Рішення

від 29.07.2013 по справі 911/2016/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р. Справа № 911/2016/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

2) Приватного підприємства "АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004",

Хмельницька область, Волочинський район, с. Попівці

про стягнення 18 553,04 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: Грщенко О.М . - довіреність від 28.01.2013 р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (далі - відповідача 2) про стягнення 18 553,04 грн., в тому числі: 1 000,00 грн. пені солідарно з відповідача 1 та відповідача 2, 9 969,20 грн. пені, 1 751,80 грн. 3% річних, 5 832,04 грн. збитків від інфляції з відповідача 2, а також 1 800 грн. витрат на послуги адвоката солідарно з відповідачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 умов договору поруки № 21-12-2012-2 від 21.12.2012 р. та невиконання відповідачем 2 умов договору купівлі-продажу товару поставки на умовах товарного кредиту № 59/2008К від 09 квітня 2008 р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2016/13 та призначено її до розгляду на 10.06.2013 р.

07.06.2013 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 1. надійшов відзив на позов, в якому вказує про тяжке фінансове становище товариства та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013 р. судове засідання, що було відкладено на 25.06.2013р. не відбулося, у зв'язку з виробничою необхідністю, тому розгляд справи відкладено на 01.07.2013 р.

01.07.2013 р. відповідачем 2. подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача, щодо стягнення коштів з відповідачів з підстав, викладених у даному відзиві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 29.07.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання 01.07.2013 р. представників сторін та неподанням ними витребуваних документів.

Присутній в судовому засіданні 29.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання 29.07.2013 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

09 квітня 2008 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ „СОКОЛ ЛТД", правонаступником котрого є Відповідач-2, був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К, відповідно до умов викладених в ньому.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ „СОКОЛ ЛТД" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, 20 лютого 2009 року ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ „СОКОЛ ЛТД" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 01.10.2008 року по 19.02.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2009 року у справі №17/22-416, позов ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" задоволено.

Відповідно до Постанови ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області від 06.08.2009 року відкрито виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року у справі № 17/22-416.

Відповідно до Постанови ВДВС Борщівського РУЮ Тернопільської області від 02.09.2011 року закінчено виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року у справі № 17/22-416 у зв'язку із повним та фактичним виконання наказу суду.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання щодо сплати суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 01.10.2008 року по 19.02.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року належним чином та у повному обсязі ТОВ „СОКОЛ ЛТД" перед ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" було виконано лише 02 вересня 2011 року.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Виходячи із цього суд дійшов до висновку, що у ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 59/2008К від 09 квітня 2008 року за період із 20 лютого 2009 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по 01 вересня 2013 року (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору купівлі-продажу).

15 листопада 2012 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено Угоду №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ") відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») право вимоги виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ЛТД" (код ЄДРПОУ 22774647), зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% - річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ "СОКОЛ ЛТД" грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ "СОКОЛ ЛТД" про зазначені вище обставини.

За Угодою №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Позивач одержує право замість ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" вимагати від Відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Суд також враховує, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 59/2008К від 09 квітня 2008 року не містить заборони щодо відступлення, як основних, так і додаткових зобов'язань та/або прав будь-яким третім особам.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи станом на день розгляду справи сума нарахованої пені з 20.02.2009р. по 01.09.2011р становить 10 969 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 20 копійок, збитків від інфляції із лютого 2009 року по червень 2011 року складає 5 832 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 04 копійки, 3% річних з 20.02.2009р. по 01.09.2011р. складає 1 751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) гривня 80 копійок.

Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-2, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ЛТД" (код ЄДРПОУ 22774647) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки:

Пункт 3.1. - Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Пункт 4.1. - У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також, Позивач додатково звернувся до відповідача 1 із вимогою вих. №27-2/12 від 27 грудня 2012 року, котра була одержана Відповідачем-1 29 грудня 2012 року, та станом на день розгляд справи не виконана.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ні відповідач 2 в повному обсязі, ні відповідач-1 обов'язку щодо сплати пені в сумі 1 000,00 грн. не виконали та не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 59/2008К від 09 квітня 2008 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо заявленого Відповідачем-2 клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності та відмови в позові, то судом відхиляється дане клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено статтею 257 Цивільного кодексу України в три роки.

Статтею 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте у відповідності до ст. 259 ЦК України та керуючись п. 6.1, 6.2. договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, сторони домовилися, що по всім вимогам, які виникають із даного договору, строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Отже і по вимозі про стягнення пені строк позовної давності в даному випадку встановлений сторонами три роки.

Крім того, згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом встановлено, що у зобов'язаннях Відповідача-2, котрі витікають із договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, в тому числі й в додаткових (субсидіарних) зобов'язаннях щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, мало місце переривання строку позовної давності, котре виразилось, по-перше, у зверненні ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» 28 лютого 2009 року до Господарського суду Тернопільської області із позовною вимогою до Відповідача-2 про стягнення суми заборгованості та пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат за період із 01.10.2008 року по 19.02.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року (перший аркуш Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 квітня 2009 року у справі №17/22-416), по-друге, у зв'язку із добровільним погашенням Відповідачем-2 заборгованості згідно наказу Господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року у справі №17/22-416 щодо сплати боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, що було здійснено впродовж серпня 2009 року - вересня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності переривався, а отже не є пропущений позивачем, а позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 800,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем зазначено те, що, зокрема, договір №28-7/13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28 січня 2013 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.01.2013р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009р., оригінал платіжного доручення на суму 1 800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Таким чином, витрати, які поніс Позивач сплативши за адвокатські послуги 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок, згідно договору №28-7/13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28 січня 2013 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Витрати за розгляд справи, а також витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів солідарно у пропорційному співвідношенні розмірам задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути із Приватного підприємства „АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" (код ЄДРПОУ 33007579) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"" (код ЄДРПОУ 38039872) 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року, Угоди №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-2 від 21 грудня 2012 року та судові витрати: 92,73 (дев'яності дві) гривні 73 копійки судового збору та 97 (дев'яності сім) гривень 02 копійки витрат на оплату послуг адвоката.

3. Стягнути із Приватного підприємства „АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004" (код ЄДРПОУ 33007579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"" (код ЄДРПОУ 38039872) 9 969 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 20 копійок пені, 1 751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) гривня 80 копійок 3% річних та 5 832 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 04 копійки інфляційних витрат на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09 квітня 2008 року та угоди №15-11/12-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та судові витрати: 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) гривень 77 копійок судового збору та 1702 (одна тисяча сімсот дві) гривні 98 копійок витрат на оплату послуг адвоката.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повнерішення складено: 05.08.2013 р.

Суддя Наріжний С.Ю.