Постанова

від 30.07.2013 по справі 813/3286/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року справа № 813/3286/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

11 год. 53 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представників позивача Драбчук Л.В., Демків Л.І.,

представника відповідача Бєлкіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Санаторно-курортний центр «Шкло» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в

Державне підприємство «Санаторно-курортний центр «Шкло» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.04.2013 р. №0000412200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 161401 грн. 00 5оп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 25235 грн. 00 коп., №0000392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 143660 грн. 00 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 35915 грн. 00 коп., №0000402200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 213419 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту. Відтак, позивач вважає, що подальше нарахування пені по податковому зобов'язанню, визначеному оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та подальше відображення в картці особового рахунку позивача пені також було здійснено відповідачем неправомірно. Крім того, позивач зазначає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про те, що ДП «Санаторно-курортний центр «Шкло» не мало права включати до декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів у сумі 1116414 грн. Відповідач своє твердження обґрунтовує змінами до Податкового кодексу України, які набрали законної сили 01.07.2012 р. Водночас, позивач зазначає, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. не мають зворотної дії в часі та не можуть поширюватися на спірні відносини, які мали місце у першому кварталі 2012 року.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: 1) відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; 2) відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; 3) платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Крім цього, зазначає, що позивачем неправомірно включено до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів у сумі 1116414 грн. всупереч нормам Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснили, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважають позовні вимоги обґрунтованими та просять позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. Просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" зареєстровано розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації №14121200000000134 від 15.10.2003 р. як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32673458. Місцезнаходження позивача: 81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло-1, вул.Курорна,1.

На підставі направлень від 04.03.2013р. №149-152, виданих ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС, згідно з пп. 77.1 п.77.4 ст. 77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №525/22-0/32673458 від 08.04.2013р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

1) п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.5., п.138.10 ст. 138, п.139.1 ст.139, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 143660 грн. 00 коп., в т.ч. за четвертий квартал 2010року на суму 9868 грн., за третій кварті 2012 року на суму 72133 грн., за четвертий квартал 2012 року на суму 61659 грн. та завищено збитки за перший квартал 2011 року на суму 213419 грн.

2) п.п.3.1.3. п.3.1. ст.3, п.4.5. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3,. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. , п.184.5. ст.184, п.185.1. ст.185, п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6., п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 161401 грн.

На підставі Ака перевірки №525/22-0/32673458 від 08.04.2013р. ДПІ у Яворівському районі Львівської області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 р., які оскаржуються позивачем:

- №0000412200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 161401 грн. 00 5оп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 25235 грн. 00 коп.;

- №0000392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 143660 грн. 00 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 35915 грн. 00 коп.;

- №0000402200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 213419 грн. 00 коп.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Аеромакс-сервіс» (код ЄДРПОУ - 35897868) суд встановив наступні обставини.

Між позивачем та ПП «Аеромакс-сервіс» укладено договір від 13.09.2010р. №60, відповідно до умов якого продавець ПП «Аеромакс-сервіс» зобов'язується передавати товар у власність та покупця ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриманий товар на умовах, визначених у договорі.

Позивач здійснював взаємовідносини з ПП «Аеромакс-сервіс» у липні-серпні 2010 року на суму 98 871 грн., в т.ч. ПДВ на суму 16 478 грн. 49 коп.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Аеромакс-сервіс», посилаючись на висновки, що зазначені в акті перевірки ДПІ у Дзерджинському районі м.Харкова від 11.06.2012р. №507/2204/35897868 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2010р., яким встановлено порушення ведення податкового обліку (до перевірки не представлено первинні документи, реєстри синтетичного та аналітичного обліку, які б свідчили про здійснення господарських операцій).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ПП «Аеромакс-сервіс» позивач надав копії таких документів: договору від 13.09.2010р. №60, видаткової накладної №РН-10-0617 від 06.10.2010 р.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення з призначенням платежу в повній відповідності до отриманих послуг (Т.1 а.с. 91).

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складену ПП «Аеромакс-сервіс», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна 06.10.2010 р. №1006000016, отримана від ПП «Аеромакс-сервіс», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Аеромакс-сервіс» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Аеромакс-сервіс» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «Аеромакс-сервіс» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Аеромакс-сервіс».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Мануфактура» (код ЄДРПОУ - 31513808) суд встановив наступні обставини.

Між позивачем та ТОВ «Мануфактура» укладено договір поставки на суму 906 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ 151 грн. 09 коп.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Мануфактура», посилаючись на висновки, що зазначені в акті перевірки ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 27.09.2012 р. №817/22-317/31513808 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2010 р., яким встановлено порушення ведення податкового обліку (15.03.2013р. державна реєстрація ТзОВ «Мануфактура» припинена у зв'язку з банкрутством).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: подорожнього листа вантажного автомобіля №003401, матеріального звіту виконавця робіт за листопад 2010 р.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується фіскальним чеком №2658011150 від 18.11.2010 р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складену ТзОВ «Мануфактура», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна 18.11.2010 р. №562/ЛВ, отримана від ТзОВ «Мануфактура», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Мануфактура» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Мануфактура» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Мануфактура» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Мануфактура».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Приват-енерго» (код ЄДРПОУ - 36425928) суд встановив наступні обставини.

Між позивачем та ТзОВ «Приват-енерго» укладено договір на постачання природного газу від 01.05.2010р. №320/ПГ, відповідно до умов якого постачальник ТзОВ «Приват-енерго» поставляє, а споживач ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» приймає для промислових потреб природний газ на умовах договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: договору від 01.05.2010р. №320/ПГ, договору на виконання послуг від 01.05.2010р. №321/ВП, акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2010р., актів здачі-прийому виконаних послуг від 31.12.2010р., від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2013р., від 30.04.2011р., від 31.05.2011р., від 31.07.2011р., від 31.08.2011р., довідки про використання закупленого природного газу від 22.05.2013р. №299.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг та виписками з банківських рахунків (Т.1 а.с. 154-161).

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ «Приват-енерго», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 31.12.2010 р. №947-949, від 31.01.2011 р. №46-47, від 28.02.2011 р. №46-47, від 3.1.03.2011 р. №50-51, від 30.04.2011 р. № 38, від 31.05.2013 р. №47-48, від 31.07.2011 р. №126-127, від 31.08.2011 р. №110-111, отримані від ТзОВ «Приват-енерго», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Приват-енерго» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Приват-енерго» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Приват-енерго» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Приват-енерго».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Фінанс пан трейд» (код ЄДРПОУ - 37700469) суд встановив наступні обставини.

Між позивачем та ТзОВ «Фінанс пан трейд» укладено договір поставки від 01.07.2012р. №326734358/1/96/1, відповідно до умов якого продавець ТзОВ «Фінанс пан трейд» зобов'язується постачати покупцеві ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: договору 01.07.2012р. №326734358/1/96/1 , прихідної накладної від 18.07.2012 р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну від 18.07.2012 р. №18/07-02, №262, складену ТзОВ «Фінанс пан трейд», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 18.07.2012 р. №18/07-02, №262, отримана від ТзОВ «Фінанс пан трейд», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Фінанс пан трейд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Фінанс пан трейд» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Фінанс пан трейд» збоку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Фінанс пан трейд».

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Мануфактура», ТзОВ «Приват-енерго», ТзОВ «Фінанс пан трейд» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у иробницті та/або поставці товав (полуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи його контрагентів відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Мануфактура», ТзОВ «Приват-енерго», ТзОВ «Фінанс пан трейд» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження факту проведення господарських операцій з ПП «Аеромакс-сервіс», ТзОВ «Мануфактура», ТзОВ «Приват-енерго», ТзОВ «Фінанс пан трейд» не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Щодо доводів відповідача про неправомірність включення позивачем до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів у сумі 1116414 грн. всупереч нормам Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. внесені зміни до Податкового кодексу України, а саме п.п.3 п.4 розділу XX «Перехідні положення» кодексу доповнений певними обмеженнями щодо порядку урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилось у платників податку станом на 01.01.2012 р. в наступних податкових періодах.

Відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 р. та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 01.12.2011 року.

Відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 вказаного Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума не підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

При цьому, платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

З наведеного випливає, що норми п.3 підрозділу 4 розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України з 01.07.2012 р. запроваджують нові правила урахування (у результаті наступних податкових періодів) від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилось для платників податків за операціями, проведеними до 01.01.2012 р., в т.ч. визначають об'єкт оподаткування за результатами господарської діяльності платників податку у першому півріччі 2012 р.

Таким чином, норми п.3 підрозділу 4 розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які вступили в дію з 01.07.2012 р. поширюються на правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р., який ці правила запроваджує.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вказану норму Конституції України слід розуміти так, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Вказана позиція суду узгоджується з роз'ясненням Конституційного Суду України, висловленим в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) №1-рп/99 від 09.02.1999 р.

На підставі аналізу системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що для визначення порядку врахування в наступних податкових періодах від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилось до 01.01.2012 р., не можуть застосовуватися податкові правила п.п.3 п.4 розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, запроваджені з 01.07.2012 р., оскільки вони не скасовують та не пом'якшують відповідальність особи, а тому, відповідно до ст. 58 Конституції України, не мають зворотної дії в часі.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На цій підставі суд бере до уваги те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду України від 19.01.2012 р. у справі №2а-12977/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2012 р., встановлено, що позивачем правомірно задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009-2010 років у сумі 1 667 876 грн. в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року.

Судом встановлено, що в результаті здійснення господарської діяльності позивачем за 2011 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009-2010 років у сумі 1 667 876 грн. зменшилося на 551 462 грн. та становило станом на 01.01.2012 року 1 116 414 грн. Вказане від'ємне значення об'єкта оподаткування задекларовано позивачем у рядку 06.7 Податкової декларації з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року та відповідно включено в I кварталі 2012 року в рядку 06.5 декларації з податку на прибуток підприємства. Розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування 2009-2010 років у сумі 1 116 414 грн. сторонами не оспорюється.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно включено від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009-2010 років у сумі 1 116 414 грн. до декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 р. №0000412200, №0000392200, №0000402200 є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби від 17.04.2013 р. №0000412200, №0000392200, №0000402200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторно-курортний центр «Шкло» судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 05.08.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик