Ухвала

від 26.12.2006 по справі 41/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/258

                             ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             У Х В А Л А

                               ПРО  ЗАКРИТТЯ  ПРОВАДЖЕННЯ  У  СПРАВІ

26.12.06 р.                                                                                  Справа № 41/258

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області                                 Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача-1: Акціонерного банку “Український Бізнес Банк”, м. Донецьк

до відповідача-2: Фермерського господарства “Агро-сервіс”, м. Донецьк

про стягнення з АБ “Український Бізнес Банк” суму податкового зобов'язання ФГ “Агросервіс” в розмірі 1526725,80 грн.

Суддя                                                                           Гончаров С.А.

Позивач, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція, звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного банку “Український Бізнес Банк”, м. Донецьк, та Фермерського господарства “Агро-сервіс”, м. Донецьк про стягнення з АБ “Український Бізнес Банк” суму податкового зобов'язання ФГ “Агросервіс” в розмірі 1526725,80 грн.

Ухвалою від 10.08.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 41/258, призначено попереднє судове засідання на 22.08.2006р.

Ухвалою суду від 6.09.2006р. провадження у адміністративній справі № 41/258 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі № 28/244а. Ухвалою по справі від 14.12.2006р. провадження у справі поновлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а згідно з частиною 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, в яких позивачами є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження будь-яких його рішень, дій чи бездіяльності.

Проте, як вбачається з приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено не усі спори, де позивачами є суб'єкти владних повноважень. Статтею 50 цього Кодексу встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень. Частиною 4 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини стосуються стягнення з відповідача-1 заборгованості за простроченими та опротестованими простими векселями, за якими відповідач-1 є авалістом.

Такі правовідносини врегульовані, зокрема Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі запровадженим Конвенцією від 07.06.30 р. та, щодо банків, Постановою правління НБУ № 508 від 16.02.2002р.

Відповідно до наведених актів законодавства, платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль – вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем зобов'язань щодо оплати цього векселя.

Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.

Тобто, спірні правовідносини врегульовані нормами господарського права та стосуються господарських правовідносин між сторонами вексельного обігу.

Крім того, як вбачається з положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема, положень його ст. ст. 5, 12, 69, спори про стягнення заборгованості за опротестованим векселем мають вирішуватись господарськими судами за правилами встановленими ГПК України.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального та матеріального права суд доходить до висновку, що даний спір не віднесений до компетенції адміністративних судів, а підвідомчий господарському суду.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не носить публічно-правового характеру, тому провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України

На підставі викладеного та керуючись Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, Постановою правління НБУ № 508 від 16.02.2002р., ст. ст. 5, 12, 69 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 4, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В :

Провадження по справі за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції до Акціонерного банку “Український Бізнес Банк”, м. Донецьк, та Фермерського господарства “Агро-сервіс”, м. Донецьк про стягнення з АБ “Український Бізнес Банк” суму податкового зобов'язання ФГ “Агросервіс” в розмірі 1526725,80 грн. -  закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                 Гончаров С.А.