Ухвала

від 12.07.2013 по справі 5015/1545/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2013 року Справа № 5015/1545/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Заріцької А.О., Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі Вищого господарського суду України від 27.03.2013 № 5015/1545/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2012 у справі № 5015/1545/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2012, позов задоволено повністю; визнано недійсними рішення від 28.02.2012 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів", які оформлені протоколом загальних зборів засновників товариства № 7 від 28.02.2012 .

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі № 5015/1545/12 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі № 5015/1545/12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України 10.04.2008 у справі № 37/144-07, від 16.01.2007 у справі № 1/170-13/41(1/664-27/266), від 20.12.2007 у справі № 1/7-15/1, постанову Вищого адміністративного суду України від 02.11.2006 та рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 у справі № 1-3/2013, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 58 та частини першої статті 60 Закону України "Про господарські товариства", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 27.03.2013 у справі № 5015/1545/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників товариства, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що загальні збори засновників товариства, на яких були прийняті спірні рішення, не були повноважними, оскільки згідно з даними реєстру присутніх та протоколу зборів присутнім на зборах був один засновник (відповідач-1), що володів лише 55 % голосів, тобто оскаржувані рішення були прийняті за відсутності кворуму.

Водночас у постанові від 16.01.2007 у справі № 1/170-13/41(1/664-27/266) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Львівської міської ради до про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства (відповідача), виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність порушення прав Львівської міської ради, оскільки Львівська міська рада учасником товариства не була; учасником вказаного товариства, якого було виключено оспорюваним рішення загальних зборів, був Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, який з моменту його створення відповідно до статей 25, 26 ЦК УРСР був юридичною особою, володів цивільною правоздатністю та дієздатністю, відповідно самостійно, від власного імені здійснював володіння, користування, розпорядження належними йому майновими правами, в тому числі, часткою у статутному фонді відповідача.

У постанові від 20.12.2007 у справі № 1/7-15/1 Вищий господарський суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства (відповідача), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що вказані рішення були прийняті за наявності кворуму, оскільки в них взяли участь учасники, що володіли у сукупності 61,65 % голосів.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 02.11.2006 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання незаконною відмови у державній реєстрації змін до установчих документів відповідного товариства з обмеженою відповідальністю, що були внесені зборами учасників товариства, виходячи із встановлених місцевим судом обставин справи про те, що рішення зборів учасників товариства при визначенні кворуму відповідало вимогами чинного на той час законодавства.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційних інстанцій дійшли відповідних правових висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2008 у справі № 37/144-07, рішення судів попередніх інстанцій у частині, на яку посилається заявник, скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 у справі № 1-3/2013 не може бути здійснене посилання.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" у допуску справи № 5015/1545/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді А. Заріцька Т. Козир О. Кот І. Панова