Ухвала

від 25.09.2013 по справі 916/342/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 вересня 2013 року Справа № 916/342/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Палія В.В. (доповідач)

суддів Бенедисюка І.М., Капацин Н.В.

розглянувши матеріали

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013

у справі № 916/342/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Відкритого акціонерного товариства "Весело-Кутський комбінат

хлібопродуктів"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від б/д, б/н, у якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 зі справи №916/342/13-г, прийняти нове рішення про задоволення позову. До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 зі справи №916/342/13-г.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Разом з тим, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку унормовані процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку.

Частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку і зацікавлені особи на свій розсуд вирішують, скористатися їм правом на оскарження чи ні. В межах цих строків вони повинні визначитися з волевиявленням на звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що представник скаржника був відряджений строком на один календарний день 27.08.2013 до м. Києва, у зв'язку з юридичним супроводженням клієнта та складанням договорів. Зазначене унеможливило подання касаційної скарги через Одеський апеляційний господарський суд у визначений законом строк.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду у даній справі винесена 06.08.2013 року.

Згідно ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Копія постанови одержана наручно представником скаржника 14.08.2013 згідно поданої заяви від 14.08.2013 року. Тобто, оскаржувану постанову скаржник отримав в межах строку касаційного оскарження даного судового акту. При цьому, представник скаржника був присутнім у судовому засіданні 06.08.2013 при проголошенні вступної та резолютивної частин постанови.

Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 27.08.2013 (з урахуванням вихідних та святкових днів з 24.08.2013 по 26.08.2013 включно).

Стаття 110 ГПК України передбачає, що касаційна скарга може бути подана протягом всього строку, який встановлений для касаційного оскарження, а не лише в останній день цього строку.

Відповідно до статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, скаржник не був позбавлений можливості здати касаційну скаргу до установи зв'язку у межах встановленого строку на касаційне оскарження або подати останню особисто до суду апеляційного оскарження у межах даного строку.

Оскільки можливість вчасного подання належно оформленої касаційної скарги у справі № 916/342/13-г залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку. Скаржником не наведено обставин, що їх слід було б вважати непереборними і пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій у межах встановленого строку на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду), а немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Оскільки вартість спірного майна (зерна у кількості 615710кг у заліковій вазі 615370 кг) складає 984592,01грн., відповідно при зверненні до суду із касаційною скаргою скаржником мало бути сплачено судовий збір у сумі 9845,92грн. (984592,01грн. х 2% х 50% = 9845,92грн.) Натомість, скаржником сплачено лише 1204,35грн. судового збору.

Таким чином, до касаційної скарги до не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, що є самостійною правовою підставою для повернення касаційної скарги скаржнику на підставі п. 4 частини першої статті 111 3 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" судовий збір у сумі 1204,35 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 4, 5 частини першої і частиною другою статті 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженої відповідальності "Колос" у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 зі справи №916/342/13-г.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 зі справи №916/342/13-г повернути Товариству з обмеженої відповідальності "Колос".

3. Повернути Товариству з обмеженої відповідальності "Колос" (67123, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Кірове, код ЄДРПОУ 03769132) судовий збір у сумі 1204,35 грн. (одну тисячу двісті чотири грн. 35коп.), сплачений за квитанцією №QS19326834 від 28.08.2013.

Головуючий Палій В.В.

Судді Бенедисюк І.М.

Капацин Н.В.