Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/9012/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/15692/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі№ 826/9012/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі № 826/9012/13-а позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.04.2013 року № 0001092260 та № 0001102260.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі № 826/9012/13-а скасовано. Постановлено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 2, ст. ст. 65, ст. ст. 69, 70, 72, 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Гелиос Мастер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2010 року по 31.12.2011 року складено акт № 88/22-60/37098764 від 22.03.2012 року, яким зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 482 615,00 грн.; п. п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в розмірі 750 587,00 грн.

На підставі акта перевірки 18.04.2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001102260, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 482 615,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 106 98700 грн.;

- № 0001092260 від 18.04.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 750 58700 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій базуються лише на непідтвердженій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Трейд сервіс плюс», фіктивності контрагентів ТОВ «Поштовий магазин» та пояснень директора ТОВ «Біоблок», що не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що господарські операції, по яким сформовано витрати та податковий кредит, є безтоварними.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення частково не відповідають вказаним вимогам.

З урахуванням положень ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд обмежившись посиланням на дані, що містяться в актах перевірки контрагентів товариства, не дослідив надані позивачем докази виконання спірних правочинів та не вказав причини їх відхилення.

Проте, висновки актів перевірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Разом з тим, неможливо погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки стверджуючи про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами протиправності податкових повідомлень-рішень, суд посилається лише на наявність первинних документів без встановлення обставин фактичного виконання операцій, відображених в цих документах.

Також судом першої інстанції не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання реальності спірних господарських операцій на підставі наданих доказів та їх пов'язаність з господарською діяльністю платника, надати оцінку доводам сторін, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелиос Мастер» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі № 826/9012/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко