Рішення

від 08.08.2013 по справі 476/667/13-ц

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/667/13-ц

Провадження № 2/476/230/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 року Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі головуючого - судді РАЄВИЧ Т.М.

при секретарі КУЗЬМІНІЙ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Агро Тепм" про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, зобовязання повернути земельну ділянку та зняття з державної реєстрації угоди

ВСТАНОВИВ :

25.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до СТОВ "Агро Тепм" про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, зобовязання повернути земельну ділянку та зняття з державної реєстрації угоди.

В судовому засіданні позивач, підтримуючи свої позовні вимоги суду пояснив, що він є власником земельної ділянки площею 9,89 га, яка знаходиться в межах території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 076404 від 18.05.2005 року.

В звязку з тим, що він проживав в іншій місцевості, дозволив своїм батькам використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд. Щодо передачі земельної ділянки в оренду, існування договору оренди, йому не було нічого відомо. Вже коли помер батько і землею не було кому займатися, він вирішив обробляти землю сам. Від матері він дізнався, що земля знаходиться в оренді у відповідача і, що існує договір оренди, згідно якого земельна ділянка в орtнду передана на 5 років. Не заперечуючи проти цього, дочекавшись закінчення строку дії договору, він звернувся до керівника СТОВ "Агро Темп" і повідомив, що в подальшому має намір сам обробляти земельну ділянку. Було це наприкінці 2009 року. В звязку з тим, що його земельна ділянка вже була оброблена та засіяна, на прохання керівника, він дочекався збору урожаю, але і в 2010 році земельну ділянку йому не повернули, так як знову її було оброблено відповідачем. Він знову дочекався збору врожаю. Відповідач знову не заперечував щодо повернення земельної ділянки, але не повернув і знову її обробив. В 2012 році за відома відповідача він запросив представника ТОВ "Воля", встановив межові знаки, таким чином, закріпивши земельну ділянку в натурі. Але через деякий час відповідач, зруйнувавши межові знаки, знову обробив земельну ділянку і повідомив йому про існування ще з 2010 року додаткової угоди до договору оренди, якою строк оренди земельної ділянки подовжено на 10 років. При цьому йому було повідомлено, що цю угоду підписала його мати. Але остання йому повідомила, що нічого не підписувала і ні за яку додаткову угоду їй нічого не відомо. Після цього він зі скаргами звертався в різні інстанції, в тому числі і в правоохороні органи. По запиту Єланецький районний відділ ДЗК видав йому копію зазначеної угоди.

За його зверненням 25.11.2012 року Єланецьким РВ УМВС України в Миколаївській області було розпочато кримінальне провадження, в рамках якого проведено судово-почеркознавчу експертизу, щодо дослідження підпису під додатковою угодою. Згідно з висновком експерта № 296 від 08.05.2013 року підписи в графі "Орендодавець" навпроти запису ОСОБА_2 в додатковій угоді до договору оренди землі від 23.05.2005 року, зареєстрованій під № 041047500387 від 26.10.2010 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсною додаткову угоду, зареєстровану під № 041047500387 від 26.10.2010 року до договору оренди земельної ділянки, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 076404, виданого Єланецькою РДА 18.05.2005 року, укладеного між ним та відповідачем; зобовязати СТОВ "Агро Темп" зняти з державної реєстрації договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до нього та повернути йому належну земельну ділянку. Крім того просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача за договором, вимоги свого довірителя підтримав в повному обємі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що дійсно, позивач є власником земельної ділянки, яку в 2005 році передав, згідно укладенного договору оренди, в оренду відповідачу на пять років. Данний договір оренди за згодою відповідача підписала його мати, так як в той час відповідач проживав в м. Миколаєві. На протязі дії договору оренди відповідач повністю виконував всі його умови, в тому числі і ті, що стосуються виплати орендної плати. Будь-яких заперечень від позивача не надходило. До закінчення дії договору відповідач підготував проект додаткової угоди до данного договору оренди, якою вносилися зміни щодо збільшення розміру орендної плати та подовження дії договору на 10 років. Данний проект угоди, в звязку з тим, що відповідач проживав в іншій місцевості, був переданий його матері для підписання позивачем. Через деякий час додаткова угода була повернута відповідачу з підписом. Хто підписував угоду відповідачу не відомо. В подальшому, договірні відносини продовжувалися на підставі додаткової угоди до договору оренди. Орендна плата по спірній угоді не отримана лише за 2012 рік, відповідач відмовився її отримувати. В звязку з тим, що будь-яких порушень при виконанні умов договору оренди земельної ділянки, що належить позивачу, відповідач не допускав, будь-якою інформацією щодо підписання додаткової угоди іншою особою він не володів, вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши сторони, свідка, оцінивши наявні в справі докази, всебічно, обєктивно їх дослідивши, суд приходить до висновку про часткове задоволення данного позову. До цього суд прийшов, виходячи із слідуючого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки і регулюються нормами ЦК України, Земельного Кодексу України та ЗУ "Про оренду землі".

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 076404 від 18.05.2005 року позивач є власником земельної ділянки площею 9,89 га, яка знаходиться в межах території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Дана земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між СТОВ "Агро Темп" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років, який 05 липня 2005 року було зареєстровано в Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП "Центр ДЗК".

Додатковою угодою до цього договору внесено зміни у п.8, якими визначено строк дії договору оренди - 10 років, у п.9 - визначено форму (грошова або бартерна) орендної плати та її розмір - 2848,90 грн.

Ця додаткова угода зареєстрована у Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП "Центр ДЗК" 26.10.2010 року за № 041047500387.

Судом встановлено, до суду позивач звернувся з позовною заявою про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки не дійсною, постільки він дану угоду не підписував, на її підписання іншою особою згоди не давав, більш того, про її існування взагалі не знав.

23.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення йому земельної ділянки. 10.09.2012 року на адресу позивача надійшла відповідь, в якій позивачу в задоволенні його вимог було відмовлено та вказано про використання земельної ділянки на підставі укладенної додаткової угоди, якою продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперчення сторін. які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допитана в судовому засідані в якості свідка мати позивача- ОСОБА_4 суду пояснила, що ні вона, ні її син- позивач по справі ні договору оренди, ні додаткової угоди до нього не підписували. Будь-яких документів по земельній ділянці для підписання сину ні відповідач, ні його представник їй не давали. Син ніколи її не уповноважував на підписання будь-яких документів щодо його земельної ділянки. Їй відомо, що син, починаючи з кінця 2009 року почав говорити з відповідачем про повернення земельної ділянки. Весь час керівник СТОВ "Агро Темп" обіцяв повернути земельну ділянку, але щороку обробляв її. В 2012 році він знову пообіцяв повернути земельну ділянку, син навіть поставив розмежувальні знаки, але відповідач їх зруйнував, обробив земельну ділянку, повідомивши при цьому про існування невідомої ні для кого додаткової угоди, якою продовжено термін дії договору на 10 років. Орендну плату по спірній земельній ділянці відповідач нараховував і виплачував щороку, але в 2012 році син відмовився її отримати.

Як вбачається з експертного висновку судової почеркознавчої експертизи від 08.05.2013 року № 296, який знаходиться в кримінальному провадженні №12012160220000011, та дослідженний в судовому засіданні, підписи в графі "Орендодавець" навпроти запису ОСОБА_2 в додатковій угоді до договору оренди землі, зареєстрованій 26.10.2010 року під № 041047500387 від 26.10.2010 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду є не обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Але суд, оцінивши в сукупності добуті по справі докази, а саме: висновок експерта №296, який суд вважає належним і допустимим доказом, пояснення позивача, представника відповідача, пояснення свідка ОСОБА_3, договір оренди належної позивачу земельної ділянки та додаткову угоду до нього, вважає встановленою обставину, на яку посилається позивач як на підставу позову, а саме- не підписання ним додаткової угоди до договору належної йому земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведені обставини та докази, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбаченних ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК України, для визнання оспорюванної угоди не дійсною, оскільки дану угоду позивач не підписував і згоди на продовження договірних відносин не давав.

Доводи представника відповідача про те, що позивач своїми діями, а саме, отриманням орендної плати після закінчення дії договору оренди підтвердив виконання умов додаткової угоди і тому вона є дійсною, не заслуговують на увагу, постільки відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" строк дії договору є істотною умовою договору оренди. Згідно положень ст 651 ЦК України, ст. 30 ЗУ"Про оренду землі", п.35 договору оренди, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором та здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судом встановлено, що земельна ділянка позивача на данний час використовується відповідачем, а тому вимоги позивача про повернення йому належної земельної ділянки, площею 9.89 га, розташованної в межах Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області є обгрунтованим.

Щодо вимоги позивача про зобовязаня СТОВ "Агро Темп" зняти з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, зареєстрованої під № 041047500387 від 26.10.2010 року, то суд вважає, що відповідно до ст.126 Земельного кодексу України та ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вирішення данного питання до компетенції суду не належить. А тому, в задоволені позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Суд вважає обгрунтованими і такими, що на підставі ст.88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення на його користь понесених ним судових витрат, повязанних зі сплатою судового збору.

А тому суд, враховуючи все вище викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 203,215,216 ЦК України, ЗУ "Про оренду землі"

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до СТОВ "Агро Тепм" про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, зобовязання повернути земельну ділянку та зняття з державної реєстрації угоди задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду, зареєстровану в Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП "Центр ДЗК" 26.10.2010 року за № 041047500387, до договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 076404 площею 9.89га, що знаходиться в межах Куйбишевської сільської ради, виданого Єланецькою РДА 18.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Агро Темп", який зареєстрований у Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП"Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2005 року за №040501400132.

Зобовязати СТОВ "Агро Темп" повернути належну ОСОБА_1 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії МК № 076404 земельну ділянку площею 9,89 га кадастровий №4823082200:03:000:0088, яка розташована в межах Куйбишевської сільської ради.

Стягнути з СТОВ "Агро Темп " на користь ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту виготовлення повного тексту рішення.

Суддя Т.М. Раєвич