Постанова

від 12.08.2013 по справі 6/199

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2013р. справа №6/199

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Лебеденко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС: Юркова К.В. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2013р. у справі №6/199 (суддя Василенко Т.А.)

за скаргою Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 16 820 520,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2008р. у справі №6/199 було частково задоволено позовні вимоги ВАТ «Дніпроенерго» та стягнуто з ДП «Ровенькиантрацит» суму попередньої оплати в розмірі 725 472,14грн., 3% річних в сумі 10 287,45грн., неустойку в сумі 3 491 043,20грн., витрати по оплаті держмита в сумі 6 407 855,70грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 29,65грн.

30.12.2008р. на виконання означеного рішення було видано відповідний наказ.

05.08.2009р. позивач звертався до суду із заявою про видачу наказу про примусове виконання рішення, який відповідав би вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що постановою від 30.06.2009р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС було відмовлено ВАТ «Дніпроенерго» у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності наказу від 30.12.2008р. вимогам закону.

Листом від 10.08.2009р. господарський суд Луганської області направив позивачу оригінал наказу від 30.12.2008р. №6/199, а ухвалою від 17.09.2009р. в порядку ст.89 ГПК України виправив описку, що була допущена при комп'ютерній верстці рішення від 16.12.2008р., шляхом визначення правильної суми належного до стягнення держмита - 6407,86грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України ВП№14606231 від 03.09.2009р. було відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Луганської області від 30.12.2008р. №6/199 про стягнення з ДП «Ровенькиантрацит» 10 634 688,14грн., а 20.01.2010р. зазначене виконавче провадження було зупинено у зв'язку з внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участі у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Разом з цим, 24.04.2013р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС України було винесено постанови про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу-дублікату господарського суду Луганської області №6/199 від 30.12.2008р., а також про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 063 468,81грн.

Вищевикладене зумовило звернення відповідача, ДП «Ровенькиантрацит», до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України б/н від 17.05.2013р., в якій останній просив визнати незаконною бездіяльність Відділу в частині не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2008р. та ненадання ДП «Ровенькиантрацит» строку на добровільне виконання рішення суду, визнати незаконними дії Відділу щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013р. та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування зазначеної скарги заявник посилався на те, що в порушення ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не направив скаржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та його зупинення у встановлений законом строк та порядок, передбачений ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», крім того, розпочинаючи 24.04.2013р. примусове виконання рішення суду не пересвідчився щодо наявності добровільного погашення заборгованості боржником, та невмотивовано виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1063468,81грн., оскільки за рішенням з відповідача було стягнуто 4 233 240,27грн.

При цьому, заявою від 06.06.2013р. відповідач в порядку ст.22 ГПК України просив суд задовольнити вимоги скаржника, а саме: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013р. та скасувати зазначену постанову, а 04.07.2013р. звернувся до суду із уточненням скарги, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Відділу в частині не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження №14606231 від 03.09.2009р. та ненадання ДП «Ровенькиантрацит» строку на добровільне виконання, визнати незаконними дії Відділу щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013р. та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою від 04.07.2013р. господарський суд Луганської області відхилив скаргу ДП «Ровенькиантрацит» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013р. Господарський суд прийняв до уваги заяву скаржника від 06.06.2013р. та розглядав скаргу на дії ДВС в її редакції (вимоги про визнання незаконними дій ВДВС щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013р. та скасування вказаної постанови), проте відхилив уточнення до скарги від 04.07.2013р. з тих підстав, що така заява як уточнення скарги не передбачена нормами ГПК, а також заявником після початку розгляду скарги по суті було змінено предмет скарги, що є неприпустимим.

В обґрунтування висновку про відмову у задоволенні скарги відповідача господарський суд посилався на те, що доказів добровільного виконання рішення суду у встановлений постановою від 03.09.2009р. про відкриття виконавчого провадження строк ним надано не було, визнав доведеним факт направлення заявнику зазначеної постанови, при цьому, не прийняв надані відповідачем акт прийому-передачі векселів від 30.11.2009р. та інші документи зазначивши, що вони не підтверджують факту добровільного виконання наказу суду №6/199 станом на 24.04.2013р., а позивачем не надавалось будь-яких заяв про виконання відповідачем відповідного рішення суду на вказану дату. Також суд першої інстанції зазначив, що про описку в рішенні суду від 16.12.2008р. в частині суми державного мита ДВС своєчасно повідомлена не була, тому, за висновком суду, дії ВДВС з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження», а доводи заявника щодо необізнаності про відкриття відповідного виконавчого провадження є необґрунтованими та суперечать зібраним у справі доказам. Вимогу скаржника про скасування постанови від 24.04.2013р. суд першої інстанції також відхилив з посиланням на п.9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. №9.

Не погодившись з винесеною ухвалою, ДП «Ровенькиантрацит» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд її скасувати та скаргу відповідача задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні спірної ухвали були порушені норми матеріального та процесуального права.

Так, за висновком скаржника, судом не було взято до уваги приписи ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2009 року, за якою державний виконавець був зобов'язаний пересвідчитися в доведенні до відома боржника факту відкриття виконавчого провадження та надання боржникові добровільного строку для виконання рішення суду. Відносно посилань суду на записи в книзі вихідної кореспонденції ВПВР ДВС як доказу надсилання зазначеної постанови на адресу боржника, заявник наголошує, що в жодному судовому засіданні оригінал вказаного журналу не досліджувався.

Отже, за висновком скаржника, оскільки ВДВС в порушення ст.33 ГПК України не було надано відповідних доказів направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів пересвідчення державного виконавця в доведенні до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, господарський суд дійшов невірних висновків про те, що ДП «Ровенькиантрацит» було належними чином повідомлене про відкриття виконавчого провадження. Доказів самостійного виконання рішення суду, за твердженням заявника, боржником не могло бути надано, оскільки останній скаржиться саме на те, що до його відома не було доведено відкриття виконавчого провадження.

Крім того, заявник апеляційної скарги наголошує, що постанови від 24.04.2013р. про поновлення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору були винесені в редакції закону, яка набрала чинності 09.03.2011р., тобто державний виконавець повинен був направити їх боржнику рекомендованим листом з повідомленням, а також перед початком виконання рішення пересвідчитись, чи здійснені боржником дії, спрямовані на добровільне виконання рішення. Також ВДВС не було надано доказів на підтвердження здійснення заходів щодо примусового виконання рішення господарського суду, тобто примусового стягнення в порядку ЗУ «Про виконавче провадження» не відбувалось, що, за висновком скаржника, унеможливлює винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Заявник апеляційної скарги також не погоджується з позицією суду відносно відсутності у господарського суду повноважень вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, оскільки вимога про скасування постанови ВДВС за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання її недійсною, тому у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не визнання його недійсним.

Вищевикладене, на думку апелянта, є підставою для скасування незаконної та необґрунтованої ухвали господарського суду Луганської області від 04.07.2013р.

09.08.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на чотирнадцять днів у зв'язку зі складністю справи, необхідністю забезпечення явки представника та підготовлення документації для всебічного і повного розгляду даної справи. Судовою колегією у задоволенні вказаних клопотань відмовлено з огляду на встановлений ст.102 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також у зв'язку з тим, що заявниками не подано жодного доказу в обґрунтування зазначених клопотань. При цьому, ухвалою про порушення апеляційного провадження від 29.07.2013р. явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Представники позивача та відповідача не скористались наданим їм правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника ВДВС, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2008р. у справі №6/199 з ДП «Ровенькиантрацит» на користь ВАТ «Дніпроенерго» стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 725 472,14грн., 3% річних в сумі 10 287,45грн., неустойку в сумі 3 491 043,20грн., витрати по оплаті держмита в сумі 6 407 855,70грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 29,65грн.

30.12.2008р. на виконання означеного рішення було видано відповідний наказ.

03.09.2009р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№14606231 про стягнення з ДП «Ровенкиантрацит» коштів в загальній сумі 10 634 688,14грн. за наказом господарського суду Луганської області від 30.12.2008р. №6/199. Згідно відомостей журналу реєстрації вихідної кореспонденції, зазначена постанова була направлена, зокрема, на адресу боржника, супровідним листом №11990-0-33-09-25/6 від 09.09.2009р.

20.01.2010р. виконавче провадження №14606231 було зупинено на підставі ст.ст.34,36 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідна постанова була направлена на адресу ДП «Ровенькиантрацит» згідно даних журналу вихідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 21.01.2010р.

Постановами від 24.04.2013р. державний виконавець поновив виконавче провадження з виконання зазначеного наказу та вирішив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1 063 468,81грн. на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Докази добровільного виконання рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2008р у справі №6/199 ДП «Ровенькиантрацит» в матеріалах справи відсутні. Із заявою про повернення наказу №6/199 від 30.12.2008р. на підставі п.1ч.1ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» позивач звернувся до виконавчої служби лише 06.06.2013р.

Водночас, враховуючи викладене і посилаючись на те, що постанова від 03.09.2009р. про відкриття виконавчого провадження не була надіслана боржнику, державний виконавець не пересвідчився у її отриманні останнім та не надав строку для добровільного виконання рішення суду, а постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2013р. є необґрунтованою з огляду на розмір стягнутої за рішенням суду суми боргу (з урахуванням ухвали про виправлення помилки), ДП «Ровенькиантрацит» звернулось до господарського суду Луганської області з відповідною скаргою, уточнюючі свої вимоги заявами від 06.06.2013р. та від 04.07.2013р.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області вищевказану скаргу відхилив у повному обсязі (в редакції заяви від 06.06.2013р.).

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право боржника оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Процесуальний порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів визначений статтею 121-2 ГПК України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки протягом часу виконавчого провадження з виконання наказу №6/199 до Закону України «Про виконавче провадження» вносились зміни, що впливали на правове регулювання спірних відносин, в даному випадку слід застосовувати ту редакцію Закону, яка діяла як на час відкриття виконавчого провадження, так і на час винесення спірних постанов.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження - 03.09.2009р.) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. (ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження).

Заходами примусового виконання рішень, згідно ст.4 вказаного Закону у відповідній редакції, є звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що копія постанови ВП№14606231 від 03.09.2009р. про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника 09.09.2009р. (виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції), пунктами 2,3 вказаної постанови боржнику було надано строк на добровільне виконання рішення суду згідно з виконавчим документом у семиденний строк з моменту отримання постанови, а також попереджено про примусове виконання рішення у разі його невиконання у наданий для добровільного виконання строк та стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Доказів неотримання вказаної постанови, як і доказів добровільного виконання рішення суду боржником до матеріалів справи не надано.

Водночас, згідно з матеріалами справи, у зв'язку з внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участі у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», постановою від 20.01.2010р. виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 30.12.2008р. №6/199 було зупинено на підставі ст.ст.34,36 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова була направлена боржнику 21.01.2010р. (виписка з журналу реєстрації вихідної кореспонденції за період з 14.01.2010р. по 29.03.2010р.).

Частиною 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення виконавчого провадження - 24.04.2013р.) передбачено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Статтею 31 Закону (у відповідній редакції) встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що постанови від 24.04.2013р. про поновлення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору ВП№14606231 були направлені боржнику із супровідними листами від 29.04.2013р. №11990-0-33-09/5-308/4 та їх отримання скаржником не заперечується.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

В матеріалах справи відсутні докази неотримання відповідачем постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП№14606231 від 03.09.2009р., а також докази добровільного виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані боржником до матеріалів справи акт приймання-передачі векселів від 30.11.2009р. разом з іншими документами не можуть вважатись доказами добровільного виконання рішення суду, оскільки не підтверджують факту погашення існуючої заборгованості відповідача станом на час винесення спірної постанови.

Водночас, згідно з матеріалами справи, 09.09.2009р. державним виконавцем було направлено запит до ДПА України №11990-0-33-09/6 від 09.09.2009р. про надання інформації відносно відкритих рахунків ДП «Ровенькиантрацит» в банківських установах, на що листом №11349/5/29-2216 від 21.09.2009р. ДПА України надала ВДВС відповідні відомості. В подальшому, у зв'язку з внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, з 20.01.2010р. по 24.04.2013р. виконавче провадження ВП№14606231 було зупинено.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови від 24.04.2013р. про поновлення виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 063 468,81грн. є обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам Закону. При цьому, сума виконавчого збору була обґрунтовано вирахувана державним виконавцем виходячи із загальної суми стягнення за наказом №6/199 від 30.12.2008р. - 10 634 688,14грн. (725472,14грн. +10287,45грн.+ 3491043,20грн.+6407855,70грн.+29,65грн.). Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вищевказана сума заборгованості містить суму витрат по оплаті держмита в розмірі 6 407 855,70грн. Так, згідно з матеріалами справи, ухвалою від 17.09.2009р. до рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2008р. у справі №6/199 в порядку ст. 89 ГПК України вносились виправлення в частині зазначення витрат по оплаті держмита в сумі 6 407,86грн., проте по-перше, відповідних виправлень до наказу від 30.12.2008р. в порядку ст.117 ГПК України господарським судом Луганської області внесено не було, а по-друге, ухвала про виправлення описки від 17.09.2009р. на адресу ВДВС не направлялась, тобто державний виконавець не був обізнаний про наявність помилки у рішенні суду, за яким проводив стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, судова колегія не приймає зауважень заявника апеляційної скарги на необґрунтованість суми, стягнутої державним виконавцем з ДП «Ровенькиантрацит» у вигляді виконавчого збору. Крім того, апеляційний господарськийсуд вважає за необхідне відмітити, що апелянт припускається вільного тлумачення норм Закону України «Про виконавче провадження» у різних редакціях, у зв'язку з чим не приймає до уваги посилань заявника на відсутність в матеріалах справи доказів направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009р. та його зупинення від 20.01.2010р.

Таким чином, вимоги скаржника про визнання незаконними дій ВДВС відносно винесення постанови від 24.04.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування зазначеної постанови, заявлені необґрунтовано і спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія вважає безпідставними, такими, що ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду скарги, тому до уваги їх не приймає. При цьому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду, що уточнення скарги на дії ВДВС не передбачено чинним господарським процесуальним законодавством, у зв'язку з чим вважає обґрунтованим розгляд відповідної скарги в редакції заяви в порядку ст.22 ГПК України від 06.06.2013р.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст. 106, ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2013р. за скаргою Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ, щодо виконання рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2008р. у справі №6/199 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя, до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, про стягнення 16 820 520,96грн. - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2013р. у справі №6/199 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М’ясищев

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-ВДВС

1-господарському суду

1-ДАГС