Постанова

від 06.08.2013 по справі 910/7873/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/7873/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - Васютін А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі №910/7873/13 (cуддя Привалов А.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київський центр нових

технологій в стоматології"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 12 370, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.06.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь комунального підприємства "Київський центр нових технологій в стоматології" (03057, м. Київ, пров. Польовий, 7, код ЄДРПОУ 19071422) 11093 грн. 62 коп. - боргу, 1542 грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовлено..

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "Страхова компанія "Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" по справі № 910/7873/13 було передано судді Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/7873/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

16.07.2013 року суддею Дідиченко М.А. подана заява про самовідвід у розгляді апеляційної скарги по справі № 910/7873/13, у зв'язку із тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі № 910/7873/13 було винесено суддею Приваловим А.І., з яким перебуває у родинних зв'язках.

Вказані обставини стали підставою для заявлення суддею Дідиченко М.А. самовідводу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2011 року задоволено заяву головуючої судді Дідиченко М.А. про самовідвід у розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" по справі № 910/7873/13.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2012 № 02-15/64 призначено повторний автоматичний розподіл справи

Відділом діловодства Київського апеляційного господарського суду справа № 910/7873/13, згідно автоматичного розподілу була передана в провадження колегії суддів під головуванням судді Баранця О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 06.08.2013 року представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 525 про надання медичної допомоги стоматологічною установою від 05.11.2008р., згідно з умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання по наданню замовнику медичних послуг застрахованим особам (клієнтам) замовника. Під медичними послугами розуміються наступні види допомоги: хірургічна стоматологічна допомога та терапевтична стоматологічна допомога.

Умовами п.п. 3.1., 3.3. договору встановлено, що при необхідності надання медичної допомоги, клієнт звертається до цілодобової диспетчерської служби замовника, лікар-координатор приймає заяву на медичну послугу, після чого лікар-координатор дає телефонну заяву виконавцю та узгоджує час прийому клієнта у виконавця. Після огляду клієнта виконавець зобов'язаний узгодити обсяг необхідної стоматологічної допомоги шляхом направлення замовнику схеми-калькуляції факсом або електронною поштою.

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість обумовлених видів медичних послуг визначається прейскурантом виконавця, погодженим із замовником.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору, оплата послуг замовником здійснюється на підставі: рахунку; схеми-калькуляції стоматологічних послуг; акту виконаних робіт; заяви клієнта на здійснення страхової виплати. Дані документи надаються виконавцем замовнику не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним. Оплата замовником рахунку здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту одержання, зазначених у п. 5.1. договору, документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 11.1 договору).

На день розгляду справи в судді першої інстанції сторони не надали доказів розірвання Договору № 525 про надання медичної допомоги стоматологічною установою від 05.11.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав стоматологічні послуги по лікуванню застрахованих відповідачем осіб, про що свідчать схеми-калькуляції запланованого стоматологічного лікування, в яких містяться дані клієнтів, яким надавались медичні послуги.

За твердженнями позивача, відповідач не оплатив надані медичні послуги на загальну суму 11093,62 грн., яка виникла за рахунками-фактури № СФ-0000003 від 31.03.2010р., № СФ-0000008 від 31.05.2010р., № СФ-0000018 від 31.12.2010р., № СФ-00000021 від 30.12.2011р., № СФ-0000008 від 31.03.2012р., № СФ-0000017 від 31.07.2012 р., № СФ-0000026 від 28.09.2012 р., № СФ-0000033 від 30.11.2012 р., № СФ-0000035 від 31.12.2012 р.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що зазначені рахунки були надіслані на адресу відповідача рекомендованим листом 12.04.2013 р., тобто разом з позовною заявою.

Проте, відповідачем не були вжиті заходи щодо врегулювання спору до порушення провадження у справі та не вчинено дії по сплаті заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 11093,62 грн.

Колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконав свої обов'язки відповідно до умов договору № 525 від 05.11.2008 року.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач на підставі п. 7.2. договору просить стягнути з останнього пеню в сумі 731,88 грн., а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 544,74 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Проте, до матеріалів справи не надано доказів, що представник відповідача отримав виставлені позивачем для оплати рахунки-фактури № СФ-0000003 від 31.03.2010р., № СФ-0000008 від 31.05.2010р., № СФ-0000018 від 31.12.2010р., № СФ-00000121 від 31.12.2011р., № СФ-0000008 від 31.03.2012р., № СФ-0000017 від 31.07.2012р., № СФ-0000026 від 28.09.2012р., № СФ-0000033 від 30.11.2012р., № СФ-0000035 від 31.12.2012р. в той же день, дата якого вказана на відповідному рахунку.

При цьому, належними доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується направлення відповідачу рахунків-фактур, за якими виникла заборгованість, тільки 12.04.2013р.

Отже, за вказаних обставин, позивачем не доведена належним та допустимими доказами правомірність та обгрунтованість нарахування відповідачу пені в сумі 731,88 грн. та 3% річних у сумі 544,74 грн. за час прострочки платежів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягать.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню..

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 20.06.2013 року у справі № 910/7873/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/7873/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 07.08.2013 року.