Рішення

від 21.12.2006 по справі 34/313-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/313-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.06р.

Справа № 34/313-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-інвестиційна компанія", м.Дніпропетровськ 

до  Приватного підприємства "Ісіда", м.Дніпропетровськ 

про стягнення 92 576, 37 грн.

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  від позивача - Ярушевський В.Є., предст., дов. б/н від 13.06.06 р.

від відповідача - Линник А.О., предст., дов. №7 від 12.01.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

  Відповідно  до  вимог  ч.3 ст. 69 ГПК  України   термін  справи  був  продовжений до  14.12.2006 р.

  Згідно ст.77 ГПК  України  у  судовому  засіданні  було  оголошено  перерву    з 05.12.2006р.  до  16 год. 20 хвл.  11.12.2006р.

Позивач просить стягнути з відповідача   92 576 грн. 37 коп.,  що  складає  80000,00 грн.  основного  боргу, 12576,37 грн. - відсотків за  прострочення  боргу, 925,76 грн. - держмита, 118,00 грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

  Відповідач  у  відзиві   на  позовні   вимоги  позивача  просить  суд  відмовити  в задоволенні   позовних   вимог.

              На  підставі  ст.75  ГПК  України  справа  розглядається за  наявними  матеріалами що  знаходяться  в  справі.

Відповідно  до  вимог ст.85 ГПК  України  у  судовому  засіданні  11.12.2006  року  було  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення.

   Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

25.04.2002 року  між  позивачем  та  відповідачем  був  укладений  договір № Т-25  поставки  товару (продукти  харчування) згідно  специфікації  загальна  ціна  товару  складає 80000 грн. 00 коп.          

У  виконання  даного  договору  позивач  поставив  в  адресу  відповідача  товар  на  загальну  суму  у  розмірі  80000,00 грн., за  який  відповідач  не  розрахувався, однак  передав   позивачу  згідно  акту  прийому-передачі  від 25.04.2002 року     простий вексель № 65306920374389  від  25.04.2002 року   якій  він  зобов'язався  оплатити  до  31  березня  2005 року.

Вказана   форма  оплати  векселем  між  сторонами  була  обумовлена  п. 5.2  договору № Т-25 від 25.04.2002  року.

До  наступного  часу  відповідач  не  сплатив  грошові  кошти  по  векселю, доказів  про  сплату  грошових  коштів  до  суду   не  надав.

Відповідач  у  своєму  відзиві    не   визнає   позовних  вимог  і  просить  суд  відмовити  в задоволенні позовних вимог  позивача.

Господарський  суд, дослідивши  матеріали  справи,  вважає необхідним  задовольнити  позовні  вимоги  позивача  частково за наступних  підстав:

            -  відповідно  до вимог ст.21 Закону України „Про  цінні  папери   і  фондову  біржу” –вексель   є  цінний  папір, який  засвідчує  безумовне  грошове  зобов'язання   векселедавця  сплатити  після  настання  терміну  визначену  суму  грошей;

             -   відповідно до вимог Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, в  якій  встановлено   у  змісті  ст.43, що  векселедержателі   мають  право  звернутися   з  позовною  заявою  до  векселедавця  при  настанні   терміну  платежу  по  векселю;  

             У  даному  випадку   відповідач  не  надав  до  суду  доказів  сплати  80 000,00 грн.  грошових  коштів  позивачу  до  31.03.2005р.( який  встановлений  у  векселі),  а  також  і  до  наступного часу, внаслідок чого суд вважає необхідним стягнути з відповідача основну заборгованість  у  розмірі  80 000,0 грн.

              Позивач також просить  стягнути  з  відповідача грошові  кошти  у  розмірі 12 576,37 грн.  як  відсотки  за  прострочення   боргу  на підставі  ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі  та  ст.2  ЗУ  „Про  обіг  векселів  в  Україні”, за  період  часу  з  01.05.2005р.  по  01.09.2006р.

              Відповідно  до  вимог п.2  ст.48  Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі  держатель  векселю  може  вимагати  від  особи, проти  якої  він  використовує  право  регресу  відсотки  в  розмірі  шести від  дати  настання  строку  оплати.

               Відповідно  до  вимог ст.2  п.5  Закону  України  „ Про  обіг   векселів  в  Україні”, відсотки, про  які  йдеться  у  пункті 2 статті 48  і  пункті 2 ст.49 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, на  суму  векселів, як виданих, так і  тих, що  підлягають  оплаті  на  території  України, нараховуються  виходячи з  розміру  облікової  ставки Національного  банку  України  на  день подання  позову і  від  дня настання  строку платежу (з  дня  платежу) до дня подання  позову  відповідно.

               Відсотки  за період  часу  з  01.05.2005р.  по  01.09.2006р.  складають  10 451 грн. 84 коп., які  необхідно  стягнути  з  відповідача.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

     Керуючись  ст.49 ст.ст.82-84, ст.116  ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

             Позов  задовольнити  частково.

Стягнути з Приватного  підприємства „Ісіда” (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Роторна, 2-а, п/р 26004095301421  в  ДОФ АКБ  УСБ Самарське  відділення, м.Дніпропетровська , МФО 305017, код ЄДРПОУ 30168489) на користь Товариства з   обмеженою  відповідальністю  „ Українська промислово-інвестиційна  компанія” (49029, м.Дніпропетровськ, пров. Кирпичний,буд.2 кв.1  п/р 260093011107 в  ДОУ „Ощадбанк”, МФО 305482 , код ЄДРПОУ 30602317 )  80 000 грн. 00 коп. –основного боргу, відсотків –10451 грн.84  коп., держмита -  907 грн. 24 коп., 115 грн. 64 коп. –витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

 С.А. Примак

Рішення підписано 22.12.06 р.