Постанова

від 09.10.2013 по справі 5011-51/17635-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 5011-51/17635-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 у справі № 5011-51/17635-2012 господарського суду м. Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБойко Р.Ю. - - відповідачаБакулін О.Ю.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс", в якій просило суд визнати за ним право власності на приміщення 3 (третього) поверху (мансардного поверху) площею 145, 2 кв.м. та приміщення гаражу площею 17, 8 кв.м. у будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 43, літера "А".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене майно було набуте позивачем у власність на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.1998, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "VICOTEC", зареєстрованого на товарній біржі "Українська біржа"Десятинна". Однак, відповідач право власності позивача не визнає та вчиняє дії щодо його відчуження. Підставою позову позивач обрав статті 16, 179, 319, 321, 332, 377, 392, 876 Цивільного кодексу України.

При розгляді даної справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013 (суддя Привалов А.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 (у складі головуючого Тарасенко К.В., суддів: Рєпіної Л.О., Суліма В.В.) задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції в місті Києві вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), 43, літера "А", площею 145,2 кв. м. і 17,8 кв. м. та заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, міняти, дарувати, продавати, передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Горького (Антоновича), 43, літера "А", площею 145,2 кв. м. і 17,8 кв. м. В решті клопотання залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов на адресу суду 08.10.2013, публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" заперечує проти доводів скаржника і вважає, що касаційна скарга не ґрунтується на нормах матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 цього кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 1 своєї постанови № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 9 цієї постанови пленуму зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги заявника щодо забезпечення позову відповідають зазначеним вимогам частково.

Задовольняючи частково клопотання про забезпечення позову шляхом заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції в місті Києві вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо спірного нежитлового приміщення та заборони відповідачу його відчужувати, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та може спричинити настання негативних наслідків для заявника.

Вимоги заявника щодо заборони будь-яким особам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень залишені судами попередніх інстанцій без задоволення, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вжиття заходів до забезпечення позову до невизначеного кола осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані норми процесуального права.

Таким чином, оскаржувані ухвала господарського суду міста Києва від 29.05.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 відповідають вимогам діючого законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх зміни або скасування.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 у справі № 5011-51/17635-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова