Постанова

від 21.06.2013 по справі 801/5041/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 р. (10:48) Справа №801/5041/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача - Андруцької Г.О., довіреність 13.04.13, паспорт серії ЕЕ 536803, представника відповідача - Абсеметова З.Н., довіреність від 16.01.13 № 95/9/10-0, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 № 0000712200, № 0000722200, № 0000732200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, та на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентами, здійснені розрахунки та складені відповідні первинні бухгалтерські та податкові документи, в результаті чого у нього виникло право на формування податкового кредиту, збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, корегування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняте правомірно, за порушення позивачем приписів податкового законодавства, а саме під час перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, заниження розміру від'ємного значення податку на додану вартість, у зв'язку з чим, збільшено грошове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також встановлено заниження зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок чого відповідним рішенням його збільшено. Такі дії допущено платником податків внаслідок корегування сум податку на прибуток та формування податкового кредиту від постачальників з ознаками "фіктивності", реальність проведених господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності, а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Відповідно, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ", ідентифікаційний код 36558756, зареєстровано виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим юридичною особою з 15.10.2009, перебуває на обліку платників податків в Сакській ОДПІ з 16.10.2009, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 365587501087, має ліцензію Державної геологічної служби на пошук (розвідку) корисних копалин, дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки (управління та обслуговування бурових механізмів, експлуатація обладнання для буріння,, ремонту свердловин на суходолі: бурова установка УБВ-600, зав. № 285, держ. № 2243 ЛВО), види діяльності за КВЕД: 11.20.0 - надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу; 11.10.1 - добування нафти; 11.10.2 - добування природного газу; 40.22.0 - розподілення та постачання газу; 45.12.0 - розвідувальне буріння.

З 21.03.2013 по 27.03.2013 Сакською ОДПІ АР Крим ДПС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ВСК Геос" (код ЕДРПОУ 36756148) за IV квартал 2010 року та ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за IV квартал 2012 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2013 року № 253/22-00/36558756 (а.с.19-33).

Відповідно до висновків названого акта перевіркою встановлено порушення:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ" з ТОВ "ВСК Геос", код ЄДРПОУ 36756148 та ТОВ "Ферріт-Д" код ЕДРПОУ 36441206;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 185.1 ст. 185 Розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, встановлено заниження податку на додану вартість до сплати на суму 330 484,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ВСК Геос", код ЄДРПОУ 36756148 та ТОВ "Ферріт-Д" код ЄДРПОУ 36441206, завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 8 998,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року 1 605,00 та за грудень 2010 року 7 393,00 грн.;

- ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 374 578,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ВСК Геос", код ЄДРПОУ 36756148 та ТОВ "Ферріт-Д", код ЄДРПОУ 36441206;

- встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунку з ТОВ "ВСК Геос", код ЄДРПОУ 36756148 та ТОВ "Ферріт-Д", код ЄДРПОУ 36441206 за ІV квартал 2010 року та ІV квартал 2012 року;

- не підтверджено реальність проведених господарських операцій з ТОВ "ВСК Геос", код ЄДРПОУ 36756148 та ТОВ "Ферріт-Д", код ЄДРПОУ 36441206 за ІV квартал 2010 року та ІV квартал 2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 29 квітня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000712200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств загальною сумою 561 867,00 грн., з яких 187 289,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000722200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальною сумою 495 726,00 грн., з яких 165 242 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000732200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 8 998,00 грн.

Податковий орган виходив з того, що взаємовідносини платника податків з його контрагентами, за рахунок яких скореговані зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та сформовано податковий кредит, мали нікчемний характер, не створюючи юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки контрагенти ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "Ферріт-Д" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, за відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам покупцям, за відсутності підтвердження реальності проведених господарських операцій з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "Ферріт-Д" встановлено його завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 8 998,00 грн., внаслідок заниження податку на додану вартість до сплати на суму 330 484,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (IV квартал 2010 року), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі ПКУ) слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у пп. "б" п. 185.1 закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

Під податковим кредитом у відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ слід розуміти суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом наведених законодавчих норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат та на включення сум ПДВ у їх вартості до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як:

- придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку;

- підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 201.11 ст. 201 ПКУ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судом устанволено, що спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем за взаємовідносинами з ТОВ "ВСК Геос" (код ЄДРПОУ 36756148) та ТОВ "Ферріт-Д", що мали місце у 4 кварталі 2010 року (листопад-грудень 2010 року), та у 4 кварталі 2012 року, на підставі договору від 30.11.2010 № 030/11/10 та договору від 03.05.2012 № 98А.

З дослідженого судом договору від 30.11.2010 № 030/11/10, укладеного між ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ", предметом якого є придбання товару за кількістю та переліком визначеним видатковими накладними (а.с.148-149), останнім, відповідно до видаткової накладної від 0312.2010 № ГС 031218 придбано цемент, муфту, канат стальний, колодки гальмівні на загальну суму 221089,98 грн., у тому числі ПДВ сумою 36848,33 грн. (а.с.150). На виконання умов договору з придбання товарів, відповідно до видаткової накладної, ТОВ "ВСК Геос" видано податкову накладну від 03.12.2010 № 031218 загальною сумою 221089,98 грн., з яких ПДВ складає 36 848,33 грн. (а.с.151). Відповідно до платіжного доручення від 19.01.2011 № 05 загальною сумою 221089,98 грн., з яких ПДВ складає 36848,33 грн. (а.с.152), ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" перераховано на рахунок ТОВ "ВСК Геос" грошові кошти, що підтверджується випискою з особового банківського рахунку ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ" (а.с.153).

Придбання названого товару, як убачається з договору підряду від 04 жовтня 2010 року № 10-22 КРС, укладеного між ТОВ "Укргазвидобуток" та ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ", викликано господарськими зобов'язаннями узятими на себе останнім як підрядником, оскільки його предметом є виконання капітального ремонту свердловини № 22 Островерхівського ГКР на свій ризик та своїми силами підрядника, внаслідок чого Замовник - ТОВ "Укргазвидуботок" зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх (а.с.158-163). Про виконання узятих на себе зобов'язань свідчать також план-графік попередньої оплати виконання робіт по капітальному ремонту свердловини № 22 Островерхівського ГКР, акти прийомки виконаних робіт, податкова накладна на демонтаж обладнання після капремонту свердловини № 22 Островерхівського ГКР, дефектний акт, розрахунок встановлення нафто-цементного мосту (а.с.154-157, 164-169).

Зі змісту договору оренди № 98А, укладеного 03 травня 2012 року між ТОВ "Ферріт-Д", що є орендодавцем, та ТОВ "УКРНАФТАГАЗВИДУБОТОК", що є орендарем (а.с.54-56), вбачається що орендар узяв в строкове платне користування труби бурильні за характеристика, у кількості, одиницях виміру та вартості майна, що визначено у Специфікації, яка є додатком № 1 до договору (а.с.57). За актом приймання-передачі майна в оренду до Договору від 03 травня 2012 року № 98А ТОВ "УКРНАФТАГАЗВИДУБОТОК" отримано труби бурильні 2 3/8'' (60.30х7.11) мм G-105 EU R-2 API 5D замок NC26 різьба зліва у кількості 294 штуки, кількістю 2705,0 метрів. Транспортування отриманого в оренду майна відбувалось автотранспортом ФОП ОСОБА_3, відповідно до укладених між ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" та ФОП ОСОБА_3 договорів про наймання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2012 № 1040512, від 15.11.2012 № 1151113 (а.с.63,75), про виконання яких свідчать товарно-транспортні накладні (а.с.59-60), рахунки від 04.05.2012 № 04/05-1, від 15.11.2012 № 15/11-1 (а.с.61,73), акти виконання транспортно-експедиційних робіт від 05.05.2012 до договору № 1040512 від 04.05.2012, від 15.11.2012 до договору № 1151113 від 15.11.2012 (а.с.61,73), платіжні доручення від 21.03.2013 № 145, № 146.

Згідно рахунку від 15.11.2012 № 151198А (а.с.64), акту приймання-передачі майна в оренду до Договору оренди від 03 травня 2012 року № 98А від 15.11.2012 № 2 (а.с.65), ТОВ "Ферріт-Д" виставлено ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" податкову накладну від 15.11.2012 № 156 з оплати орендної плати труби бурильної загальною сумою 813 415,14 грн., з яких ПДВ складає 135 569,19 грн. Оплата послуг за вказаною податковою накладною ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ", як орендодавцем, здійснена відповідно до платіжних доручень від 26.11.2012 № 522 сумою 97 610,00 грн., з яких ПДВ складає 16 268,33 грн.; від 05.12.2012 № 544 сумою 100 000,00 грн., з яких ПДВ складає 16 666,67 грн.; від 10.12.2012 № 547 сумою 300 000,00 грн., з яких ПДВ складає 50 000,00 грн.; від 11.12.2012 № 552 сумою 315 805,14 грн., з яких ПДВ складає 52 634,19 грн. Загальний розмір ПДВ по взаємовідносинах ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" з ТОВ "Ферріт-Д" складає 135 569,19 грн.

Технічним звітом № 0001 Т/Б-2012, здійсненим ПрАТ "Прометей" на замовлення ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" відповідно до укладеного договору про надання послуг від 15.11.2012 № ТО-15/1 (а.с.82), в результаті неруйнівного контролю візуально-оптичного та ультразвукової товщинометрії проведених фахівцями лабораторії технічної діагностики, з урахуванням вимог нормативно-технічної документації, встановлено, що частина труби бурильної 2 3/8'' 60.30х7.11) мм G-105 EU R-2 API 5D замок NC26 різьба зліва довжиною 1 509,00 м не придатна до подальшої експлуатації. Такі висновки звіту підтверджуються протоколом випробувань № Т/Б1-11-2012 від 19.11.2012 та протоколом випробувань № Т/Б2-11-2012 від 19.11.2012.

На виконання умов договору про надання послуг від 15.11.2012 № ТО-15/1 сторонами підписано акт № Пр-0000208 від 27.11.2012 здачі приймання робіт (надання послуг). Відповідно до отриманих від ПрАТ "Прометей" рахунку фактури № Пр-0000128 від 27.11.2012, податкової накладної від 27.11.2012 № 28 загальною сумою 4 269,07 грн., з яких ПДВ складає 711,51 грн., ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" платіжним дорученням від 11.12.2012 № 551 перераховано на рахунок ПрАТ "Прометей" 4 269,07 грн., з яких ПДВ складає 711,51 грн.

Згідно рахунку від 19.11.2012 № 191198А (а.с.76), акту приймання-передачі майна в оренду до Договору оренди від 03 травня 2012 року № 98А від 19.11.2012 № 3 (а.с.77), ТОВ "Ферріт-Д" виставлено ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ" податкову накладну від 19.11.2012 № 179 з відшкодування вартості труби бурильної внаслідок її пошкодження на загальну суму 679 800,00 грн., з яких ПДВ складає 113 300,02 грн..

На виконання умов договору від 03.05.2012 № 98А, зокрема пп. 4.1.4 п. 4 та пп. 7.5 п. 7, за якими орендар повинен відшкодувати вартість майна визначену у Специфікації до договору, ТОВ "УКРНАФТАГАЗРЕМОНТ", як орендодавцем, внаслідок пошкодження бурильної труби, відшкодовано на рахунок ТОВ "Ферріт-Д" 679 800,10 грн., про що свідчать платіжні доручення від 03.12.2012 № 535 сумою 81 576,00 грн., з яких ПДВ складає 13 596,00 грн.; від 17.12.2012 № 565 сумою 300 000,00 грн., з яких ПДВ складає 50 000,00 грн.; від 25.12.2012 № 573 сумою 298 224,10 грн., з яких ПДВ складає 49 704,02 грн. (а.с.79-81).

З дослідженого судом договором підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини № 6 Ульянівського НГКР від 17 лютого 2012 року, за яким ТОВ "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ", як підрядник, узяв на себе відповідні зобов'язання, судом встановлено проведення капітального ремонту свердловини, про що свідчать акт від 28 квітня 2012 року та акт від 12 жовтня 2012 року, відповідно до змісту якого виявлено, що під час проведення робіт (СПО, фрезерування, ловильні роботи) по вилученню "прихоплених" НКТ діаметром 73 в кількості 150,43 м (14 шт.), на свердловині № 6 Ульянівського НГКР використовувались бурильні труби діаметром 2 3/8'' (60.3х7.11) марки G-105 EU R-2 API 5D замок NC26 різьба зліва в кількості 294 шт. (2705 м). Під час проведення робіт було проведено 1213 СПО і 230 годин механічного фрезерування.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання договорів складені видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), довідки про договірну вартість надання послуг, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахунку 631 з відображенням операцій з зазначеними контрагентами.

Товари та послуги, отримані позивачем за відповідними договорами, укладеними з контрагентами, в подальшому, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується дослідженими судом відповідними документами бухгалтерського обліку.

Встановлені в судовому порядку обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, документальне підтвердження витрат, понесених у зв'язку із здійсненням таких операцій, формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Матеріали справи також містять докази подання позивачем до Сакської ОДПІ АР Крим ДПС податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи, податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, розшифровки витрат звичайної діяльності та інші операційні витрати (а.с.103-116, 128-137).

Наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставним.

Згідно матеріалів справи контрагенти позивача на час виписки податкових накладних перебували платниками податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам податкового законодавства (а.с.46-53).

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Однак, крім того, на думку відповідача, як викладено в акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки операції з контрагентами є нікчемними, на підтвердження чого надав копії актів перевірок: щодо перевірки ТОВ "Ферріт-Д", проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 № 210/224/36441206, та щодо перевірки ТОВ "ВСК Геос", проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних звірок з питань правомірності господарських операцій з контрагентами останніх, з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ані акт перевірки, ані заперечення на позов не тільки не містять таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток податковим органом не подано.

Відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеними контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару та послуг, які були використані у власній господарській діяльності, керуючись зазначеними вище положеннями ст.ст. 138, 198 ПКУ, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам в ціні товару згідно зазначених вище податкових накладних та до складу валових витрат віднести витрати згідно зазначених вище бухгалтерських документів.

Отже, висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 374 578 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 330 484 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість сумою 8 998 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірах 165 242,00 грн. та 187 389 грн. відповідно, які застосовані відповідачем на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких підстав, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року № 0000712200, № 000722200, № 0000732200.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 21.06.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 29.04.2013 року № 0000712200, № 000722200, № 0000732200.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34415656, юридична адреса: АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОГАЗРЕМОНТ" (код ЄДРПОУ 36558756, юридична адреса: 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Гайнутдінова, буд. 13, кв. 14) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.