Постанова

від 08.08.2013 по справі 25/173-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 25/173-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Н.Капацин, Д.Кривди, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Пласткомплект" на ухвалувід 01.06.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 25/173-10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" доприватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Пласткомплект" простягнення 24 558,65грн В судове засідання прибули представники сторін: позивачаПлескун В.В. (дов. від 17.08.2012) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивач та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Пласткомплект" боргу у сумі 24 558, 65 грн. за лізинговою угодою № RF 0339/5 від 02.11.2005.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 (суддяА.Чередко) позов задоволено.

29.05.2013 приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Пласткомплект" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2013 (колегія суддів: Л.Чоха, С.Антонік, Л.Чимбар) відмовлено приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі "Пласткомплект" у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги з огляду на те, що відповідач не надав достатніх доказів про пропущення строку оскарження рішення з поважних причин.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить скасувати ухвалу про відмову у відновлені пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до ч.1 ст. 18 згаданого Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 31.08.2010 (рішення судом прийняте 09.09.2010) місцезнаходження відповідача: 49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 7 км (а.с.92). Саме за цією адресою і повідомлявся відповідач судом про розгляд даної справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" та в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи в місцевому господарському суді, а отже дана обставина не може розглядатись в якості підтвердження поважності причини пропуску встановленого процесуального строку.

Таким чином, підстав для скасування ухвали від 01.06.2013 про відмову у відновлені пропущеного строку для подання апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Пласткомплект" залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2013 у справі №25/173-10 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Н. Капацин

Д. Кривда