Постанова

від 30.07.2013 по справі 5011-51/17635-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 5011-51/17635-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кириленко О.П., представник за довіреністю № 286 від

15.07.2013 року

від відповідача: Бакулін О.Ю., представник за довіреністю № б/н від

18.06.2013 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 5011-51/17635-2012 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український

інноваційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про визнання права власності на приміщення 3 (третього) поверху (мансардного поверху) площею 145,2 кв. м. та приміщення гаражу площею 17,8 кв. м. у будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 43, літера "А".

28.05.2013 через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 заяву Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову заборонено реєстраційній службі Головного управління юстиції в місті Києві (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-Г) вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), 43, літера "А", площею 145,2 кв. м. і 17,8 кв. м.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 33402143) відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, міняти, дарувати, продавати, передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), 43, літера "А", площею 145,2 кв. м. і 17,8 кв. м. В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалу суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів існування третього поверху (мансардного поверху) загальною площею 145,2 кв. м. та прибудови площею 17,8 кв. м. у будинку по вул. Горького, 43-А у м. Києві та не надано жодного правовстановлюючого документу на вказані приміщення.

Крім того, апелянт вказує на те, що заборонивши проведення відчуження та реєстрацію неіснуючих, на думку скаржника, об'єктів нерухомості, суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті.

Ухвалою від 19.07.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013.

Представник позивача 30.07.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.05.2013 у справі № 5011-51/17635-2012 без змін.

В судовому засіданні 30.07.2013 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ТОВ "Паріо Плюс" задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.05.2013 у справі № 5011-51/17635-2012 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ "Паріо Плюс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.05.2013 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Нормами статті 66 ГПК України закріплено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову, відповідачем не визнається право власності позивача на спірне приміщення, яке було придбано останнім за оскаржуваним договором купівлі-продажу, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), 43, літера "А".

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, на даний час відповідачем вчиняються дії, направлені на реалізацію вказаного майна третім особам, шляхом розміщення відповідного оголошення у мережі Інтернет, роздруківка якого, з відповідної сторінки мережі Інтернет, додана до заяви про забезпечення позову.

Отже, зважаючи на викладене, доведеним та обґрунтованим є припущення позивача, що відповідачем вчиняються підготовчі дії до реалізації майна, що свідчить по реальну можливість вибуття даного майна з власності відповідача на момент виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що оскільки позовні вимоги мають майновий характер та враховуючи обґрунтованості доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову протягом всього періоду розгляду спору, існує можливість реалізації відповідачем майна, що належить до предмету спору по справі, то наявні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження майна, яке є предметом спору по справі.

Крім того, оскільки предметом спору по справі є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року, суд першої інстанції, забороняючи відповідачу здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про доцільність задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову шляхом заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції в місті Києві вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо майна, яке є предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо заборони будь-яким особам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено вжиття заходів до забезпечення позову, адресованих невизначеному колу осіб.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року по справі № 5011-51/17635-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-51/17635-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.