Ухвала

від 30.09.2013 по справі 816/3532/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р.Справа № 816/3532/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3532/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17.06.2013 року, Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеварний завод» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25лютого 2013 року № 0001212202; №0001192202/34; №0001202202/329; №0001182201/330 та від 16 травня 2013 року №0003152202/95.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 були задоволенні позовні вимоги.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 25лютого 2013 року № 0001212202; №0001192202/34; №0001202202/329; №0001182201/330 та від 16 травня 2013 року №0003152202/95.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ТПК»Техномашпостач» за період час з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Старт Д» за період 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «РИВС» за період 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ «Інтако» за період 01.07.2012 року по 31.12.2012року, ТОВ «Малахіт» за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Техногазкомплект» за період 01.07.2011року по 30.06.2012 року, ТОВ «Дніпроресурс» за період 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, про що був складений акт від 31.01.2013 року №825/22.5-09/05756783.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.4.1ст.4,пп.5.2.1п.5.2.пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27.п.14.1 ст.14.ст.135,п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 339735 грн., в тому числі 1 квартал 2010 року - 2191 грн., 3 квартал 2010 року - 239 грн., 4 квартал 2010 року - 2350 грн., 1 квартал 2011 року - 20459 грн., 2 квартал 2011 року - 52544 грн., 1 квартал 2012 року - 130270 грн., 2 квартал 2012 року - 4962 грн., 3 квартал 2012 року - 126780 грн.

та заниження податку на прибуток на загальну суму - 73405 грн., в тому числі 2010 року - 548 грн., 3 квартал 2010 року - 60 грн., 4 квартал 2010 року - 587 грн., 1 квартал 2011 року -5115 грн., 2 квартал 2011 року - 12085 грн., 1 квартал 2012 року - 27357 грн., 2 квартал 2012 року - 1042 грн., 3 квартал 2012 року - 26611 грн.,

п.1.п.2ст.215.ст.203,ст..216,ст..228 ЦК України,пп.3.1.1п.3.1ст.3,п.4.1ст.4.пп.7.3.1 п.7.3,пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.187.1 ст.187,п.201.14 ст.201,пп.14.1.191,п.185.ю1ст.185,п.188.1 ст.188,п.187.1 ст.187 ПК України в результаті чого занижено суму до сплати податку на додану вартість у сумі 74925 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 438 грн., жовтень 2010 року - 470 грн., березень 2011 року - 4092 грн., квітень 2011 року - 1197 грн., травень 2011 року - 8351 грн., червень 2011 року - 961 грн., січень 2012 року - 6550 грн., лютий 2012 року - 3520 грн., березень 2012 року - 15984 грн., квітень 2012 року - 130 грн., травень 2012 року - 862 грн., липень 2012 року - 11256 грн., вересень 2012 року - 14088 грн., жовтень 2012 року - 6978 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 48 грн., в тому числі за вересень 2010 року - 48 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0001212202/33, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 грн.;

від 25.02.2013 року № 0001192202/34, яким позивачу було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17200 грн.;

від 25.02.2013 року № 0001202202/329, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104837,00 грн., із них за основним платежем - 74 925,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 912,00 грн.;

від 25.02.2013 року № 0001182202/330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84009,00 грн., із них за основним платежем - 56205 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 804 грн.

від 16.05.2013 року № 0003152202/95, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 55 803,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, крім податкового зобов'язання про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 55 803 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку".

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат - платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

На підставі п.201.10. ст..201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим ( більше одного року) технологічним циклом виробництвом за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність відображення у податковій звітності позивача господарських операцій з ТОВ «ТПК»Техномашпостач», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ТОВ «Інтако», ТОВ «Малахіт», ТОВ «Техногазкомплект», ТОВ «Дніпроресурс», що призвело до що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 339735 грн., в тому числі до 1 кварталі 2010 року - 2191 грн., 3 квартал 2010 року - 239 грн., 4 квартал 2010 року - 2350 грн., 1 квартал 2011 року - 20459 грн., 2 квартал 2011 року - 52544 грн., 1 квартал 2012 року - 130270 грн., 2 квартал 2012 року - 4962 грн., 3 квартал 2012 року - 126780 грн.;

та заниження податку на прибуток на загальну суму - 73405 грн., в тому числі 2010 року - 548 грн., 3 квартал 2010 року - 60 грн., 4 квартал 2010 року - 587 грн., 1 квартал 2011 року -5115 грн., 2 квартал 2011 року - 12085 грн., 1 квартал 2012 року - 27357 грн., 2 квартал 2012 року - 1042 грн., 3 квартал 2012 року - 26611 грн.,

та занижено суму до сплати податку на додану вартість у сумі 74925 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 438 грн., жовтень 2010 року - 470 грн., березень 2011 року - 4092 грн., квітень 2011 року - 1197 грн., травень 2011 року - 8351 грн., червень 2011 року - 961 грн., січень 2012 року - 6550 грн., лютий 2012 року - 3520 грн., березень 2012 року - 15984 грн., квітень 2012 року - 130 грн., травень 2012 року - 862 грн., липень 2012 року - 11256 грн., вересень 2012 року - 14088 грн., жовтень 2012 року - 6978 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 48 грн., в тому числі за вересень 2010 року - 48 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Малахит», з яким був укладений договір поставки товару від 21 січня 2010 року №0076-СН, товару, а саме: болти, гайки, додаткові угоди від 18 лютого 2010 року №1, від 14 квітня 2010 року №2, від 20 травня 2010 року №3, від 01 вересня 2010 року №4, від 13 жовтня 2010 року №5, від 10 листопада 2010 року №6, від 17 листопада 2010 року №7 .

Окрім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Дніпроресурс», з яким був укладений договір поставки товару від 08 квітня 2010 року №0337-СН, товару, а саме: електричні двигуни, додаткові угоди від 12 травня 2010 року №1, від 10 червня 2010 року №2, від 15 липня 2010 року №3, від 12 серпня 2010 року №4, від 26 серпня 2010 року №5, від 06 жовтня 2010 року №6, від 11 листопада 2010 року №7, від 10 грудня 2010 року №8, від 10 лютого 2011 року №9, від 12 травня 2011 року №10, від 03 червня 2011 року №11, від 10 червня 2011 року №12, від 14 липня 2011 року №13, від 04 серпня 2011 року №14, від 31 серпня 2011 року №15, від 29 вересня 2011 року №16, від 07 листопада 2011 року №17.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТПК Техномашпостач», з яким був укладений договір про надання послуг від 24 лютого 2011 року №1/02-11,по механічній обробці та хромуванню плунжерів; про надання послуг від 14 червня 2011 року №5/06, послуги по хромуванню штоків;

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс», з яким був укладений договір поставки товару від 08 листопада 2011 року №0498-СН, а саме: пускатель, реле, розетка, додатковою угодою від 01 грудня 2011 року №1 про поставку котушки, модулів, шунта, а додаткова угода від 02 лютого 2012 року №2 про поставку вимикача автоматичного, ізоляторів, перемикачів, розщіплювача, тористорів ;

В ході своєї господарської діяльності позивачем був укладений договір поставки товару від 09 грудня 2011 року №0612-СН, укладеного між ТОВ "Техногазкомплект" товару , а саме: мікроскопу, додатковою угодою від 25 квітня 2012 року №1 про поставку вимикачів, а додаткова угода від 09 серпня 2012 року №2 про поставку клапана, електромуфти;

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Старт-Д», з яким був укладений договір поставки товару від 05 квітня 2012 року №0258-СН, товару, а саме: конденсатор 24,7 мкф, КЗПФ-4,4-150-2УХЛ-1, додаткова угода №2 від 06 червня 2012 року про поставку вимикача автоматичного АВ2М10СВ-55-41-УХЛЗ Ін 800А;

Окрім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтако», з яким був укладений договір поставки товару від 25 травня 2012 року №0498-СН, про поставку товару, а саме: дросель, насос, додаткова угода від 02 липня 2012 року №1 про поставку гідроклапана запобіжного, золотників.

Колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: копії специфікацій; акти здачі-прийому до договору; платіжні доручення, взаємозалік з клієнтами; рахунки-фактури; видаткові накладні, прибуткові ордери, договір-рахунки, рахунки, накладні, журнал довіреностей, вимоги, книга руху транспорту, картка складського обліку матеріалів, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у контрагентів позивача технічних та адміністративних ресурсів для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, та понесення позивачем витрат на придбання таких товарів (послуг) у розмірі 339735,00 грн., та сплаті в ціні придбаних товарів, отриманих послуг податку на додану вартість у розмірі 74 973,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3532/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2013 р.