Ухвала

від 13.05.2014 по справі 820/3574/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/43200/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Сидорук Т. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі№ 820/3574/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Красноградський млин» до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Харківській області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 820/3574/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.02.2013 року № 0000032200, №0000052200, № 0000022200.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 123.1 ст. 123, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу з вимогами та доводами, викладеними в касаційній скарзі, не погоджується, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ «Красноградський млин» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено акт № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 року, яким зафіксовано порушення:

- пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.4. ст. 138, абз. 2 пп. 153.2.6. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 506 174,00 грн.

- п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 386 286,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті 11.02.2013 року податкові повідомлення - рішення:

- № 0000032200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 161 380,00 грн., в т.ч. основний платіж 135 972,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 25 408,00 грн.;

- № 0000052200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року по податковій декларації № 9069925863 від 08.11.2012 року в розмірі 506 174,00 грн.;

- № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 482 858,00 грн., в т. ч. основний платіж 386 286,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 96 572,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Харківській області (вих. № 2163/10/10.2-17 від 19.04.2013 року) скарга позивача залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи із вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операції по виконанню договорів на поставку пшениці № 09 від 03.01.2012 року, укладеного що між ТОВ «Красноградський млин» та ТОВ «АПФ Деметра», № 1805-1/136 від 18.05.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Приват», підтверджується первинними документами, що наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виписані контрагентом на адресу позивача податкові накладні по спірним операціям відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Доставка пшениці до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними.

На оплату товару безготівкові кошти були списані з рахунків позивача.

Статус позивача та його контрагентів як платника податків підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

Посилання відповідача про неможливість здійснити зустрічну звірку з ТОВ «АПФ Деметра» та ТОВ «Торговий дім «Приват» з причини відсутності цих підприємств за місцезнаходженням не приймаються судом касаційної інстанції як підстава для зменшення податкового кредиту позивача, оскільки за умови встановлення фактичного виконання операцій по цим контрагентам, дані обставини не є безумовною підставою для обмеження права платника на формування податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання договорів з вказаними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

В акті перевірки № 30/22.1/31889680 від 23.01.2013 року зазначено, що платником не визначені інші доходи в 4 кварталі 2011 року при реалізації невласних висівок та неправомірно сформовані витрати, понесені ним у зв'язку з продажем товарів (наданням послуг) пов'язаній особі - ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», розмір яких перевищує доходи, отримані від такого продажу. Також, при формуванні собівартості виготовленої продукції та ціни її реалізації, не включені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, що призвело до декларування збитків за 9 місяців 2012 року на суму 506 174,00 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем до складу собівартості включено витрати, по яких не отримано доходу та завищені адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати на відповідні суми.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що одним з основних видів господарської діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельної та круп'яної промисловості.

Так, ТОВ «Красноградський млин» за даними Звіту про рух хлібопродуктів, товарів і тари на елеваторах у листопаді 2011 року мав залишок невласних висівок (-168 703) кг, у грудні 2011 року - (-20 345) кг.

З посиланням на пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки при реалізації висівок позивач у відповідному звітному періоді не формував собівартість та інші витрати, дії позивача з обліку операцій по реалізації висівок не призводить до невірного визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки платником податку не були сформовані витрати у 4 кварталі 2011 року, а відповідно, це не призвело до заниження доходів (інших доходів тощо) у вказаному періоді.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення товариством положень пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, якими визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки та не спростовано обставини, зазначені в акті перевірки щодо порушення пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження зобов'язань по податку на прибуток та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Для вирішення питання дотримання платником пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України необхідно дослідити питання дотримання рівня ціни не нижче звичайної. Проте, зазначена обставина також не була предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток пов'язане як з висновком відповідача про заниження доходів, так і з його висновками про завищення витрат в кожному із податкових періодів, що перевірявся.

Отже, для оцінки правомірності збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток та висновку про завищення від'ємного значення слід надати оцінку доводам сторін по кожному з епізодів податкового правопорушення, зазначеним в акті перевірки, та відповідно до кожного з податкових періодів.

В силу приписів статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України збирання та оцінка доказів, а також встановлення обставин, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, не належить до компетенції касаційної інстанції, а тому прийняті у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 року № 0000032200, № 0000052200 підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі № 820/3574/13-а скасувати в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.02.2013 року № 0000032200, № 0000052200 скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі № 820/3574/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак