Постанова

від 15.07.2013 по справі 826/5602/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року 15 год. 51 хв. № 826/5602/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Амірової Ю.В. (довіреність від 15.04.2013р. № 69/04), відповідача - Корчук Л.В. (довіреність від 24.04.2013 № 31/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виставкова фірма «Троян» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 квітня 2013 року № 0003462270, № 0003472270, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виставкова фірма «Троян» (далі - ТОВ «Виставкова фірма «Троян», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 квітня 2013 року № 0003462270, № 0003472270.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта відповідача від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654, складеного за результатами проведення працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виставкова фірма «Троян» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233) і ТОВ «БК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) за весь період таких взаємовідносин, нормативно та документально не підтверджуються. Позивач вказує на реальність зазначених господарських операцій з названими підприємствами, результатом яких є створення рекламно-маркетингової продукції, що підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Крім того, в періоди укладення та виконання договорів про надання послуг зі створення баз даних відвідувачів та потенційних клієнтів виставки та розробки дизайн-проектів виставок (2010 - 2011 роки) обидві Сторони (Замовник і Виконавець) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 22.05.2013р. № 2567/10-009 і додаткові документи (т. 3 а.с. 79 - 127; т. 4 а.с. 162 - 189). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виставкова фірма «Троян» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233) і ТОВ «БК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) за весь період таких взаємовідносин, за результатами якої складений Акт від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654. В результаті проведеної перевірки перевіряючим встановлено, що ТОВ «Виставкова фірма «Троян» порушило наступні норми податкового законодавства України: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 34/94-ВР та пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а також пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства за І-ий та ІV-ий квартали 2010 року, І - ІІ-ий квартали 2011 року в розмірі 327 308, 00 грн., заниження податку на додану вартість за березень і жовтень-грудень 2010 року, січень-лютий, квітень і травень 2011 року на загальну суму 218 581, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, зокрема: матеріалах наданих листом УПМ ДПС у м. Києві від 10.08.2012р. № 3619/7/07-0915 (копія протоколу допиту ОСОБА_4 від 14.02.2012р.), Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012р. № 520/23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. та Акті від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012р. № 46/23-2/36678233 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233).

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 11.04.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення за № 0003462270 (форми «Р»), № 0003472270 (форми «Р»), якими Товариству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 361 762, 00 грн. і податку на додану вартість у розмірі 232 691, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 13.03.2013р. по 19.03.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 11.03.2013р. № 695, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виставкова фірма «Троян» (ідентифікаційний код 31057654) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233) і ТОВ «БК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) за весь період таких взаємовідносин, за результатами якої складений Акт від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 16 - 35).

Перелік документів, що були використані працівником відповідача в ході проведення зазначеної документальної перевірки наведений на стор. 3 Акта перевірки.

Документальною перевіркою виявлено, що згідно з поданими ТОВ «Виставкова фірма «Троян» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період, копіями первинних і розрахункових документів (договорів, видаткових і податкових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей), перевіряєме Товариство зарахувало до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат та податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233) і ТОВ «БК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638), в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Вестком-Груп» за І-ий квартал 2010 року сума витрат становить 296 760, 00 та ПДВ - 59 352, 00 грн. (за січень 2010 року - 10 843, 00 грн., за лютий 2010 року - 42 970, 00 грн. за березень 2010 року - 5 539, 00 грн.); по взаємовідносинам ТОВ «БК «Інтермарр» за ІV-ий квартали 2010 року, І - ІІ-ий квартали 2011 року сума витрат становить 1 065 210, 00 грн. та ПДВ - 213 042, 00 грн. (за жовтень 2010 року - 8 353, 00 грн., за листопад 2010 року - 14 937, 00 грн., за грудень 2010 року - 27 606, 00 грн., за січень 2011 року - 15 419, 00 грн., за лютий 2011 року - 14 876, 00 грн., за квітень 2011 року - 98 516, 00 грн., за травень 2011 року 33 335, 00 грн.).

При цьому в ході проведеного аналізу показників податкової звітності ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр» перевіряючим виявлено відсутність інформації про наявність основних засобів, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності.

Обидва підприємства станом на день проведення перевірки не знаходяться за своїм місцезнаходженням.

При цьому до податкової інспекції надійшли: 1) Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012р. № 46/23-2/36678233 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233), на підставі якого задекларовані ТОВ «Вестком-Груп» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ були зменшені як такі, що сформовані неправомірно; 2) ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012р. № 520/23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., яким встановлена відсутність необхідних трудових і основних фондів, необхідних для провадження господарської діяльності. ТОВ «БКК «Інтермарр» не декларувало доходи, отримані від продажу товарів (робіт, послуг), остання декларація з податку на прибуток була подана товариством до податкової інспекції за звітний період І-е півріччя 2010 року.

Крім того, згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_4 від 14.02.2012р. та протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 09.01.2012 р. (останній проведено в рамках кримінальної справи № 79-00227) сталі відомі обставини про фіктивність створення ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр».

З огляду на наведені вище відомості, працівник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи позивача, пред'явлені ТОВ «Виставкова фірма «Троян», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції, та підписані невстановленими особами, а тому відповідно по своїй суті не являються первинними.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Виставкова фірма «Троян» наступних норм податкового законодавства України:

- абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 34/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства в розмірі 327 308, 00 грн., в т. за І-ий квартал 2010 року - 74 190, 00 грн., ІV-ий квартал 2010 року - 63 620, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року - 37 869, 00 грн., за ІІ-ий квартал 2011 року - 151 629, 00 грн.;

- пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 218 581, 00, 00 грн., в т.ч. за березень 2010 року - 5 539, 00 грн., за жовтень 2010 року - 8 353, 00 грн., за листопад 2010 року - 14 937, 00 грн., за грудень 2010 року - 27 606, 00 грн., за січень 2011 року - 15 419, 00 грн., за лютий 2011 року - 14 876, 00 грн., за квітень 2011 року - 98 516, 00 грн. за травень 2011 року 33 335, 00 грн.). При цьому визначення сум занижених податків здійснювалося перевіряючим з урахуванням норм п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, про що вказано в тексті Акта перевірки.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва письмові заперечення від 01.04.2013р. № 62/04 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (т. 1 а.с. 36 - 42).

Відповідач своїм листом від 08.04.2013р. № 4401/10/22.7-10 «Відповідь на заперечення» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін (т. 1 а.с. 43 - 48).

11 квітня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 12 - 15):

- за № 0003462270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Виставкова фірма «Троян» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232 691, 00 грн., в т.ч. 218 581, 00 грн. - основний платіж, 14 110, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003472270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Виставкова фірма «Троян» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 361 762, 50 грн., в т.ч. 327 308, 00 грн. - основний платіж, 34 454, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом 2010 - 2011 між ТОВ «Виставкова фірма «Троян» (Замовник) і підприємствами: ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «БК «Інтермарр» (Виконавець, Компанія), були укладені однотипні письмові договори, предметом яких є надання платних послуг, пов'язаних із проведенням виставкових заходів, маркетингових послуг, послуг з розробки баз даних і дизайн-проектів, та ін.(т. 1 а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111), а саме:

- договір від 15.02.2010р. № 98/02, укладений з ТОВ «Вестком-Груп», в особі директора Товариства Бурдюг О.М., щодо надання останнім на користь позивача послуг зі створення бази даних підприємств для відвідання Міжнародного форуму «Мир увлечений-2010», відповідно до виробничої специфіки міжнародних спеціалізованих виставок: «ЗооЭкспо», «ВетЭкспо», «Рыбалка» (20-24 квітня 2010 року), МВЦ м. Київ, Броварський проспект, 15;

- договорів від 04.10.2010р. № 125/10, від 11.10.2010р. № 126/10, від 08.11.2010р. № 129/11, від 10.11.2010р. № 130/11, від 12.11.2010р. № 131/11, від 22.11.2010р. № 132/11, від 22.11.2010р. № 133/11, 04.01.2011р. № 134/01, від 06.01.2011р. № 135/01, від 10.01.2011р. № 136/01, від 10.01.2011р. № 137/01, від 01.02.2011р. № 138/02, від 01.02.2011р. № 139/02, від 07.02.2011р. № 140/02, від 25.03.2011р. № 150/03, від 25.03.2011р. № 151/03, від 25.03.2011р. № 151/03, від 01.04.2011р. № 153/04, від 04.04.2011р. № 154/04, від 08.04.2011р. № 155/04, від 08.04.2011р. № 156/04, від 11.04.2011р. № 157/04, від 11.04.2011р. № 158/04, від 15.04.2011р. № 159/04, від 15.04.2011р. № 160/04, від 16.04.2011р. № 161/04, від 16.04.2011р. № 162/04, від 16.05.2011р. № 163/05, від 17.05.2011р. № 164/05, від 17.05.2011р. № 165/05, від 18.05.2011р. № 166/05, укладених з ТОВ «БК «Інтермарр» щодо надання останнім на користь позивача наступних послуг: послуг з розробки дизайнпроектів виставок (Другої міжнародної спеціалізованої виставки «EXPOFOOD-2011», П'ятої міжнародної спеціалізованої виставки «ВендингЭкспо - 2011», Міжнародної спеціалізованої виставки «Салон кофе и чая-2011», П'ятої міжнародної спеціалізованої виставки «Мир развлечений - 2011», тощо) відповідно до визначених тематичних завдань; послуг зі створення бази даних підприємств-потенційних учасників виставок (Міжнародної спеціалізованої виставки «Салон кофе и чая-2011», Спеціалізованої виставки «Ювелир. Ua2011»), послуг з розробки та виготовлення оригінал-макетів реклами виставок для розміщення в ЗМІ (Другої міжнародної спеціалізованої виставки «ПРОДЭКСПО-EXPOFOOD-2011», Міжнародної спеціалізованої виставки «Салон кофе и чая-2011», П'ятої міжнародної спеціалізованої виставки «Мир развлечений-2011», 15-ої Ювілейної міжнародної спеціалізованої виставки «Хлеб-2011», Четвертої міжнародної спеціалізованої виставки «КондитерЭкспо - 2011», тощо) та розміщення на банері та стендах, у відповідно до визначених тематичних завдань; послуги з маркетингу, верстування та розробки дизайну російсько-англійської версії каталогів виставок (Міжнародної спеціалізованої виставки «ВендингЭкспо-2011», Міжнародної спеціалізованої виставки «Мир увлечений - 2011», тощо); послуг з розробки дизайн проекту, монтажу і демонтажу ексклюзивних стендів учасників певних виставок; послуг з монтажу певних виставок.

Відповідно до умов цих Договорів надання послуг Виконавцем оформлюються актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договорів (п. 2.4 Договорів), вартість послуг визначається в кожному Договорі окремо (п. 3.1 Договорів), оплата послуг здійснюється на умовах передоплати шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.2 Договорів).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання відповідних послуг та відповідно оплати вартості таких послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів, інші речові докази:

- актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112). Згідно пояснень позивача, наведених в його позовній заяві, та письмових пояснень від 14.05.2013р. № 1-с (т. 1 а.с. 209 - 211), передача інформаційних матеріалів, необхідних Виконавцям для надання описаних вище послуг, здійснювалося ТОВ «Виставкова фірма «Троян» в електронній формі (шляхом використання електронної пошти) або шляхом передачі жорстких дисків (носіїв інформації), у зв'язку із значним обсягом таких інформаційних матеріалів. Результати наданих послуг виражені на матеріальних носіях - жорстких дисках з інформаційними даними, каталогами виставок, або безпосередньо в рекламних оголошеннях в друкованих ЗМІ та на сторінках Інтернет-сайтів. При цьому оформлення окремих первинних документів (актів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей) при обміні дисками із записаними на них інформаційними матеріалами позивачем не оформлювалися ;

- результати наданих послуг (дизайн проекти виставок, макети рекламних матеріалів, макети зовнішньої реклами, бази даних потенційних клієнтів і відвідувачів виставок, каталоги виставок, та ін.), записані на жорстких дисках (т. 1 а.с. 220 - 223; т. 2 а.с. 44, 94, 95);

- роздруковані плани-схеми розміщення виставок, зразок каталогу виставок, відомості із друкованих ЗМІ та Інтернет ресурсів про проведенні виставок (т. 1 а.с. 221, 224 - 225, 239, 241, 243, 244, 246, 247, 249, 255, 256; т. 2 а.с. 2, 4, 9, 11, 13, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 27, 46, 47, 52, 53 - 56, 59, 62, 64 - 66, 68, 70, 72 - 74, 107, 114, 119, 121 - 124, 128, 129, 131, 133, 135, 136, 138, 139);

- податкової накладної від 26.02.2010р. № 1158 на суму 33 234, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 539, 00 грн.), виписаної ТОВ «Вестком-Груп» на користь ТОВ «Виставкова фірма «Троян» (т. 1 а.с. 147);

- податкових накладних датованих жовтнем-груднем 2010 року, січнем-лютим, квітнем-травнем 2011 року, та виписаних ТОВ «БК «Інтермарр» на користь ТОВ «Виставкова фірма «Троян» на загальну суму ПДВ 205 042, 00 грн. (т. 1 а.с. 148 - 178);

- оригіналів платіжних доручень ТОВ «Виставкова фірма «Троян», завірених банком, з відомостями про перерахування сум безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) на розрахункові рахунки контрагентів вартостей наданих послуг (т. 2 а.с. 166 - 199). Крім того, факт проведення взаєморозрахунків між вказаними підприємствами в повному обсязі засвідчуються оригіналами виписок з особових рахунків ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр» у банківських установах, наданих АТ «Райффайзен Банк Аваль» (лист від 20.05.2013р. № 81-6-2-00/755) та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів від 13.05.2013р. по даній справі (т. 3 а.с. 1 - 75, 129 - 251; т. 4 а.с. 1 - 151);

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені нормами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і ст. 201 ПК України.

Відповідно до усних та письмових пояснень представника позивача, наданих у судових засіданнях, замовлення та придбання у ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр» послуг, пов'язаних із організацією проведення спеціалізованих виставок здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме - для організації та проведення виставок в різних галузях економіки.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Виставкова фірма «Троян» надало суду наступні документи (т. 1 а.с. 213 - 218, 226 - 254; т. 2 а.с. 1, 3 - 141): письмовий опис первинних та інших документів, що свідчать про використання результатів спірних господарських операцій у безпосередній господарській діяльності позивача; договорів щодо надання рекламно-інформаційних послуг (зокрема, розміщення в друкованих ЗМІ, Інтернет-мережі та носіях зовнішньої реклами макетів рекламних оголошень, створених ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр») та оформлених на їх виконання первинних документів; договорів оренди виставкових площ для проведення відповідних виставок та первинних документів, оформлених на виконання цих договорів.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована на момент вчинення спірних господарських операцій. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень і жовтень-грудень 2010 року, за січень-лютий, квітень-травень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо ), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Виставкова фірма «Троян» і його контрагентами - ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр».

Зокрема, в Акті перевірки від 26.03.2013р. № 156/1-22-70-31057654 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно листів Слідчого відділу Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.07.2013р. № 785 та від 12.07.2013р. № 419/9/09 (т. 4 а.с. 196 - 197, 200 - 201), наданих на судові запити від 26.04.2013р. та від 27.06.2013р. за № 826/5602/13-а, кримінальні справи і кримінальні провадження відносно посадових осіб ТОВ «Вестком-Груп» (ідентифікаційний код 36678233) і ТОВ «БК «Інтермарр» (ідентифікаційний код 33887638) не порушувалися та впровадженні цього Слідчого відділу податкової інспекції не перебували.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на згаданий вище протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 09.01.2012р. та Акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.12.2012р. № 520/23-3/33887638 та від 12.03.2012р. № 46/23-2/36678233, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з контрагентами - ТОВ «Вестком-Груп» і ТОВ «БК «Інтермарр».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виставкова фірма «Троян» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 11 квітня 2013 року № 0003462270, № 0003472270.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виставкова фірма «Троян» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 68, офіс 250, ідентифікаційний код 31057654) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова