-253 т.2).

Придбані товари позивачем оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями прибуткових ордерів, карток складського обліку матеріалів, вимог.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "ТПК "Техмашпостач", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс" товарів (послуг), встановлено факт понесення ПАТ "КСЗ" витрат на придбання таких товарів (послуг) в розмірі 339 735 грн. та сплати у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість в розмірі 74 973 грн., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що висновки про завищення ПАТ "КСЗ" валових витрат (витрат) та податкового кредиту відповідач мотивував відомостями, викладеними в актах перевірок контрагентів позивача.

Разом з тим, зазначені мотиви є безпідставними з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податків, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, що наділяли б відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що вищеописані договори суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення даних правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Таким чином, доводи відповідача про нікчемний характер вищеописаних правочинів є безпідставними.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ПАТ "КСЗ" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 57 716 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "ТПК "Техмашпостач", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ривс", ТОВ "Інтако", ТОВ "Малахіт", ТОВ "Техногазкомплект", ТОВ "Дніпроресурс" товарів (послуг), встановлено факт понесення ПАТ "КСЗ" витрат на придбання таких товарів (послуг) в розмірі 339 735 грн. та сплати у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість в розмірі 74 973 грн., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 25 лютого 2013 року №0001212202/33, №0001192202/34, №0001202202/329, №0001182202/330, від 16 травня 2013 року №0003152202/95 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позов ПАТ "КСЗ" - задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 268 грн.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25 лютого 2013 року №0001212202/33, №0001192202/34, №0001202202/329, №0001182202/330, від 16 травня 2013 року №0003152202/95.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (код ЄДРПОУ 05756783) судовий збір в розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова