УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 р.Справа № 820/3574/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,
представника позивача - Сидорук Т.П.,
представників відповідача - Журавльової А.І., Красовського В.С., Кобилінської О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 820/3574/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин"
до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Красноградський млин") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року №0000032200, №0000052200 та №0000022200.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р., адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року №0000032200, №0000052200 та №0000022200.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2014р. касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р. скасовано в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 року №0000032200 та №0000052200, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі 820/3574/13-а залишено без змін.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2013 р. № 0000032200 та № 0000052200.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" ( код ЄДРПОУ 31889680) зареєстровано 17.05.2002 р. в Красноградській районній державній адміністрації Харківської області за № 193, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 167321 (а.с. 147 т.2).
З 04.06.2002 р. ТОВ "Красноградський млин" зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 27898202 від 07.06.2002 р. (а.с.149, т.2).
На підставі наказу № 602 від 20.11.2012 р., згідно із п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України фахівцями Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби в період з 05.12.2012 року по 16.01.2013 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Красноградський млин" (код ЄДРПОУ 31889680) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 23.01.2013 р. № 30/22.1/31889680 (а.с.28-60, т.1).
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, абз. 2 п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 506 174,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 р. на суму 364 648,00 грн., за перше півріччя 2012 р. на суму 763 296,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 506 174,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 135 972,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2-4 квартали 2011 р. на суму 34 340,00 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 8 722,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 29 070,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 101 632,00 грн.
На вищевказаний акт перевірки позивач подав письмові заперечення (вих. № 40 від 30.01.2013 р.), які залишені Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби без задоволення, про що повідомлено листом за вих. № 484/10/22.0-013 від 06.02.2013 р. (а.с.82-85, т.1).
За результатами перевірки контролюючим органом 11.02.2013 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року по податковій декларації № 9069925863 від 08.11.2012 р. у розмірі 506 174,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 161 380,00 грн., утому числі: за основним платежем - 135 972,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 408,00 грн., податкове повідомлення - рішення №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 482285 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем -386286 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 96572 грн., (а.с.23-25 т.1).
Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Красноградський млин" скористалось правом адміністративного оскарження та 22.02.2013 року подало скаргу до Державної податкової служби у Харківській області .
Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 19.04.2013 р. № 2163/10/10.2-17 від 19.04.2013 р. скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін. (а.с.122-126, т.1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи, тому податкові повідомлення-рішення № 0000052200 та 0000032200 від 11.02.2013 р. підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про те, що при співставленні первинних бухгалтерських документів (звіти обліку про рух готової продукції та видаткових накладних на відвантаження продукції покупцям) встановлено заниження обсягу відвантаженої готової продукції (висівок) вагою 189 048 кг на суму 128 612,00 грн. , оскільки в порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, здійснено реалізацію не оприбуткованих висівок, що призвело до заниження валового доходу у 4 кварталі 2011 року у розмірі 128 612,00 грн. При цьому вказана сума заниженого доходу визначена податковим органом виходячи із середньої ціни реалізації висівок (за один кг.): у листопаді 2011 р. - 0,69 грн. без ПДВ, у грудні 2011 р. - 0,60 грн. без ПДВ.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV визначено, що висівки є побічними продуктами переробки зерна, а тому їх реалізація іншим суб'єктам господарювання, в розумінні податкового обліку, є операційною діяльністю позивача.
За змістом підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, в тому числі, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.
Відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України положення пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діють до 01.01.2013 р. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин (2-4 квартали 2011 р.) діяли норми пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо визначення звичайної ціни.
Так, за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Як правомірно враховано судом першої інстанції в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що визначена контролюючим органом середня ціна реалізації висівок (за один кг.) у листопаді 2011 р. - 0,69 грн. без ПДВ, у грудні 2011 р. - 0,60 грн. без ПДВ, відповідає звичайній ціні, у розумінні вимог п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, відповідачем не вказаний ані розрахунок наведеної ціни, ані метод (спосіб, документи) її визначення.
Отже, за відсутності в акті перевірки посилань на належні та допустимі докази, розрахунок вказаного об'єкту оподаткування по податку на прибуток є лише припущенням податкового органу, непідкріплений документально.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний податковим органом метод розрахунку суми інших доходів, порушує права та інтереси позивача, оскільки визначений відповідачем об'єкт оподаткування (128 612,00 грн.) проведений не у порядку та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.
З матеріалів справи убачається, що позивач за даними Звіту про рух хлібопродуктів, товарів і тари на елеваторах у листопаді 2011 року мав залишок невласних висівок (-168 703) кг, у грудні 2011 року - (-20 345) кг.
ТОВ "Красноградський млин" під час здійснення реалізації висівок у листопаді та грудні 2011 р. сформувало на субрахунку 701 "Дохід від реалізації продукції" дохід у 4 кварталі 2011 р. від реалізації продукції і включило до рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" декларації по податку на прибуток, що не заперечується відповідачем.
У рядку 03 ІД "Інші доходи" декларації по податку на прибуток відображаються всі інші доходи, що не пов'язані із основною (операційною) діяльністю підприємства.
Відповідно до п.п. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Таким чином, доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 Податкового кодексу України, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, із доходів від операційної діяльності.
Згідно довідки відділу статистики у Красноградському районі Головного управління статистики у Харківській області АБ № 499726 від 20.07.2012 р. основним видом господарської діяльності ТОВ "Красноградський млин" є виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості (код КВЕД 10.61) (а.с.148,т.2).
Отже, реалізація позивачем продуктів переробки зерна (борошна, висівок) безпосередньо пов'язана із господарською діяльністю ТОВ " Красноградський млин".
Оскільки реалізація висівок пов'язана із основною діяльністю позивача, та, в розумінні п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є продажем товарів, то позивачем правомірно визначено по вказаній операції у листопаді та грудні 2011 року дохід від операційної (основної) діяльності платника податків.
За змістом п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Тобто, платник податків не має права по одній і тій же господарській операції повторно формувати дохід.
Відповідно до пп. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента, тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Згідно з пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
За положеннями пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Отже, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.
Пунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Таким чином, при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вказаний податок визначається шляхом зменшення суми доходів (рядок 01 податкової декларації з податку на прибуток) на витрати від операційної діяльності та інші витрати (рядки 05 та 06 податкової декларації з податку на прибуток відповідно).
Судовим розглядом встановлено, що при реалізації висівок позивач у 4 кварталі 2011 року не формував собівартість та інші витрати. У період повернення позивачем (січень, березень 2012 року) висівок контрагентам (ПП фірма «Юкон Агро», ТОВ ДСП «БВ») сформована платником податку у 1 кварталі 2012 р. собівартість була відкоригована у 3 кварталі 2012 року у сторону зменшення.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, таке відображення в обліку операцій по реалізації висівок не призводить до невірного визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки платником податку не були сформовані витрати (собівартість та інші витрати) у 4 кварталі 2011 р., а, відповідно, це не призвело до заниження доходів (інших доходів тощо) у вказаному періоді.
Не приймаються до уваги посилання апелянта стосовно не оприбуткування позивачем висівок, оскільки за даними Звітів про рух хлібопродуктів, товарів і тари на елеваторах і складах, позивач у листопаді 2011 року мав залишок невласних висівок (-168703 ) кг., у грудні 2011 року -(-20345) кг.
Крім того, в акті перевірки відповідачем під час визначення середньої ціни реалізації висівок (у листопаді 2011 року -0,69 грн. без ПДВ, у грудні 2011 р. -0,60 грн. без ПДВ) в порушення вимог п.6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, не зазначено належних та допустимих доказів, що саме ця ціна є звичайною. Таким чином, обраний контролюючим органом метод розрахунку суми інших доходів за 2-4 квартали 2011 року порушує права та інтереси позивача, оскільки визначений відповідачем об'єкт оподаткування (128612,00 грн.) проведений не у відповідності порядку та не у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства.
Щодо доводів відповідача про неправомірне формування позивачем витрат (собівартості, інших витрат) по взаємовідносинам із пов'язаною особою колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що про порушення товариством вимог абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвели до завищення:
- витрат у рядку 05.1 СВ декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" на загальну суму 819 850,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 р. на суму 380 177,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 767 694,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 819 850,00 грн.;
- витрат у рядку 06.1 декларації "Адміністративні витрати" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 38 004,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 р. на суму 16 673,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 36 339,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 38 004,00 грн.;
- витрат у рядку 06.2 декларації "Витрати на збут" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 17 082,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 р. на суму 7 520,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 15 972,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 17 082,00 грн.;
- витрат у рядку 06.4 ІВ декларації "Інші витрати" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 9 354,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 р. на суму 1 812,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 8 799,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 9 354,00 грн.
Відповідачем для визначення собівартості виготовленої та реалізованої контрагенту - ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» готової продукції застосований «Пропорційний» метод, а саме: визначений відсоток (частка) доходів від реалізації продукції ПАТ « Харківська бісквітна фабрика» в загальній сумі доходів від операційної діяльності, отриманих ТОВ «Красноградський млин» за 1, 2, 3 квартали 2012р., зокрема у 1 кварталі 2012 р. - 82%, у 2 кварталі 2012 р. - 82%, у 3 кварталі 2012 р. - 74%); розрахований відповідачем відсоток застосований до загальної суми витрат (рядок 06 податкової декларації з податку на прибуток), понесених ТОВ "Красноградський млин" за 1, 2, 3 квартали 2012 року.
При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153 ст. 153 Податкового кодексу України в податковому обліку з податку на прибуток витрати, понесені платником податку у зв'язку з продажем товарів пов'язаним особам, не можуть перевищувати доходи від такого продажу. Так, на думку відповідача, поняття витрат, понесених у зв'язку з продажем товарів, у розумінні зазначеної норми Податкового кодексу України охоплює всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв'язку зі здійсненням відповідної операції з продажу (в тому числі собівартість та інші витрати). Надлишок витрат (перевищення їх суми над сумою доходу від продажу) не підлягає відображенню в податковому обліку з податку на прибуток і це призвело до неправомірного декларування збитків за 9 місяців 2012 р. на суму 506 174,00 грн.
З матеріалів справи убачається, що у періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ "Красноградський млин" мало взаємовідносини з пов'язаною особою - ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".
За даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивачем визначені:
- у 1 кварталі 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 10658380 грн., витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11096361 грн.;
- за півріччя 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 19155010 грн., зокрема за 2 квартал 2012 року (8496630 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 11096361 грн., зокрема за 2 квартал 2012 р. (8986322 грн.);
- за три квартали 2012 року: доходи від операційної діяльності (рядок 02 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33092033 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13937023 грн.), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації з податку на прибуток) у розмірі 33843893 грн., зокрема за 3 квартал 2012 року (13761210 грн.).
В силу положень ст. 46 Податкового кодексу України, показники податкової декларації з податку на прибуток складаються наростаючим підсумком.
Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством в обліковій політиці.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
Підпунктом 7.4.17 облікової політики ТОВ "Красноградський млин", затвердженої наказом № 3-П від 02.01.2013 р., встановлений перелік та склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції, а саме: 1) прямі матеріальні витрати: сировина та матеріали, купівельні та комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, паливо та енергія на технологічні цілі, зворотні відходи (вираховуються); 2) прямі витрати на оплату праці: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата; 3) інші прямі витрати: сума єдиного соціального внеску, витрати, що пов'язані з підготовкою виробництва продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів та засобів цільового призначення, спеціальні витрати, інші прямі витрати; 4) загальновиробничі витрати: постійні розподілені загальновиробничі витрати, змінні загальновиробничі витрати.
Отже, чинним законодавством встановлений порядок формування собівартості, що визначається виходячи з фактичних витрат, понесених на виробництво продукції в конкретному періоді, за визначеними на підприємстві обліковою політикою статтями калькуляції.
Відповідачем не заперечується, що фактичний розмір собівартості не перевищує суму доходів по операціям з реалізації готової продукції пов'язаній особі.
Крім того, контролюючим органом в ході проведення планової перевірки по взаємовідносинам із ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не встановлено реалізації готової продукції нижче цін придбання та нижче звичайних цін, що підтверджується додатком № 2 до акту перевірки.
Таким чином, доводи відповідача про недоведеність ціни для розрахунку позивачем собівартості є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що проведений податковим органом розрахунок собівартості за "пропорційним" методом (способом) не передбачений діючим законодавством, а тому не є правомірним.
Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
З матеріалів справи убачається, що під час проведення перевірки, відповідачем не визначений обсяг доходів від реалізації готової продукції у перевіреному періоді, а також не встановлений фактичний розмір витрат, у тому числі, що формують собівартість реалізованої готової продукції по операціям із пов'язаною особою.
Вимогами п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Отже, однією із подій збільшення витрат є дата отримання доходу, а факт настання такої події у розрізі господарських операцій по реалізації готової продукції, зокрема пов'язаній особі, податковим органом не встановлений.
Таким чином, не проведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури доходів та понесених платником податків витрат, у тому числі по господарським операціям із пов'язаною особою, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених відповідачем з приводу сформованих позивачем витрат.
За змістом абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, згідно яких, витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Відповідно до вимог п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, витратами, що понесені позивачем у зв'язку з реалізацією продукції пов'язаній особі- ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" - є витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, визначену згідно з положеннями п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України. При визначенні собівартості виготовленої та реалізованої ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" продукції врахування податковим органом інших витрат (адміністративних, витрат на збут та інших), які не відносяться до собівартості, є неправомірним.
Пунктом 138.5. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Виходячи з положень пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємства (пп. 138.10.2. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України); витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України); інші операційні витрати (пп. 138.10.4. п. 138.10 ст. 138 ПКУ). В силу вимог п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, такі витрати враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді їх безпосереднього (фактичного) понесення (виникнення) та не залежать від суми визнаних в цьому періоді доходів та періоду такого визнання.
Отже, лише витрати, що формують собівартість обмежені періодом, в якому визнані доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Такий самий підхід до розуміння витрат слід застосовувати і у відношенні абз. 2 підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, а саме із словосполучення "витрати, понесені у зв'язку з продажем товарів…", слід розуміти лише витрати, які формують собівартість придбаних та реалізованих товарів, а не усі витрати, про що зазначав позивач.
Таким чином, при продажу виготовленої ТОВ "Красноградський млин" готової продукції пов'язаній особі (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") витрати, понесені у зв'язку з продажем таких товарів, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу. При цьому при визначенні витрат, понесених у зв'язку з продажем таких товарів, враховується тільки їх собівартість, визначена згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу, без врахування інших витрат, зокрема адміністративних витрат, витрат на збут таких товарів, інших витрат, визначених згідно із пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.
За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Красноградський млин" у перевіреному періоді фактичний розмір собівартості не перевищує суму доходів по операціям реалізації готової продукції пов'язаній особі, у зв'язку з чим, порушення вимог абз. 2 пп. 153.2.6. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України не відбулося.
Крім того, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Красноградський млин" (довідка № 199 від 14.04.2014 р.) загальна сума усіх витрат за 9 місяців 2012 р. (10215452 грн.) не перевищує суми доходів (10313462 грн.) отриманих позивачем, від реалізації пов'язаній особі готової продукції. Наведене також свідчить про відсутність порушення вимог абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України за 9 місяців 2012 р.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України). При цьому, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України).
Стосовно завищення собівартості з іншими суб'єктами господарювання ( 4 квартал 2011 року та 1-3 квартали 2012 р.) колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що платником податку завищено витрати у рядку 05.1 СВ декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" на загальну суму 126540,00 грн. у зв'язку з порушенням вимог п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України.
На думку податкового органу, таке завищення відбувалося внаслідок включення до складу собівартості витрат по яким не отриманий дохід, а сума собівартості реалізованих послуг ( рахунок 903) не повинна перевищувати суму доходів від реалізації послуг ( рахунок 703).
Крім того, на думку податкового органу, витрати, що формують собівартість реалізованих робіт і послуг, залежать від суми доходів від такої реалізації робіт (послуг) і в результаті співставлення даних по рахунках бухгалтерського обліку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" та 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" до складу собівартості позивачем надмірно включено витрати, по яких не отримано доходи, а саме: у 2-4 кварталах 2011 р. завищено витрати на суму 20 694,00 грн., у півріччі 2012 р. на суму 72 922,00 грн. та за 9 місяців 2012 р. на суму 105 846,00 грн.
Судовим розглядом встановлено, що у перевіреному періоді та на підставі первинних документів (детальні реквізити яких, наведені в акті перевірки на сторінках 16-24) ТОВ "Красноградський млин" надавало послуги підприємствам та населенню, зокрема: послуги з переробки зерна, послуги з приймання (зберігання, проведення експертизи, лабораторного аналізу тощо) зерна.
Згідно з абз. 2 п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Тобто, доходи визнаються по даті складання первинного документу - акту виконаних (наданих) послуг (робіт).
Пункт 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. передбачає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Згідно п. 138.4. ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за наступними правилами, а саме: згідно п. 138.6. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Аналіз зазначених пунктів статті 138 Податкового кодексу України вказує на те, що ці норми не містять будь-яких обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В силу п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг). При цьому, розмір таких витрат визнається у повному обсязі та не залежить від суми визнаних в цьому періоді доходів.
Тобто, позивач мав право визнавати витрати у перевіреному періоді у повному обсязі у момент отримання доходу та не обмежувати їх розмір сумою таких отриманих доходів.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, висновок, який зроблено податковим органом в акті перевірки, про завищення позивачем витрат у рядку 05.1 СВ декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" на загальну суму 126 540,00 грн. в т.ч. по періодах: у 4 кварталі 2011 р. на суму 20 694,00 грн., у півріччі 2012 р. на суму 72 922,00 грн., за 9 місяців 2012 р. на суму 105 846,00 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно, заниження податку на прибуток у 2-4 кварталах 2011 р. у розмірі 4 759,00 грн. = (20 694,00 грн. х 23% (ставка податку у 2011 році) та за 2-3 квартали 2012 р. у розмірі 22 228,00 грн. = (105 846,00 х 21 % (ставка податку у 2012 році), не мало місця.
Крім того, колегія суддів зазначає, що завищення адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат не відбувалося, оскільки ці витрати визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, тобто, у момент їх фактичного виникнення ( п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності як і не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень - рішень Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2013 р. №0000032200 та №0000052200.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р. по справі № 820/3574/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2014 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2014 |
Оприлюднено | 31.12.2014 |
Номер документу | 42053227 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Курило Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні