Постанова

від 20.03.2007 по справі 34/313-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/313-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2007                                                                                   Справа № 34/313-06  

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючий                                           Логвиненко А.О. (доповідач)

судді                                                     Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі судового засідання       Мацекос І.М.

з участю представника відповідача    Линник А.О.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Ісіда” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. у справі

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислово-інвестиційна компанія”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Приватного підприємства “Ісіда”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 92576,37гр.

    В С Т А Н О В И В :

    13.09.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислово-інвестиційна компанія” (далі Компанія) про стягнення з приватного підприємства “Ісіда” (далі ПП “Ісіда”) 92576,37гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2002р. Компанія поставила ПП “Ісіда” продукти харчування на загальну суму 80000гр. Відповідач на вказану суму передав позивачеві простий вексель зі строком платежу 31.03.2005р. В зв'язку з тим, що оплату по векселю відповідач не здійснив, Компанія просила стягнути з ПП “Ісіда” 80000гр. основного боргу, 12576,37гр. відсотків за прострочення боргу та судові витрати.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. (суддя Примак С.А.) позов задоволено частково : на користь позивача стягнуто 80000гр. основного боргу, 10451,84гр. відсотків та судові витрати.

    Не погодившись з рішенням, ПП “Ісіда” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, який стягнути з відповідача на користь позивача 4647,34гр. відсотків та зменшити розмір судових витрат. При цьому апелянт зазначив, що судом неправильно визначено дату пред'явлення векселя до платежу, а тому невірно визначено розмір відсотків

     Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник Компанії в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи. Вимоги апеляційного суду щодо надання додаткових доказів (а.с.83) Компанія не виконала, не поінформувавши суд про причини невиконання

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2002р. відповідачем було емітовано простий вексель №65306920374389 на суму 80000гр. зі строком платежу 31.03.2005р. (а.с.13).  Таким чином, у відповідності до ст.77,33 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, векселедавцем було видано вексель із строком платежу на визначену дату. Відповідно до ст.38 Уніфікованого Закону Компанія повинна була пред'явити вказаний вексель к оплаті 31.03.2005р., але з пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що своєчасно вказаний вексель пред'явлено до платежу не було.

    Всупереч приписам ст.33 ГПК України позивач не спростував твердження відповідача про те, що вперше вексель №65306920374389 було пред'явлено ПП “Ісіда” до платежу 11.01.2006р. В той же час, відповідач надав суду докази з яких вбачається, що вказаний вексель дійсно було пред'явлено до платежу лише 11.01.2006р.

    Оцінюючи надане позивачем суду листування з приводу оплати векселя, колегія суддів враховує, що позивачем не надано доказів того, що акт пред'явлення векселя до платежу від 30.10.2005р. було вручено ПП “Ісіда” до 11.01.2006р. Зміст залучених Компанією до справи листів (а.с.16-23) свідчить лише про те, що відповідач не заперечував свого обв'язку здійснити оплату по векселю, але ця обставина не звільняє позивача від передбаченого ст.38 Уніфікованого Закону пред'явити вексель к оплаті.

    Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що вексель було пред'явлено к оплаті 11.01.2006р., відсотки слід нараховувати із зазначеної дати. Таким чином, на користь позивача повинно бути стягнуто 4647,34гр. відсотків, як правильно зазначено у розрахунках апелянта (а.с.79).

    За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.3 ч1 ст.104 ГПК України через невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого суду, обставинам справи.

    Що стосується судових витрат, то у відповідності до ст.49 ГПК України судова колегія вважає за можливе покласти їх на відповідача, в зв'язку з тим, що спір виник через відмову ПП “Ісіда” оплатити пред'явлений до платежу вексель.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу приватного підприємства “Ісіда” задовольнити.

    Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. в частині стягнути на користь позивача відсотків змінити, зазначивши в  резолютивній частині, що на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислово-інвестиційна компанія” стягуються відсотки в сумі 4647,34гр.

    В решті рішення суду залишити без змін.

    Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

    Головуючий                                                                                                   А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                            О.В. Чус

Суддя                                                                                                            П.П. Павловський