Постанова

від 15.07.2013 по справі 826/9012/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року 16:14 № 826/9012/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Мастер»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Мастер» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року № 0001092260 та № 0001102260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за роботи, придбані у ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагентам позивача - ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок» за роботи згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Сятошинському районі м.Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2010 по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2010 року по 31.12.2011 р. ТОВ « Гелиос Мастер», за результатами якого складено акт перевірки №88/22-60/37098764 від 22.03.2012р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 482 615,00 грн.

- п.138.2, 138.8 ст. 138 розділу III Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 750 587,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001102260 від 18.04.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 482 615 грн., та штрафними санкціями в розмірі 106 987 грн., та №0001092260 від 18.04.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 750 587 грн.

Обґрунтовуючи правомірність винесених рішень представник відповідача зазначає наступне:

- підприємствами постачальниками ТОВ «Поштовий магазин» за період червень-липень 2011 року не подано податкову звітність з ПДВ та відповідно не були відображені податкові зобов'язання на користь даного контрагента. Підприємства-постачальники ТОВ «Поштовий магазин» визнані банкрутами і скасована їх державна реєстрація;

- на адресу ДПІ у Святошинсъкому районі м. Києва надійшов акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Трейд сервіс плюс» за період жовтень - грудень 2010 та січень-квітень 2011р., яким встановлено, що відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою;

- опитано засновника ТОВ «Біоблок» ОСОБА_1, який повідомив, що в державних органах підприємство не реєстрував та не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Святошинському районі м.Києва приходить до висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ «Гелиос Мастер» по взаємовідносинах з ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок».

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Поштовий магазин» укладено Договір від 01.06.2011р. № ГФ-06 з виконання робіт по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції.

Вказаний Договір укладений та підписаний від імені Позивача Сокольвяком А.В., а від імені ТОВ «Поштовий магазин» - директором Нямцу М.

Предмет вищевказаного договору становлять обов'язки виконавця виконати роботи по виготовленню і розповсюдженню рекламної продукції: листівок формату А4, яскравістю 4+4, на бумазі 150 гр./м.кв.

Після виконання робіт по договору №ГФ-06 від 01.06.11 складений акт приймання-здачі робіт від 30.06.2011 та податкова накладна, які містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити.

Також, між ТОВ «Гелиос Мастер» та ТОВ «Трейд сервіс плюс» укладений договір від 01.04.2011р. №ГФ-04 з виконання робіт по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції.

За вказаним договором ТОВ «Трейд сервіс плюс» виконав роботи по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції: листівок формату А4, яскравістю 4+4, на бумазі 150 гр./м.кв., що підтверджується актом від 30.04.2011р. до договору на загальну суму 291 666, 67 грн. (без ПДВ) та податковою накладною.

Судом встановлено, що контрагент позивача належним чином зареєстрована юридична особа з 26.06.2008 року, про свідчать дані з ЄДР, не перебував в стані припинення, а отже, має необхідний обсяг правосуб'єктності; належним чином зареєстрований платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

Окрім цього, між ТОВ «Гелиос Мастер» укладено з ТОВ «Біоблок» договори по виконанню робіт з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції:

- Від 01.09.11№ГМ-09;

- Від 01.10.11№ГФ-10;

- Від 01.11.11 №ГФ-11;

- Від 01.12.11№ГФ-12.

Предметом вказаних договорів було виконання робіт по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції - листівок формату А4, яскравістю 4+4 на бумазі 150 гр./м.кв.

Факт належного та реального виконання ТОВ «Біоблок» своїх договірних зобов'язань підтверджується актами приймання-здачі робіт, простими векселями від 12.07.11, серії АА №1312307 на загальну суму 350 000,00 грн., від 12.07.11 серії АА №1312306 на загальну суму 350 000,00 грн., від 11.08.11 серії АА №1312308 на загальну суму 250 000,00 грн. та податковими накладними.

Також, між ТОВ «Гелиос Мастер» з ТОВ «Біоблок» укладений договір поставки від 01.11.22 №01/11-11, предметом якого є поставка товару у кількості та в асортименті, визначеному накладними.

На виконання вказаного договору поставки ТОВ «Біоблок» поставлений товар, що вбачається з видаткових та податкових накладних.

Також судом встановлено, що в результаті господарських відносин позивача з ТОВ "Біоблок", першим придбано у останнього магазин разом з устаткуванням та товарами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок» були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здачі робіт, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на непідтвердженій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Трейд сервіс плюс», фіктивності контрагентів ТОВ «Поштовий магазин» та пояснень директора ТОВ «Біоблок», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Поштовий магазин», ТОВ «Трейд сервіс плюс» та ТОВ «Біоблок» в перевіряємий період.

Відповідно спірні рішення підлягають скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби в від 18 квітня 2013 року № 0001092260 та № 0001102260.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Повний текст постанови складено 19.07.2013р.