Ухвала

від 30.07.2013 по справі 820/3574/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 820/3574/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3574/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000032200, № 0000052200 та № 0000022200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби - від 11 лютого 2013 року №0000032200, 0000052200, 0000022200.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаясь на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу де він виклав свій погляд на обставини справи та зазначив, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 31889680, місцезнаходження: 63303, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Полтавська, 186 (т. 2 а.с. 147- 148).

Підприємство перебуває на обліку як платник податків в Красноградській МДПІ Харківської області ДПС та з 04.06.2002 р. зареєстровано як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 149).

Відповідачем - Красноградською МДПІ Харківської області ДПС, на підставі направлень від 04.12.2012р. №№ 575, 576, 577, 578, 579 та від 05.12.2012р. №№ 582, 583 та відповідно до наказу Красноградської МДПІ від 20.11.2012р. № 602 проведено виїзну планову перевірку підприємства позивача - ТОВ "Красноградський млин", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншою законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

Результати вказаної документальної позапланової виїзної перевірки оформлені актом № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 р. (т. 1 а.с. 28 - 70).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "Красноградський млин", при здійсненні господарської діяльності:

- пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.4. ст. 138, абз. 2 пп. 153.2.6. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 506.174,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 року на суму 364 648,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 763 296,00 грн.; за 9 місяців 2012 року на суму 506 174,00 грн. , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 135 972,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2-4 квартал 2011 року на суму 34 340,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 8 722,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 29 070,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 101 632,00 грн.;

- п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 386 286,00 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2012 р. на суму 97 741,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 67 503,00 грн., за травень 2012 р. на суму 27 940,00 грн., за червень 2012 р. на суму 193 102,00 грн.

Позивач висновки акту перевірки не визнав та звернувся до відповідача із письмовими запереченнями (вих. № 40 від 30.01.2013 р.), котрі залишені Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби без задоволення, згідно відповіді № 484/10/22.0-013 від 06.02.2013 р. (т. 1 а.с. 82-85, 86- 104).

З посиланням на вказаний акт перевірки, 11 лютого 2013 р. податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 161 380,00 грн., у т.ч. основний платіж - 135 972,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25 408,00 грн. (т.1 а.с. 23);

- № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року по податковій декларації № 9069925863 від 08.11.2012 р. у розмірі 506 174,00 грн. (т.1 а.с. 24);

- № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 482 858,00 грн., у т.ч. основний платіж - 386 286,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 96 572,00 грн. (т.1 а.с. 25).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та керуючись правилами, визначеними ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України, ТОВ "Красноградський млин" звернулося із скаргою (вих. № 73 від 22.02.2013 р.) до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби у Харківській області. (т.1 а.с. 105- 120).

За результатами розгляду скарги підприємства, рішенням Державної податкової служби у Харківській області (вих. № 2163/10/10.2-17 від 19.04.2013 р.) скарга позивача залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення від 11 лютого 2013 р. № 0000032200, № 0000052200 та № 0000022200 без змін. (т.1 а.с. 122 - 126).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 р., порушення виникли у зв'язку з тим, що платником податку ТОВ "Красноградський млин" не визначені інші доходи у 4 кварталі 2011 р. при реалізації невласних висівок та неправомірно сформовані витрати, понесені ним у зв'язку з продажем товарів (наданням послуг) пов'язаній особі - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", розмір яких перевищує доходи, отримані від такого продажу. Також, при формуванні собівартості виготовленої продукції та цін її реалізації, не включені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, що призвело до декларування збитків за 9 місяців 2012 р. на суму 506 174,00 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем до складу собівартості включено витрати, по яких не отримано доходу та завищені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати на відповідні суми.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що одним з основних видів господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельної та круп'яної промисловості (код КВЕД 10.61), що підтверджується довідкою відділу статистики у Красноградському районі Головного управління статистики у Харківській області АБ № 499726 від 20.07.2012 р. (т. 2 а.с.148).

Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV визначено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти переробки зерна, зокрема висівки.

На підставі зазначеного господарська діяльність позивача пов'язана не тільки із виготовленням продуктів переробки (висівок тощо), а і з їх реалізацією іншим суб'єктам господарювання, що в розумінні податкового обліку, є операційною діяльністю ТОВ "Красноградський млин".

Так ТОВ "Красноградський млин" за даними Звіту про рух хлібопродуктів, товарів і тари на елеваторах у листопаді 2011 р. мав залишок невласних висівок (-168703) кг, у грудні 2011 р. - (-20345) кг.

Наведене свідчить про те, що позивачем під час здійснення реалізації вказаних висівок у листопаді та грудні 2011 р. сформовано на субрахунку 701 "Дохід від реалізації продукції" дохід у 4 кварталі 2011 р. від реалізації продукції і включено до рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт,послуг)" декларації по податку на прибуток.

У рядку 03 ІД "Інші доходи" декларації по податку на прибуток відображаються всі інші доходи, що не пов'язані із основною (операційною) діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються зокрема із доходів від операційної діяльності.

Тобто, судом першої інстанції було правомірно зроблено висновок, що оскільки реалізація висівок пов'язана із основною діяльністю платника податків, то ТОВ "Красноградський млин" мало право визначати по операціям з їх реалізації у листопаді та грудні 2011 р. дохід від операційної (основної) діяльності позивача.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначених положень Податкового кодексу України, при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, останній визначається шляхом зменшення суми доходів (рядок 01 податкової декларації з податку на прибуток) на витрати від операційної діяльності та інші витрати (рядки 05 та 06 податкової декларації з податку на прибуток відповідно).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що при реалізації висівок позивач у відповідному звітному періоді не формував собівартість та інші витрати.

Тобто такий алгоритм дій позивача з обліку операцій по реалізації висівок не призводить до невірного визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки платником податку не були сформовані витрати у 4 кварталі 2011 р., а відповідно, це не призвело до заниження доходів (інших доходів тощо) у вказаному періоді.

Щодо доводів відповідача про неправомірне формування позивачем витрат по взаємовідносинам із пов'язаною особою, колегія судів зазначає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у перевіреному періоді ТОВ "Красноградський млин" мав взаємовідносини із пов'язаною особою - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

За період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. відповідачем не встановлено між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" фактів реалізації товару нижче цін придбання та/або нижче звичайних цін.

За даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивачем визначені:

- у 1 кварталі 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 10.658.380 грн., витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11.096.361 грн.;

- за півріччя 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 19.155.010 грн., зокрема за 2 квартал 2012 року (8.496.630 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11096361 грн., зокрема за 2 квартал 2012 р. (8986322 грн.);

- за три квартали 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33.092.033 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13.937.023 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33.843.893 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13.761.210 грн.).

За приписами п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (далі - П(С)БУ № 16 "Витрати"), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством в обліковій політиці.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства (ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV).

Підпунктом 7.4.17 облікової політики ТОВ "Красноградський млин", затвердженої наказом № 3-П від 02.01.2013 р., встановлений перелік та склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції, зміст яких кореспондується із вимогами П(С)БУ № 16 "Витрати" та п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України. Тобто, собівартість визначається виходячи з фактичних витрат, понесених на виробництво продукції в конкретному періоді, за визначеними на підприємстві обліковою політикою статтями калькуляції.

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з другим абзацом пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з положеннями п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілений постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тобто, витратами, що понесені позивачем у зв'язку з реалізацією товарів, що придбані ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", є витрати, які формують собівартість придбаних та реалізованих товарів, визначені згідно з положеннями п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, при продажу виготовленої ТОВ "Красноградський млин" готової продукції пов'язаній особі (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") витрати, понесені у зв'язку з продажем таких товарів, визнаються у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу. При цьому, при визначенні витрат, понесених у зв'язку з продажем таких товарів, враховується тільки їх собівартість, визначена згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу, без врахування інших витрат, зокрема адміністративних витрат, витрат на збут таких товарів, інших витрат, визначених згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія судів вважає, судом першої інстанції вірно визначено, що доводи податкового органу про завищення собівартості реалізованої готової продукції для ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" є неправомірними.

Окрім цього, суд першої інстанції вірно визначив, що при розрахунку собівартості виготовленої та реалізованої ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" продукції податковим органом були неправомірно враховані інші витрати, зокрема адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати), які відповідно до законодавства не включаються до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Так в силу п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді їх безпосереднього (фактичного) понесення (виникнення) та не залежать від суми визнаних в цьому періоді доходів.

З огляду на викладене, висновки відповідача про завищення позивачем адміністративних витрат на суму 38 004 грн., витрат на збут на суму 17 082,00 грн., інших витрат на суму 9 354,00 грн. не мало місця.

Також колегія судів зазначає, що в акті перевірки (сторінки 16-25 акту) відповідачем наведений перелік суб'єктів господарювання (не пов'язані особи), по яким, на думку податкового органу, позивачем безпідставно до складу собівартості включені витрати, по яких не отримано доходу.

Проте, такі посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки в акті перевірки наведені реквізити актів виконаних робіт (наданих послуг) по не пов'язаним особам, що складені сторонами на підтвердження виконання певних господарських операцій. Фактична наявність цих первинних документів у позивача не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу 2 пункту 137.1. статті 137 ПК України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Тобто, доходи визнаються по даті складання первинного документу - акту виконаних (наданих) послуг (робіт). Отже, повивач мав право визнавати витрати у повному обсязі в момент отримання доходу.

У зв'язку з цим, доводи відповідача про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на суму 126 540,00 грн., у т.ч. по періодах: у 2-4 кварталі 2011 р. на суму 20 694,00 грн., у півріччі 2012 р. на суму 72 922,00 грн., у 9 місяців 2012 р. на суму 105 846,00 грн. не знайшло свого підтвердження ані під час розгляду справи в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Красноградський млин" та ТОВ "АПФ Деметра" був укладений договір № 09 від 03.01.2012 р. (т. 2 а.с. 62).

Згідно умов вказаного договору № 09 від 03.01.2012 р., постачальник (ТОВ "АПФ Деметра") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "Красноградський млин") пшеницю у кількості 314,200 тон за ціною 1 850,00 грн. за 1 (одну) тону з урахуванням ПДВ. У подальшому, вартість поставок товару визначається накладними (видатковими накладними).

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Доставка пшениці до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними.

Доказами фактичного отримання ТОВ "Красноградський млин" від ТОВ "АПФ Деметра" пшениці є реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком (типова форма 3ХС-3).

Між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Приват" був укладений договір № 1805-1/136 від 18.05.2012 р. (т. 1 а.с. 200).

Згідно умов вказаного договору № 1805-1/136 від 18.05.2012 р. постачальник (ТОВ "Торговий дім "Приват") зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ "Красноградський млин") прийняти та сплатити пшеницю 3 класу.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Доставка товару до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Статус позивача та його контрагентів підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

В силу положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "Красноградський млин" та його контрагенти ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо доводів відповідача про неналежний стан контрагента позивача ТОВ "Торговий дім "Приват" колегія судів зазначає.

Як вбачається з наведених вище норм Податкового кодексу України, правила податкового обліку та звітності, не містять будь-якого зв'язку права платників податку на податковий кредит сум ПДВ з будь-якими станами контрагентів платника ПДВ.

Отже, ані положення Податкового кодексу України, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не передбачають того, що право платника податку на податковий кредит сум ПДВ залежить від стану постачальника та/або інших суб'єктів господарювання, які на думку податкового органу мають "стан платника - "9" - направлення запиту на місцезнаходження".

Відповідно право платника податку на податковий кредит сум ПДВ не залежить від стану його постачальників, які на думку податкового органу мають "стан платника - "9 - направлення запиту на місцезнаходження", оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Посилання відповідача про неможливість здійснити зустрічну звірку з ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" з причини відсутності цих підприємств за місцезнаходженням не приймаються, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру від 20.01.2012 р. (серія ААВ № 567802) та даних записів 9-15 довідки з Єдиного державного реєстру від 25.01.2013 р. № 15697867 місцезнаходженням у січні, квітні 2012 року ТОВ "АПФ Деметра" (код ЄДРПОУ 33676617) є: 61166, м. Харків, вул. Коломенська, буд. 25, к. 2, кв. 24. Відповідно до даних записів 9-12 довідки з Єдиного державного реєстру від 25.01.2013 р. № 15697933 підтверджено місцезнаходження у травні - червні 2012 року ТОВ "Торговий дім "Приват" (код ЄДРПОУ 33563700) за адресою: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 17. Тобто, достовірним, у розумінні ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходженням ТОВ "АПФ Деметра" - 61166, м. Харків, вул. Коломенська, буд. 25, к. 2, кв. 24, ТОВ "Торговий дім "Приват" - 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 17. Вказані місцезнаходження наведені у відповідних податкових накладних.

Тобто сам факт не спроможності податкового органу отримати первинні документи по господарським операціям із ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Торговий дім "Приват" не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції те, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Про фактичне виконання договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3574/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.