Постанова

від 21.06.2013 по справі 2а-2651/12/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 р. (15:51) Справа №2а-2651/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., за участю секретаря судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача - Март'янова О.В., посвідчення НОМЕР_2 від 02.10.06, представника відповідача - Грязнової Г.М., довіреність № 1908/9/10/10 від 01.03.2013 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства "Український нафтопродукт"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Приватне мале підприємство "Український нафтопродукт" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0026342301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та на підставі яких відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентами, здійснені розрахунки та складені відповідні первинні бухгалтерські та податкові документи, в результаті чого у нього виникло право на формування податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, за порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, а саме під час перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, у зв'язку з чим платнику податків збільшено грошове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Представник прокуратури АР Крим у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.05.2012, відповідно до заявленого у судовому засіданні представником відповідача клопотання про заміну відповідача, проти задоволення якого не заперечував представник відповідача, допущено заміну відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим його правонаступником Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.05.2012 у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по адміністративній справі до одержання її результатів.

17.05.2013 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли матеріалами адміністративної справи з висновком судово-економічної експертизи № 29 від 14.05.2013, у зв'язку із чим ухвалою суду від 18.05.2013 поновлено провадження у справі з 12.06.2013, у судове засідання викликано позивача та відповідача.

Під час розгляду справи представником відповідача надані письмові заперечення на висновок експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 23.05.2011 по 27.05.2011 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку приватного багатопрофільного підприємства "Український нафтопродукт" щодо правових відносин з ТОВ "Ресурс Сервіс" (ЄДРПОУ 35032665) та ТОВ "Ремако" (ЄДРПОУ 36470848) за грудень 2010 року; ТОВ "Манго-Трейд" (ЄДРПОУ 37149766), ТОВ "Ресурс Сервіс" (ЄДРПОУ 35032665), ТОВ "ТК "Вертус" (ЄДРПОУ 36509321) та ТОВ "Суг Восток" (ЄДРПОУ 36901445) за січень 2011 року; ТОВ "Манго-Трейд" (ЄДРПОУ 37149766), ТОВ "ТК "Вертус" (ЄДРПОУ 36509321) та ТОВ "Східнафтотрейдер" (ЄДРПОУ 37070466) за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2011 № 1864/23-01/33086650.

Відповідно до висновків названого акта, перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 246 607,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам ПБП "Український нафтопродукт" з: ТОВ "Ресурс Сервіс" (ЄДРПОУ 35032665) у грудні 2010 року в розмірі 211 379,48 грн., ТОВ "Ремако" (ЄДРПОУ 36470848) за грудень 2010 року в розмірі 153 008,13 грн.; ТОВ "Манго-Трейд" (ЄДРПОУ 37149766) за січень 2011 року в розмірі 309 199,09 грн., ТОВ Ресурс Сервіс" (ЄДРПОУ 35032665) за січень 2011 року в розмірі 278 670,00 грн., ТОВ "ТК "Вертус" (ЄДРПОУ 36509321) за січень 2011 року в розмірі 273 371,53 грн., ТОВ "Суг Восток" (ЄДРПОУ 36901445) за січень 2011 року в розмірі 121 587,20 грн.; ТОВ "Манго-Трейд" (ЄДРПОУ 37149766) за лютий 2011 року в розмірі 229 615,49 грн., ТОВ "ТК "Вертус" (ЄДРПОУ 36509321) за лютий 2011 року в розмірі 289 272,72 грн., ТОВ "Східнафтотрейд" (ЄДРПОУ 37070466) за лютий 2011 року в розмірі 380 504,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 20 вересня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 337 706,00 грн., з яких 91 098 грн. складають штрафні (фінансові) санкції.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

По взаємовідносинам ПБП "Український нафтопродукт" з ТОВ "Ресурс Сервіс" (ЄДРПОУ 35032665) та ТОВ "Ремако" (ЄДРПОУ 36470848), що мали місце у грудні 2010 року, на підставі яких платником податків сформовано податкові зобов'язання та визначено податковий кредит за вказаний період, спірні правовідносини регулювалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який втратив чинність з 01.01.2011 у звязку із набранням чинності Податкового кодексу України), що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету (далі Закон № 168).

За змістом пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 названого Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2010 року між позивачем та контрагентами: ТОВ "Ресурс Сервіс" та ТОВ "Ремако" існували господарські взаємовідносини, предметом яких було придбання позивачем у вказаних контрагентів газу зрідженого вуглеводневого та паливно-мастильних матеріалів.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку, на підтвердження чого ТОВ "Ресурс Сервіс", відповідно до договору від 01.07.10 № 28РК-10 та додаткової угоди від 15.12.2010 № 1, реалізовано газ зріджений вуглеводневий, складено, підписано та видано позивачу податкову накладну від 28.12.2010 № 122803 на загальну суму 1 268 276,87 грн. у т.ч. ПДВ сумою 211 379,48 грн. (т.1 а.с.87-88, 93-97). Транспортування придбаного товару підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів (т.1 а.с.89-90).

Також у грудні 2010 року ПБП "Український нафтопродукт" мало господарські взаємовідносини із ТОВ "Ремако", підставою для яких слугував генеральний договір постачання нафтопродуктів від 30.11.2010 № 30/11/10-4, відповідно до умов якого позивачем придбано нафтопродукти (Бензин АИ-92-50), про що свідчить акт приймання-передачі від 01.12.2010 № 1, а контрагентом складено, підписано та видано позивачу податкову накладну від 01.12.2010 № 1258 на загальну суму 918 048,79 грн. у т.ч. ПДВ сумою 153 008,13грн. (т.1 а.с.77, 82, 83-86), транспортування якого підтверджується накладною на маршрут або групу вагонів (т.1 а.с.78).

У виконання зазначених договорів контрагентами виписані податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: від 01.12.2010 № 1258 загальною сумою 918 048,79 грн., у тому числі ПДВ сумою 153 008,13 грн.; від 28.12.2010 № 122803 загальною сумою 1 268 276,87 грн., у тому числі ПДВ сумою 211 379,48 грн. Загальний розмір податку на додану вартість по взаємовідносинах ПБП "Український нафтопродукт" з ТОВ "Ресурс Сервіс" та ТОВ "Ремако" складає 364 387,61 грн.

У січні - лютому 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, регулювалися Податковим кодексом України (далі ПК України).

Зокрема пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що у період з січня по лютий 2011 року, який охоплювався перевіркою, між позивачем та ТОВ "Манго-Трейд", ТОВ "Ресурс Сервіс", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Суг Восток" та ТОВ "Східнафтотрейдер" були укладені договори: купівлі-продажу нафтопродуктів, купівлі-продажу зрідженого газу, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи. У виконання зазначених договорів контрагентами виписані податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: від 04.01.2011 № 5 загальною сумою 246 57,62 грн., у тому числі ПДВ сумою 41 092,94 грн.; від 04.01.2011 № 52 загальною сумою 824 040 грн., у тому числі ПДВ сумою 137 340,00 грн.; від 09.01.2011 № 139 загальною сумою 870 980,00 грн.. утому числі ПДВ сумою 141 330,00 грн.; від 10.01.2011 № 35 загальною сумою 58 296,22 грн., у тому числі ПДВ сумою 9 716,04 грн.; від 18.01.2011 № 110 загальною сумою 290 855,45 грн., у тому числі ПДВ сумою 48 475,91 грн.; від 28.01.2011 № 201 загальною сумою 1 259 485,20 грн., у тому числі ПДВ сумою 209 914,20 грн.; від 30.01.2011 № 41 загальною сумою 729 523,20 грн., у тому числі ПДВ сумою 1231 587,20 грн.; від 31.01.2011 № 32 загальною сумою 1 640 229,20 грн., у тому числі ПДВ сумою 273 371,53 грн.; від 02.02.2011 № 15 загальною сумою 186 093,04 грн., у тому числі ПДВ сумою 31 015,31 грн.; від 03.02.2011 № 9 загальною сумою 555 041,10 грн., у тому числі ПДВ сумою 92 506,85 грн., від 11.02.2011 № 12 загальною сумою 1 180 595,20 грн., у тому числі ПДВ сумою 196 765,86 грн.; від 15.02.2011 № 120 загальною сумою 608 190,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 101 365,00 грн.; від 15.02.2011 № 121 загальною сумою 490 200,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 81 700,00 грн.; від 19.02.2011 № 122 загальною сумою 594 828,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 99 138,00 грн.; від 21.02.2011 № 123 загальною сумою 589 806,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 98 301,00 грн.; від 28.02.2011 № 219 загальною сумою 891 000,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 148 500,00 грн.; від 28.02.2011 № 220 загальною сумою 250 499,98 грн., у тому числі ПДВ сумою 50 099,98 грн. Загальний розмір податку на додану вартість по взаємовідносинах ПБП "Український нафтопродукт" з ТОВ "Манго-Трейд", ТОВ "Ресурс Сервіс", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Східнафтотрейдер" та ТОВ "Суг Восток" та складає 1 882 219,99 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у ході виконання договорів також були складені документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товаротранспортні накладні, накладні на маршрут або групу товарів, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 282, журнали-ордери по рахунку 631 з відображенням операцій з зазначеними контрагентами, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, в яких відображено дату отримання від контрагентів відповідних податкових накладних.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу, висновок якої від 14 травня 2013 року № 29 залучений до матеріалів справи, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

Відповідно до висновку названої судово-економічної експертизи наданими на дослідження документами первинного бухгалтерського обліку ПБП "Український нафтопродукт" висновки акта перевірки № 1864/201/33086650 від 03.06.11 відносно заниження податку на додану вартість у перевіряємий період на суму 2 246 607,60 грн. не підтверджуються. Наданими на дослідження документами первинного бухгалтерського обліку ПБП "Український нафтопродукт" підтверджується факт придбання, використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), суми податку на додану вартість, у вартості яких віднесено до складу податкового кредиту (до складу від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, до складу бюджетного відшкодування) по ПДВ, про заниження яких відображено в акті перевірки; оплата позивачем вартості цих товарів (робіт, послуг) з ПДВ контрагентами; транспортування та зберігання цих товарів.

Наявність, належність, допустимість та достовірність вищевизначених первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин позивача з визначеними контрагентами підтверджується додатками № 1-9 до висновку судово-економічної експертизи від 14.05.2013 № 29 по взаємовідносинам з: ТОВ "Ресурс Сервіс", ТОВ "Ремако", ТОВ "Манго-Трейд", ТОВ "ТК "Вертус", ТОВ "Суг Восток", ТОВ "Східнафтотрейдер".

Згідно матеріалів справи контрагенти позивача на час виписки податкових накладних перебували платниками податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам податкового законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Під час проведення експертизи судовим експертом встановлено, що податкові накладні складені у зв'язку із придбанням товарів (послуг), мають усі передбачені податковим законодавством реквізити, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак, крім того, на думку відповідача, як то викладено в акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки операції з контрагентами є нікчемними, у зв'язку із недостатністю основних виробничих фондів, недостатньо кількості працюючих, відсутності або непідтвердженності відомостей щодо знаходження контрагентів за місцезнаходженням контрагентів, що свідчить про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ані акт перевірки, ані заперечення на позов не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Допустимість доказів означає отримання останніх в порядку, визначеному чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач, як в Акті перевірки від 03.06.2011 № 1864/23-01/33086650 так і в своїх запереченнях, як докази нікчемності правочинів, укладених позивачем, - в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується доводи відповідача про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у перевіряємий період.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеними контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали.

Отже, висновки відповідача про заниження платником податків податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом збільшено сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2 246 608 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав зменшення суми податку на додану вартість, то й відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 91 098 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

За таких підстав, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0026342301.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0026342301 не може бути визнане такими, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача шляхом безспірного списання з рахунків на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 15477,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 21.06.13.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.06.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби від 20 вересня 2011 року № 0026342301 .

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Приватного малого підприємства "Український нафтопродукт" витрати зі сплати судового збору у сумі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок та витрати зі сплати судово-економічної експертизи у сумі 15477 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.