Постанова

від 31.07.2013 по справі 905/402/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2013 р. справа №905/402/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О., За участю представників сторін:

від позивача:Татаренко О.В. довіреність від відповідача: від третьої особи: Шалімова М.П. директор не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі№ 905/402/13-г (Головуючий суддя: Подколзіна Л.Д., судді: Уханьова О.О., Тоцький С.В.), порушеній за позовом:Комунального закладу Палацу спорту «Шахтар», м. Донецьк до відповідача: Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок, м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецька міська рада простягнення 128' 698,50 грн.

встановив:

Комунальний заклад Палацу спорту «Шахтар», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок, м. Донецьк (далі - «Відповідач») 128' 698,50 грн., яка складається з 124' 950,00 грн. - заборгованості, 3' 748,50 грн. - 3% річних та з вимогою про стягнення з відповідача 3' 000,00 грн. - послуг представницьких витрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі №905/402/13-г позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 124' 950,00 грн. суму невиконаних зобов'язань, 3' 748,50- грн. - 3% річних, 2' 573,97 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на невиконання Відповідачем умов договору № б/н від 02.01.2010р. щодо оплати визначених у ньому спортивних послуг.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі № 905/402/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки. Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не врахував, що відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, які виділяє Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Так, відповідно до постанови КМ України від 04.10.1995р. №786 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету становить 1 гривню.

Ухвалою від 03.07.2013р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Донецьку міську раду.

Сторони та третя особа були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Позивача відзив не надав, у судових засідання усно заперечував щодо апеляційної скарги, наполягав на залишені без змін рішення суду першої інстанції.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, надіслала до суду клопотання, у якому підтримала позовні вимоги позивача та звернулася до суду з проханням розгляд справи здійснювати без її участі.

У своєму клопотання третя особа заперечуючи на задоволенні апеляційної скарги, зазначила, що позивач - є комунальним закладом Донецької міської ради і не надає в оренду державне майно, у зв'язку з чим наполягання відповідача на застосуванні при здійсненні розрахунків між сторонами Методики від 04.10.1995р. № 786 є безпідставним та необґрунтованим..

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 4-4, 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак - незаконним та необґрунтованим; а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст.. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 02 січня 2010р. сторонами був укладений договір № б/н ( далі - «Договір»).

Предмет якого передбачає надання Позивачем Відповідачу спортивних послуг в спеціалізованому залі спортивної гімнастики для проведення учбово-тренувальних занять, а також надавати роздягальні, душеві, медичний та методичний кабінети, за отримання яких Відповідач відшкодовує вартість зазначених послуг згідно прейскуранта (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2 Договору, до зобов'язань Позивача входить, зокрема, забезпечення Відповідача спеціалізованим залом спортивної гімнастики, спортивним інвентарем та обладнанням для проведення занять.

Орієнтована сума договору складає 207 грн.х 6 годин х 25 днів х 11 місяців = 341' 550,00 грн. (п.3.2).

У відповідності до п.3.3 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату послуг до 10-го. числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставлених рахунків позивачем, виходячи із вартості одного часу заняття у сумі 207грн. Середня тривалість дня встановлюється у шість часів. Вартість одного часу занять визначається згідно розрахункам КЗ ПС "Шахтар" (додаток №1).

Пунктами 5.1, 5.3 договору встановлений строк його дії - з 02.01.2010р. по 31.12.2010р. У випадку відсутності заяви відповідача про намір припинити договірні відносини, дії договору пролонгуються на один рік.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості, і як наслідок - нарахування 3% річних.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом згідно законодавства, що діяло на момент вчинення правочину.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Приписи ст. 628 ЦК України встановлюють, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, кваліфікація правочину є ключовим для застосування норм відповідного Закону.

Пункт 1 Договору передбачає, що позивач надає відповідачу спортивні послуги в спеціалізованому залі спортивної гімнастики для проведення учбово-тренувальних занять, а також надавати роздягальні, душеві, медичний та методичний кабінети . Позивач впродовж перегляду справи судом апеляційної інстанції чітких та зрозумілих пояснень того, у чому-саме полягають «…спортивні послуги…», про які йдеться у п. 1.1 Договору, суду не навів. Хоча - наполягав на тому, що предмет договору передбачає надання саме цих послуг, а ні послуг з користування майном.

Втім, з таким твердженням Позивача судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Аналізуючи приписи ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України, колегія дійшла висновку про те, що передача майна однією особою у тимчасове платне користуваня іншій особі - є орендою (наймом) цього майна.

Системний аналіз умов Договору, у тому числі й його п. 1.1., дій сторін щодо виконання цього Договору, відсутність чіткого та зрозумілого пояснення сторонами змісту терміну «…спортивні послуги…» у контексті приписів норм зазначених Законів свідчить про те, що сторони, уклавши Договір - фактично досягли згоди про періодичне відплатне користування Відповідачем майном Позивача. Що, за своєю суттю - є правовідношеннями з найму (оренди) майна, які регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та розділами Цивільного і Господарського кодексів України, що регулюють правовідношення найму (оренди).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до якої, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 235 ЦК України, правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили .

За абз. 4 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин . Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Пунктом 2.3. зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ встановлено якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписи ч.1 ст. 287 ГК України передбачають, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 327 ГК України зазначає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно Статуту Комунального закладу «Палац спорту «ШАХТАР» комунальний заклад «Палац спорту «Шахтар» створено на підставі рішення Донецької міської ради від 20.12.2004р. №16/22 «Про створення комунального закладу «Палац спорту «Шахтар». Власником майна ПС «Шахтар» є територіальна громада м. Донецька в особі Донецької міської ради. Майно використовується Позивачем на праві оперативного управління.

Отже, Позивач - є комунальним закладом, якому майно належить на праві оперативного управління. Відтак, передане Позивачу майно є власністю територіальної громади. Тобто - комунальним.

Стаття 137 ГК України встановлює, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності , у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Виходячи з приписів ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, що перебуває відповідно у власності Республіки Крим або у комунальній власності.

З Договору № б/н від 02.01.2010р. вбачається, що орендодавцем виступає Позивач, який не є власником майна, а володії ним лише на праві оперативне управління. .

Пунктом 3.3.8 Статуту Позивача передбачено, що останній розпоряджається майном виключно відповідно цього Статуту. Пунктом 5.2. Статуту визначено, що таке розпорядження може здійснюватись Позивачем згідно чинного законодавства та відповідного рішення власника . Наявність рішення Третьої особи щодо надання Позивачу права передачі майна в оренду останнім суду не доведена.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» чітко передбачає хто має бути орендодавцем державного та комунального майна. Зокрема, за абз 5 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації можуть бути орендодавцями лише щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м 2 на одне підприємство. Виходячи з довідки, наданої Позивачем (а.с. 195) загальна площа нерухомого майна, яке за Договором передавалося Відповідачу в оренду, складає 844,2 м 2 .

Відтак, передача визначеного у Договорі майна у користування Відповідачу могла здійснюватись виключно Третьою особою, або Позивачем за відповідним рішенням Третьої особи з дотриманням приписів зазначеного Закону.

За таких умов Колегія суддів вважає, що Договір № б/н від 02.01.2010р. вчинено з грубим порушенням з боку Позивача як приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», так і - Статуту Комунального закладу «Палац спорту «ШАХТАР». Що є підставою для визнання цього Договору недійсним.

За ч.1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, підстави для задоволення позову Позивача, який грунтується на недійсному правочині - відсутні.

Приймаючи спірне рішення, місцевим господарським судом на вищезазначені обставини увагу не звернув; не надав належної правової оцінки діям сторін при укладанні Договору; надав помилкову кваліфікацію цьому правочину, що призвело до невірно зроблених висновків, і, як наслідок - не правильного застосування норм діючого законодавства, у зв'язку з чим незаконне рішення місцевого господарського суду від 15.05.2013р. у справі № 905/402/13-г підлягає скасуванню.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на Позивача.

Керуючись 33, 43, 49, 83 (п.1, ч. 1), 99, 101, 102, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок, м. Донецьк - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі № 905/402/13-г - скасувати.

Визнати недійсним з моменту укладання договір № б/н від 02.01.2010р., підписаний Комунальним закладом Палац Спорту "Шахтар" та Спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок.

У задоволенні позову Комунального закладу Палац Спорту «Шахтар» про стягнення з Спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок 128' 698,50 грн. - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу Палацу спорту «Шахтар», м. Донецьк на користь Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з спортивної гімнастики Донецької обласної ради професійних спілок (код ЄДРПОУ 33620585) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1' 286,99 грн.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - третій особі; 1 - до справи; 1 - ГСДО 1 - ДАГС