Постанова

від 07.08.2013 по справі 4/5014/3068/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 4/5014/3068/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Рогач Л.І. перевіривши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справігосподарського суду Луганської області за позовомприватного підприємства "Олтранс" дофізична особа-підприємець ОСОБА_4 простягнення заборгованості в розмірі 31939 грн. 05 коп., в тому числі, основного боргу в розмірі 28227 грн. 67 коп., пені в розмірі 2205 грн. 62 коп., 3% річних в розмірі 1167 грн. 00коп., інфляційних нарахувань в розмірі 338 грн. 76 коп. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.02.2013 господарського суду Луганської області (суддя СтарковаГ.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ПП "Олтранс" заборгованість за надані послуги у сумі 28227 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 1296 грн. 93 коп. , витрати зі сплати державного мита в сумі 1609 грн. 50 коп.

Постановою від 12.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброви Г.І., Шевкова Т.А.) рішення від 07.02.2013 господарського суду Луганської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що за ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач не сплатив у визначені договором строки та в повному обсязі послуги, надані позивачем за договором.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, п. 6 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України; ч. 4 ст. 306, ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України; ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"; ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної 19.05.1956, яка стала обов'язковою для України відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

ПП "Олтранс" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. При цьому посилається на те, що договір укладений між позивачем і відповідачем є договором про надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, тому застосовувати до спірного договору необхідно загальний строк позовної давності тривалістю у три роки; позов подано у межах строків передбачених ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної 19.05.1956.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 16.06.2011 ПП "Олтранс" (перевізник) та ФОП ОСОБА_4 (експедитор) уклали договір на здійснення експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №116/11.

Згідно п. 1.2. договору перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать перевізнику, у відповідності до умов цього договору та заявок.

Пунктами 3.2.1. та 3.2.2 договору сторони узгодили, що екcпедитор зобов'язаний надати перевізнику заявку на перевезення вантажів у порядку та строки, обумовлені цим договором.

Експедитор зобов'язаний здійснювати оплату послуг перевізника у порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктами 3.2.4. та 4.3. договору сторони обумовили, що до обов'язків експедитора відноситься оплата послуг перевізника за наявністю товаро-супровідних документів, які підтверджують надання послуг перевізником.

Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3 банківський днів (якщо інше не обумовлено в заявці) з моменту отримання від перевізника оригіналів документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (СМР) та інших документів, передбачених заявкою, а також засвідчену копію дорожнього листа при виникненні простоїв по маршруту слідування.

Згідно п. 4.2. вартість послуг перевезення вантажу є договірною та визначається в заявці.

Господарські суди також встановили, що 17.06.2011 на виконання умов договору експедитор - ФОП ОСОБА_4 надав перевізнику - ПП "Олтранс" заявку на перевезення вантажів №17/06/11, згідно до якої ПП "Олтранс" зобов'язане 27-28 червня 2011 року перевезти сухі суміші за маршрутом м. Гросдубрау (Німеччина) - м. Маріуполь (Україна), загальною вартістю 2450 євро. Заявка підписана та скріплена печатками сторін.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000385 від 01.07.2011, підписаного та скріпленого печатками сторін, позивач перевіз та передав вантаж відповідачу.

05.07.2011 позивач на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією направив оригінали документів: рахунок №254 від 01.07.2011, заявку №17/06/11 від 17.07.2011 (2шт.), акт здачі-приймання №385 від 01.07.2011 (2шт.), договір №116/11 від 16.06.2011, що підтверджується журналом вихідної реєстрації №217 від 04.07.2011, повідомленням про вручення поштового відправлення із зазначенням дати їх отримання особисто відповідачем - " 11.07.2011 р.", та чеком про відправлення.

Згідно журналу вихідної кореспонденції №217 від 04.07.2011 та чеку про відправлення, 06.10.2011 ПП "Олтранс" повторно направило вищевказані документи на іншу адресу відповідача (відповідач змінив адресу).

Як встановлено господарським судом, відповідач отримав пакет документів, передбачений п. 4.3. договору, однак свої зобов'язання визначені договором щодо сплати послуг не виконав.

За ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач в повному обсязі виконав умови договору про здійснення експедиторських послуг у сфері організації перевезень автомобільним транспортом від 16.06.2011 за №116/11, а відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг не здійснив.

Господарські суди встановили, що вищевказаний договір №116/11 від 16.06.2011 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, тому відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України до даного виду договорів застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 12.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 4/5014/3068/2012 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Л.І. Рогач