Постанова

від 06.08.2013 по справі 916/342/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.Справа № 916/342/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко (на підставі розпорядження заступника голови суду від 31.07.2013 р. № 568)

секретар судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - А.А. Возіян, Ю.В. Яловчук

від відповідача - Ю.О. Розенбойм

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Колос"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р.

у справі № 916/342/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Колос"

до Відкритого акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Колос" звернулось до господарського суду з позовом про витребування у Відкритого акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" безпідставно набутого майна, а саме пшениці третього класу в кількості 615710 кг, на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після відвантаження позивачем зерна відповідач не уклав відповідний договір купівлі-продажу та не оплатив цей товар.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. (головуючий суддя Меденцев П.А., судді: Погребна К.Ф., Зайцев Ю.О.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 31.05.2013 р., у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог і непідтвердженості їх належними доказами та матеріалами справи.

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ „Колос" звернулось з апеляційною скаргою, яка повернута ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПУ України.

Згодом позивач повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначив, що суд помилково встановив факт відмови позивача від права власності на спірне майно.

Одночасно позивач заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р.

ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення як безпідставну, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

В період з 15.07.2010 р. по 20.07.2010 р. ТОВ „Колос" передало ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" на зберігання пшеницю у кількості 615710 кг, у заліковій вазі 615370 кг, загальною вартістю 984592,01 грн. (а. с. 11-46).

ТОВ „Колос" оформило та передало ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" видаткову накладну № 8 від 20.10.2010 р. та податкову накладну № 9 від 20.10.2010 р. на вказане зерно (а. с. 69-70).

Згодом ТОВ „Колос" направило ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" лист з проханням переоформити пшеницю 3 кл в кількості 615,370 т у ресурси останнього (а. с. 67).

З цього моменту ТОВ „Колос" припинило оплачувати ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" послуги по зберіганню зерна.

11.12.2012 р. ТОВ „Колос" направило ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" заяву № 218 про повернення у п'ятиденний строк озимої пшениці 3 кл. вагою 615370 кг (а. с. 47-51).

Відповіді товариство не отримало, тому звернулось до суду з позовом про витребування пшениці у відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Колос" та ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" мали довготривалі ділові стосунки щодо постачання та зберігання зерна, зокрема, ячменю та пшениці. Товариства працювали без укладення єдиного письмового документу, обмінюючись письмовими заявами, листами, факсограмами.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 336 ЦК України передбачено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив наступне.

У липні 2010 р. позивач передав відповідачу на зберігання зерно у кількості 615710 кг, у заліковій вазі 615370 кг, загальною вартістю 984592,01 грн., та оформив це накладною від 20.10.2010 р. № 8. Того ж дня позивачем була оформлена та передана відповідачу податкова накладна № 9 на 984592,01 грн. Зазначена у податковій накладній сума податку на додану вартість включена відповідачем до складу податкового кредиту з цього податку за жовтень 2010 р., що підтверджується копією податкової декларації відповідача з ПДВ за жовтень 2010 р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Однак, накладні не містять даних щодо укладення товариствами договору про відчуження спірного майна, а також даних щодо його різновиду, реквізитів, строків оплати за товар та умов його повернення. Також позивачем не надано суду доказів передачі відповідачу екземплярів будь-якого договору щодо розпорядження цим товаром. Факт не передачі такого договору відображений, в т. ч. і в письмових поясненнях головного бухгалтера ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів", наданих 05.08.2011 р. в прокуратурі Великомихайлівського району Одеської області.

При цьому, відповідач перерахував позивачу у період з 13.09.2011 р. по 07.02.2012 р. декількома платіжними дорученнями грошові кошти на загальну суму 4300 грн. за поставлену пшеницю. Факт сплати цих коштів саме за спірний товар відповідачем не заперечувався. Частина з вказаних платіжних доручень містить призначення платежу „за пшеницю згідно рахунку 9" (платіжні доручення від 15.09.2011 р. № 369, від 07.10.2011 р. № 412); решта платіжних доручень містить додаткове формулювання „проведення процедури закупки не передбачено" (платіжні доручення від 30.11.2011 р. № 57, від 29.12.2011 р. № 646, від 26.01.2012 р. № 42, від 01.02.2012 р. № 48).

Всі грошові кошти, які перераховувались відповідачем, позивач приймав беззаперечно, проте пояснити причину зміни цільового призначення платежу не зміг.

При цьому, представник відповідача пояснив, що строк проведення оплати за спірний товар сторонами визначений не був, оплата проводилась частинами, розмір та строк сплати яких визначались відповідачем самостійно; у зв'язку з неможливістю повної оплати за товар, відповідач звернувся до позивача з листом про безоплатне прийняття спірного товару в свою власність; після складання цього листа та до отримання відповіді з боку позивача, оплата проводилась з зазначенням того, що закупка товару не передбачена. Після отримання листа позивача про переоформлення товару, відповідач припинив сплату коштів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що лист позивача про переоформлення зерна у ресурс комбінату хлібопродуктів містить згоду позивача на безоплатну передачу наданого раніше на зберігання товару відповідачу.

Більш того, в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2013 р. директор ТОВ „Колос" Ю.В. Яловчук підтвердив, що дійсно направляв ВАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" вказаний лист.

В цьому ж судовому засіданні представник відповідача пояснив, що направлення комбінату хлібопродуктів листа з проханням переоформити зерно у його власність було спричинено тим, що витрати по зберіганню цього зерна значно перевищували вартість самого зерна. Ці доводи не було спростовано позивачем.

Отже, правові підстави для застосування ст. ст. 1212, 1213 ЦК України та задоволення позову про повернення майна із чужого незаконного володіння відсутні.

Посилання скаржника на Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджену наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. № 661, є безпідставним, оскільки зазначений порядок переоформлення зерна від одного власника іншому застосовується у випадках, коли зерно переходить від одного власника - зберігача зерна на хлібоприймальному підприємстві до іншого власника, що також зберігає це зерно на зазначеному підприємстві.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2013 р. представником ТОВ „Колос" заявлено клопотання про витребування від Прокуратури Великомихайлівського району Одеської області відмовних матеріалів по справі № 1117/1 від 12.11.2012 р. за скаргою директора ТОВ „Колос" Яловчука Ю.В.

Судовою колегією відхилено вказане клопотання в зв'язку з тим, що ці матеріали не мають значення для вирішення господарської справи.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. у справі № 916/342/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 07.08.2013 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Б. Туренко