Постанова

від 29.07.2013 по справі 902/265/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 902/265/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Беліменко В.І.

третя особа: представник не з'явився

відповідача: представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - підприємець

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.04.13р. у справі № 902/265/13-г (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3

про стягнення 151574,63 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/265/13-г від 16.04.13р. позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не довів обставин здійснення попередньої оплати в сумі 142 330,00 грн. ОСОБА_3, як суб'єкту підприємницької діяльності за договором по поставці картоплі № 17/9 від 17.09.2008р. У той же час, не надано доказів щодо наявності будь-яких претензій до позивача та/або до приватного підприємця ОСОБА_3 щодо не поставки картоплі з боку третьої особи без самостійних вимог у даній справі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16.04.13р. у справі 902/265/13-г та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення не відповідає законодавству, оскільки постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Також, на думку позивача, обставини, які мають значення для справи які місцевий суд визнав встановленими, не були доведені під час судового засідання. Тому висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги у судових засіданнях представник позивача підтримала, надала як усні так і письмові пояснення з приводу оспорюваних правовідносин.

Представник позивача заявила усне клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи, а саме: пояснююча записка ОСОБА_7, телеграма Могилів - Подільської ВК від 26.11.2008р. (оригінал), відповідь №14494 від 03.12.2008р. на запит №669 від 24.11.2008р. Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області (оригінал), відповідь №26/612 від 05.02.2009р на запит №699 від 17.12.2008р. (оригінал), відповідь №540/10/17-005 від 25.07.2013р. на запит адвоката ОСОБА_1 (оригінал), запит ТОВ "Фермер-Сервіс" №968 від 12.12.2008р. (оригінал).

Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача та долучає їх до матеріалів справи.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 16.04.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

І відповідач і його представник в судовому засіданні підтримали заперечення, вважають рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним, постановленим із дослідженням усіх обставин справи.

На виконання вимог ухвали суду від 17.07.2013р. відповідачем надано, договір-анкета №443010 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, укладений між АКІБ "УкрСиббанк", Подільський регіональний департамент, Вінницьке управління, відділення №44 та фізичною особою ОСОБА_3

Додатково, в обґрунтування факту здійснення заготівлі картопля у межах договору від 20.09.08р. відповідачем надано копію довідки виконкому Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької обл. від 22.07.2013р. №828; копію Договору оренди землі від 18.09.2017р. площею 13,5 га, копія довідки виконавчого комітету Коростівецької сільської ради Жмеринського району, Вінницької області від 20.09.2008р. №558; копію Договору оренди землі від19.09.2006р. площею 57,63га.

За поясненнями відповідача зазначені документи підтверджують наявність у фізичної особи (громадянина) для його власних цілей та особистих потреб банківського рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3, а також правовідносин між органами місцевого самоврядування та фізичною особою (громадянином) ОСОБА_3.

Також на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2013р. банківською установою надано інформацію щодо відкриття карткового рахунку ОСОБА_3

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.04.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 902/265/13-г, такий номер їй був присвоєний ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.02.13р., після винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.13р. (а.с.135-137, т.2) та надходження справи №25/31 у трьох томах від господарського суду Львівської області (а.с.143, т.2).

В результаті формування нової справи 902/265/13-г, до першого тому ввійшли том 1 та том 2 справи 25/31, сформовані господарським судом Львівської області, а до другого тому - том 3 та документи, які надійшли в ході розгляду справи господарським судом Вінницької області.

Внаслідок такого формування справи змінилася нумерація аркушів в цілому по справі 902/265/13-г відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2004 року N 64) на день прийняття ухвали та з урахуванням вимог наказу Державної судової адміністрації від 20.02.2013 №28 «Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України» на момент прийняття оспорюваного рішення. При цьому стара нумерація у справі є закресленою та проставлена нова нумерація аркушів.

Під час здійснення апеляційного провадження судом апеляційної інстанції приймалася до уваги саме нова нумерація аркушів.

Матеріалами справи №902/265/13-г обґрунтовується, що рішенням тендерного комітету Державного Департаменту України з питань виконання покарань (ДДУ з ПВП) від 03.09.08р. №51 акцептована тендерна пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фермер-Сервіс" щодо закупівлі картоплі у кількості 1500тонн загальною вартістю 1950000грн. (а.с.36, т.2).

У цьому ж повідомленні встановлено, що термін поставки товару - протягом 30 календарних діб з дати видачі рознарядки.

Повідомлення датоване 04.09.2008р. та отримане позивачем 09.09.08р.

26 вересня 2008 року між ДДУ з ПВП (Покупець) та ТОВ "Фермер-Сервіс" (Продавець) укладено договір №151 (надалі по тексту постанови - Договір №151), відповідно до якого продавець зобов'язується продати і відвантажити продовольство (товар) в обсязі, асортименті і терміни згідно із рознарядками покупця відповідно до його потреби, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами відповідно до договірної специфікації (а.с.5-7, т.2).

Невід'ємною частиною даного договору є рознарядка №269, датована днем укладення договору - 26.09.08р. (а.с.8, т.2).

За умовами цієї рознарядки територіальному управлінню ДДУ з ПВП у Вінницькій області та споживачам (п.3.2 Договору №151) мало бути поставлено продавцем упродовж 30 денного терміну із моменту видачі рознарядки 762 тонни картоплі.

Таким чином обов'язок продавця щодо поставки картоплі для покупця за умовами тендерної документації та умовами Договору №151 мав бути здійснений не пізніше 26.10.08р.

Поряд з тим, 17.09.2008р. між приватним підприємцем (ПП) ОСОБА_3 (Сторона -1) та ТОВ "Фермер-Сервіс" (Сторона -2) укладено договір № 17/9 (далі по тексту постанови - Договір №17/9) по поставці картоплі, відповідно до якого, Сторона -1 бере на себе зобов'язання здійснити поставку картоплі для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (надалі Споживач); при необхідності забезпечити їх зберігання в порядку, передбаченим цим Договором та відповідно до Рознарядки на отримання картоплі установами (Додаток №1) (а.с.9-10, т.2).

Відповідно до п. 2.1. Договору від 17.09.2008р., поставка картоплі здійснюється Стороною - 1 згідно узгодженого із споживачами графіку поставки.

За змістом п. 2.3. Договору від 17.09.2008р., приймання товару за кількістю та якістю (ГОСТ 7186) здійснюється в момент фактичної передачі товару Споживачу, що підтверджується накладною, актом приймання - передачі підписаними представниками обох сторін.

Сторона - 1 несе затрати по відгрузці та доставці товару (п. 3.1. Договору від 17.09.2008р.).

Вартість 1 т. картоплі - 1100,00 грн., в ціну включено доставку до споживача згідно додатку № 1 (п. 3.2. Договору від 17.09.2008р).

Згідно п. 4.1. Договору від 17.09.2008р., за несвоєчасне здійснення платежів, передбачених цим договором, Сторона - 2 сплачує за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

З метою посилення фінансової дисципліни сторін Договору, згідно чинного законодавства України, інфляційні витрати та 3% річних стягуються в повній сумі понад пеню (п. 4.3. Договору від 17.09.2008р.).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами з 17.09.2008р. і діє до 31.12.2008р. в любому випадку до моменту виконання всіх зобов'язань за даним договором обома сторонами (п. 6.4. Договору від 17.09.2008р.) (а.с. 9 т.2).

У додатку № 1 до договору поставки № 17/9 від 17.09.2008р. наведено перелік установ, їхні адреси, телефони, контактні особи та кількість картоплі (а.с. 10 т.2).

А 20.09.2008р. між ТОВ "Фермер-Сервіс" (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір про виконання роботи (а.с. 154 т.2), відповідно до якого, Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується виконати таку роботу: провести заготівлю картоплі від фізичних осіб Вінницької та Хмельницької області; кількість законтрактованої картоплі становить - 260 тон; закупівельна ціна - 1,10 грн.; одержати від фізичних осіб довідки міських, сільських та селищних рад на вирощування картоплі з вказаним розміром земельної ділянки; оформити закупівельні акти від фізичних осіб на закупівлю картоплі; організувати доставку картоплі в закриті заклади Вінницької та Хмельницької області згідно поданої Замовником рознарядки.

Строк виконання завдання до 30.10.2008р. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи (п. 1.2. Договору від 20.09.2008р.).

Для виконання завдання Замовник проводить видачу готівкових коштів на закупівлю картоплі, або перераховує на картку "Укрсиббанку" (п. 1.3. Договору від 20.09.2008р.).

Відповідно до п. 2.1. Договору від 20.09.2008р., за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві її ціну в розмірі 545 гривень. Податки із з/п оплачує Товариство.

Відповідно до п. 2.2. Договору від 20.09.2008р., розрахунок за виконану роботу проводиться з Виконавцем після виконання в повному об'ємі взятих на себе зобов'язань.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і його скріплення печаткою замовника (п. 5.1. Договору від 20.09.2008р).

Таким чином з метою виконання умов Договору №151 позивач уклав договори із ОСОБА_3, як суб'єктом підприємницької діяльності (договір поставки №17/9 від 17.09.08р.) та фізичною особою - громадянином (договір про виконання робіт без номеру від 20.09.08р.).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, аналізуючи укладені договори між сторонами спору (договір поставки №17/9 від 17.09.08р., договір про виконання робіт без номеру від 20.09.08р.), колегія суддів вважає зазначити наступне.

За договором поставки №17/9 від 17.09.08р. відповідач (п.1.1) бере на себе зобов'язання здійснити поставку картоплі для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (надалі Споживач), при необхідності забезпечити їх зберігання в порядку, передбаченим цим Договором та відповідно до Рознарядки на отримання картоплі установами. (Додаток №1).

Поставка картоплі здійснюється відповідачем згідно узгодженого із споживачами графіку поставки (п.2.1. договору поставки).

Перехід ризиків на товар відбувається в момент фактичної передачі товару Стороною-1 (відповідач у справі) споживачам, що підтверджується підписаною накладною (п.2.2. договору поставки).

Приймання товару за кількістю та якістю (ГОСТ 7186) здійснюється в момент фактичної передачі товару Споживачу, що підтверджується накладною, актом приймання - передачі підписаними представниками обох сторін (2.3. договору поставки).

За змістом п.2.4. договору поставки всі претензії до кількості, якості та цілісності товару приймаються Стороною-2 (позивачем у даному спорі) тільки до моменту підписання сторонами накладної. Після підписання накладної претензії Споживача до кількості, якості та цілісності поставленого товару не приймаються і рахуються недійсні.

Відтак доказом поставки картоплі для контрагентів позивач (споживачам) має слугувати накладна та акт прийому-передачі.

Як зазначили представники сторін, таких письмових доказів не має ні у позивача ні у відповідача, відтак до матеріалів справи вони не долучалися.

Також у матеріалах справи відсутні докази узгоджених строків поставки продукції саме по договору поставки від 17.09.08р.

В силу частини 1 статті 712 Цивільного кодексу (ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак представник позивача зазначила, і цю позицію відстоювала на протязі усього апеляційного провадження, що відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) ОСОБА_3 саме по цьому договору (договір №17/9 від 17.09.08р.) мав здійснити поставку картоплі і саме по цьому договору йому були сплачені грошові кошти.

Досліджуючи договірні умови порядку розрахунку, суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне.

Договором поставки у розділі 3. Порядок розрахунку сторони власне порядок розрахунку і не визначили. Зазначено лише у пустографах п.3.2., що вартість картоплі 1т - 1100грн, в яку включено доставку до споживача згідно додатку №1.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки умовами договору поставки не передбачено порядку розрахунку, слід застосовувати у даному випадку положення про купівлю-продаж в частині оплати.

Так умовами частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

А оскільки, як стверджують представники сторін у судовому засіданні та це підтверджується матеріалами справи, поставка картоплі не була здійснена по даному договору взагалі, то і у покупця - позивача за даним спором - відсутній обов'язок для проведення оплати товару, у тому числі його частинами чи у порядку попередньої оплати (ст.693 ЦК України).

Однак незважаючи на усі ці обставини позивач таки здійснив оплату в розмірі 142 330,00 грн. згідно квитанцій: № 12 від 24.09.2008р. на суму 19475,00 грн.; № 16 від 01.10.2008р. на суму 41365,00 грн.; № 56 від 06.10.2008р. на суму 51485,00 грн.; № 23 від 09.10.2008р. на суму 30005,00 грн. (а.с.29-32, т.2).

Зазначені грошові кошти були перераховані уповноваженими особами позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 (а.с.14-19, т.2) на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я фізичної особи ОСОБА_3 в Жмеринському відділенні АКІБ «Укрсиббанк».

Як зазначив неодноразово у судових засіданнях підприємець ОСОБА_3, дійсно він отримав на відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти від громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, однак не як підприємець, а як фізична особа у межах договору про виконання роботи від 20.09.08р.

Адже такий договір був укладений за офертою позивача - ТОВ "Фермер-Сервіс" і саме такі умови було запропоновано замовником.

Як зазначалося вище, саме договір виконання роботи від 20.09.08р. містить умови розрахунку за виконану роботу, а також умови, за якими фізична особа ОСОБА_3 здійснює отримання коштів для подальшої закупівлі сільськогосподарської продукції (картоплі) - для виконання завдання Замовник проводить видачу готівкових коштів на закупівлю картоплі, або перераховує на картку "Укрсиббанку" .

Як було з'ясовано у суді апеляційної інстанції шляхом витребування додаткових доказів від банківської установи щодо умов та порядку відкриття карткового рахунку, такий картковий рахунок був відкритий ОСОБА_3 як фізичній особі, а не як підприємцю ОСОБА_3 (а.с.236, т.2).

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, банки відкривають поточні рахунки за балансовим рахунком 260, фізичним особам, що не здійснюють підприємницької діяльності - за балансовим рахунком 262.

Рахунки за номером балансового рахунку 2625 є рахунками 2 Класу згідно із положеннями Постанови Національного банку України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» № 280 від 17.06.04 року (далі - План рахунків), на яких «обліковуються кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Відповідно до Плану рахунків, рахунками, за якими обліковуються кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток, є рахунки за номером балансового рахунку 2605. При цьому, згідно із Планом рахунків, за рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу в силу пунктів 7.7 та 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, прийнятою Постановою Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, поточні рахунки фізичних осіб забороняється використовувати для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Таким чином відкритий ОСОБА_3 картковий рахунок НОМЕР_1 може бути використаний останнім виключно для обліку коштів, як фізичної особи для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю, і жодним чином не може бути засобом для здійснення платежів у сфері господарської діяльності.

З огляду на зазначені обставини судом апеляційної інстанції відхиляються доводи позивача щодо перерахування грошових коштів ОСОБА_3, як суб'єкту підприємницької діяльності (підприємцю) на картковий рахунок НОМЕР_1

Відтак дані правовідносини, які виникли між ТОВ «Фермер-Сервіс» та ОСОБА_3 щодо перерахування грошових коштів у сумі 142 330,00грн. для заготівлі картоплі мають розглядатися в правовій площині за укладеним договором від 20.09.08р.

Досліджуючи обставини звернення із позовом за захистом свого порушеного права у межах правовідносин поставки картоплі для потреб споживача на підставі укладеного договору поставки від 17.09.08р., колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертається увага на наступне.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище у цій судовій постанові, за змістом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору № 17/9, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача, строк поставки картоплі сторони у ньому не узгодили. Виходячи зі змісту пункту 6.4 даного Договору, він діє до повного виконання всіх зобов'язань за даним договором обома сторонами.

Отже, строк поставки товару за вказаним договором має визначатись відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Разом з тим, позивачем не надано доказів надіслання/вручення відповідачеві вимоги на поставку картоплі.

У претензії № 675 від 25.11.2008 р. (а.с.13 т.1), листі № 899 від 24.11.2008 р. (а.с.166 т.1), телеграмі від 26.11.2008 р. (а.а.28 т. 2), на які посилався представник позивача в судовому засіданні, така вимога відсутня. Крім того, вони надіслані громадянину ОСОБА_3, а не приватному підприємцю ОСОБА_3

Також Договір № 17/9 не містить умови щодо попередньої оплати товариством "Фермер-Сервіс" за картоплю, поставка якої передбачена договором.

Одночасно, у квитанціях № 12 від 24.09.2008р. на суму 19 475,00 грн.; № 16 від 01.10.2008р. на суму 41 365,00 грн.; № 56 від 06.10.2008р. на суму 51485,00 грн.; № 23 від 09.10.2008р. на суму 30 005,00 грн., за яким як стверджує позивач здійснено таку передоплату, у звітах працівників товариства про використання коштів на перерахування коштів, зазначено, що кошти зараховані на картковий рахунок ОСОБА_3 на закупівлю сільгосппродукції (а.с. 156-163 т.1).

Зазначене спростовує пояснення позивача про те, що кошти перераховувались на рахунок приватного підприємця ОСОБА_3 згідно з договором на поставку картоплі.

В силу ст. ст. 4 3 , 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що всупереч вищенаведеним нормам як процесуального так матеріального закону, позивач не довів свої твердження щодо здійснення передоплати в сумі 142330,00грн. суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 за договором по поставці картоплі № 17/9 від 17.09.2008р.

Матеріали справи не містять доказів того, що зі сторони третьої особи - ДДУ з ПВП пред'являлися претензії до позивача чи відповідача за даним спором в частині не поставки або недопоставки картоплі для визначених окремим графіком споживачів.

Поряд з тим матеріали справи містять докази того, що один із споживачів - виправна колонія №114, с.Воєводченці Могилів-Подільського району Вінницької області - таки отримав партію картоплі у кількості 69 тонн, однак не вдоволений її якістю, про що повідомив телеграмою позивача 26.11.08р. (а.с.259, т.2).

Позивач ТОВ «Фермер-Сервіс» у свою чергу цього ж дня - 26.11.08р. надіслав телеграму ОСОБА_3 (як фізичній особі) із нагадуванням виконати свої зобов'язання, а також прибути у виправну колонію №114, с.Воєводченці Могилів-Подільського району Вінницької області.

Зазначене свідчить про той факт, що має місце неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_3, як фізичною особою, а не як підприємцем, а відтак неналежне виконання умов договору від 20.09.08р., а не договору поставки від 17.09.08р.

Відтак є вірним висновок господарського суду Вінницької області, що позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 142330,00 грн. боргу з наведених позивачем підстав, задоволенню не підлягають.

Поряд з тим, враховуючи подане уточнення позовних вимог від 12.11.12р. (а.с.68, т.2), суд апеляційної інстанції розцінює його як подану заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.

Відтак не може бути прийнятим за обґрунтований висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні із відповідача 8261,97 грн. інфляційних втрат та 982,66 грн. 3% річних з підстав відмови у позові щодо суми основного боргу.

Після подання заяви про зменшення ціни позову, вона є новою сумою позову.

Зазначене кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, викладеного у Постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.11 №18 (з наступними змінами та доповненнями). Так п.3.10. визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Відтак із мотивувальної частини оскаржуваного судового акта місцевого суду підлягає виключенню висновок місцевого господарського суду Вінницької області про відмову у позові в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 8261,97грн. та 3% річних в сумі 982,66грн.

Наведені представником позивача обґрунтування щодо недійсності умов договору від 20.09.08р., оскільки він укладений ОСОБА_3 за неіснуючим документом, що засвідчує особу, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки сама лише невідповідність серії, номеру та дата видачі паспорту не є підставою вважати договір недійсним. У встановленому порядку такий правочин недійсним не визнавався.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року у справі №902/265/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/265/13-г повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.