Ухвала

від 07.07.2014 по справі 826/8527/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/59129/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Лошадкіної В.О.

відповідача - Сперкача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013

у справі № 826/8527/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шервуд Груп» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по: проведенню зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року; оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» у формі акта від 22.11.2012 № 5076/22-3/38104582 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року; стосовно визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Шервуд Груп», та встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій протягом серпня-жовтня 2012 року; проведенню зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2012 року; оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» у формі акту від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2012 року; стосовно визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Шервуд Груп» та встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій протягом грудня 2012 року; щодо внесення до інформаційних баз ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відомостей про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», які оформлені актом від 22.11.2012 № 5076/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року»; щодо внесення до інформаційних баз ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відомостей про результати проведення зустрічної звірки, які оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», які оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2012 року».

За клопотанням позивача ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 у справі № 826/8527/13-а адміністративну справу № 826/8527/13-а об'єднано зі справою № 826/8020/13-а та присвоєно об'єднаним справам загальний номер № 826/8527/13-а.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», результати якої оформлені актом від 22.11.2012 № 5076/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року»; визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», результати якої оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року»; визнано протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних баз ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відомостей про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», які оформлені актом від 22.11.2012 № 5076/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень-жовтень 2012 року»; визнано протиправними дії податкового органу щодо внесення до інформаційних баз ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відомостей про результати проведення зустрічної звірки, які оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп», які оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за грудень 2012 року»; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів, складено акт № 5076/22-3/38104582 від 22.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за серпень-жовтень 2012 року» та акт № 336/22-3/38104582 від 25.01.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шервуд Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2012 року».

Відповідно до вказаних актів встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Шервуд Груп» за періоди серпень-жовтень 2012 року та грудень 2012 року. У ТОВ «Шервуд Груп» відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуг)) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до зазначених в акті контрагентів-постачальників за періоди серпень-жовтень 2012 року та грудень 2012 року. Актами також встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. 187.1 ст. 187 , п. п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відображені ТОВ «Шервуд Груп» у деклараціях з податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2011 року (акт від 22.11.2012) та грудень 2012 року (акт від 25.01.2013) з контрагентами-постачальниками та покупцями.

Таким чином, відповідач, посилаючись на частину 1 статті 203 , частину 2 статті 215 Цивільного кодексу України , зробив висновок, що угоди укладені між ТОВ «Шервуд Груп» з постачальниками та покупцями мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у податкового органу були всі правові підстави для складання оскаржуваних актів; висновки, викладені в акті перевірки не впливають на права чи обов'язки платника податків, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.

Апеляційний адміністративний суд, приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині оскарження висновків актів перевірок мотивуючи його тим, що в спірному випадку звірка фактично не проводилась, про що свідчить акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відтак у цьому ж акті податковим органом безпідставно, без витребування інформації та з'ясування відомостей щодо факту здійснення господарських операцій зроблені висновки про їх нікчемність; податковим органом не надано доказів направлення позивачу відповідного запиту про подання пояснень та їх документального підтвердження.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з приписами ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про визнання незаконними дій контролюючого органу з проведення зустрічної звірки позивача судам слід встановити, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.

При цьому судам необхідно враховувати наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (абз. 1-3 п. 73.3, абз. 1, 2 п. 73.5 ст. 73 ПК України).

При цьому, матеріали, отримані на запит про проведення зустрічної звірки, та її результати є податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом для висновків під час проведення планових чи позапланових перевірок, що здійснюються за наявності обставин та підстав для їх проведення, визначених статтями 75 , 77 та 78 ПК України .

Крім того, документ, складений посадовими особами контролюючого органу за результатами перевірки платника податків, не має ознак правозастосовного акту, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи вищенаведені положення чинного законодавства не враховані та не встановлено, чи порушені (та якщо порушені, то як саме) права, свободи або інтереси позивача оскаржуваними діями відповідача по проведенню зустрічних звірок, про результати яких складено акти № 5076/22-3/38104582 від 22.11.2012 та № 336/22-3/38104582 від 25.01.2013.

Крім того, Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» , затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії, згідно п. 1.3 яких створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.14 Методичних рекомендацій, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 вказаних рекомендацій встановлено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання внесення змін в інформаційну базу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в розрізі із моментом узгодження податкових зобов'язань.

Лише за встановлення наведених обставин можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення по даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний