Постанова

від 13.08.2013 по справі 826/8527/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2013 року письмове провадження № 826/8527/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТоваритства з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів провизнання протиправними дій

03.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 у справі №826/8527/13-а адміністративну справу №826/8527/13-а об'єднано зі справою №826/8020/13-а та присвоєно об'єднаним справам загальний №826/8527/13-а.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, вчинені відповідачем дії по проведенню зустрічних звірок та зазначені в актах висновки є неправомірними, оскільки вчинені з порушенням визначеного законодавством порядку проведення зустрічних звірок та з перевищенням повноважень податкового органу щодо складення висновків з приводу господарської діяльності позивача.

Представник відповідача позов заперечував, вважаючи порядок проведення зустрічних звірок виконаним, висновки, викладені в актах обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 23.07.2013, керуючись статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив :

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів, складено акт № 5076/22-3/38104582 від 22 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.08.2012 по 31.10.2012 та акт №336/22-3/38104582 від 25 січня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.12.2012 по 31.12.2012 (далі - акти).

Відповідно до вказаних актів, перевірками встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Шервуд Груп» за періоди серпень-жовтень 2012 року та грудень 2012 року. У ТОВ «Шервуд Груп» відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги)) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до зазначених в акті контрагентів-постачальників за періоди серпень-жовтень 2012 року та грудень 2012 року. Перевірками також встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відображені ТОВ «Шервуд Груп» у деклараціях з податку на додану вартість за періоди серпень-жовтень 2012 року та грудень 2012 року з контрагентами-постачальниками та покупцями.

Як вбачається із зазначених актів, відповідачем складалися запити про надання пояснень та їх документальне підтвердження до позивача, однак, посадові особи Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, не встановили присутність підприємства за його юридичною адресою, що стало причиною для складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на той факт, що, не зважаючи на доводи відповідача, Товариство знаходиться за своєю юридичною адресою. У підтвердження своїх слів позивач надає договір суборенди №71 від 17.02.2012 приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір укладений між СПД ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Шервуд Груп» (орендар).

Також позивач зазначає, що висновки, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки на думку позивача відповідач не мав права у вказаних актах досліджувати реальність здійснення операцій Товариства з його контрагентами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зазначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Порядок проведення зустрічних звірок регулюється Постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. №232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Порядок) та Наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Рекомендації).

Як вбачається з матеріалів справи, для особистого вручення запитів про надання пояснень та їх документального підтвердження, посадові особи відповідача здійснювали виїзди на юридичну адресу Товариства, однак позивача за вказаною у ЕДРПОУ адресою не виявили, про що зазначеними посадовими особами складено відповідні акти, наявні в матеріалах справи, про відсутність ТОВ «Шервуд Груп» за вказаною адресою. У зв'язку з зазначеним фактом, відповідачем зроблено висновок, що направлення запиту рекомендованим листом є недоцільним. Зазначена бездіяльність є порушенням порядку сповіщення суб'єкта підприємницької діяльності, одна воно (порушення) безпосередньо на результати перевірки не вплинуло.

Суд критично сприймає посилання позивача на договір суборенди №71 від 17.02.2012 приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки даний договір не є підтвердженням знаходження ТОВ «Шервуд Груп» за вказаною адресою, більше того, той факт, що Товариство фактично там не знаходиться не заперечується і самим позивачем.

Пунктом 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 1.1 Рекомендацій, методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Методичні рекомендації) розроблені з метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1 Рекомендацій для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, зміст викладених норм вказує на те, що саме за результатами здійснених зустрічних звірок складається довідка, а у разі встановлення фактів, зокрема у даному випадку у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за податковою адресою, складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскаржувані акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є актами, які встановлюють, змінюють або скасовують норми права чи породжують права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований. Акт фіксує встановлення певних фактів (результатів звірки або їх відсутність), цей документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не тягне по відношенню до позивача жодних юридичних наслідків.

Тобто, враховуючи, що дії податкового органу щодо складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок безпосередньо не несуть правових наслідків для позивача, суд не вбачає підстав для визнання цих дій неправомірними.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача утриматись від використання актів при проведенні та оформленні податкових перевірок, суд вважає за необхідне зазначити , що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє.

Щодо вимоги про відновлення інформації про податкові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп» у базах даних відповідача, суд зазначає наступне.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно пунктами 183.1, 183.12, 183.15 статті 183 Податкового кодексу України - будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 4.6 наказу ДПА України від 24 травня 2011 року №306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)» - у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою «Р» згідно з додатком 2 до наказу №985.

Одночасно, згідно п.п. 6.1 п. 6 вказаного наказу - підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11, 3.12.2 розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.

Таким чином, зміни в облікові дані операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відтак внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Як вбачається із вище вказаних норм, зміни у зв'язку зі складанням актів до баз даних відповідача не вносяться. Товариством не надано жодних доказів про внесення змін до таких баз у зв'язку зі складанням оскаржуваних актів. Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бут?и оскаржена в апеляцій?ному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій