Постанова

від 13.11.2013 по справі 6/199

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 6/199 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Корсака В.А., суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідачаСамойлова А.Ю. (дов від 28.12.2012 р. № 1-3/3д-35) ВДВСРубель І.В. (дов. від 01.11.2013 р. № 4.4/03/4.4/1282) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у справі № 6/199 господарського суду Луганської області за скаргою Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за позовомВідкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" доДержавного підприємства "Ровенькиантрацит" простягнення 16 820 520, 96 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою від 17.05.2013 р. в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, в який просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу в частині не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2008 р. та ненадання державному підприємству "Ровенькиантрацит" строку на добровільне виконання рішення суду;

- визнати незаконними дії Відділу щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р. та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що в порушення частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не направив скаржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та його зупинення у встановлений законом строк та в порядку, передбаченому статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження", крім того, розпочинаючи 24.04.2013 р. примусове виконання рішення суду, державний виконавець не пересвідчився щодо наявності добровільного погашення заборгованості боржником та невмотивовано виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1 063 468, 81 грн., оскільки за рішенням суду з державного підприємства "Ровенькиантрацит" було стягнуто 4 233 240, 27грн.

Відповідно до заяви від 06.06.2013 р. державне підприємство "Ровенькиантрацит" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінило вимоги за скаргою та просило суд визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р. та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою від 04.07.2013 р. господарський суд Луганської області у справі №6/199 (суддя Василенко Т.А.) скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит" на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р. відхилив, дійшовши висновку, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження", а доводи заявника є необґрунтованими та суперечать зібраним у справі доказам.

Уточнення скарги, подані державним підприємством "Ровенькиантрацит" 04.07.2013 р. в судовому засіданні суду першої інстанції, не були прийняті господарським судом Луганської області з тих підстав, що, по-перше, уточнення скарги не передбачені нормами Господарським процесуальним кодексом України, а по-друге, заявником було змінено предмет скарги після початку розгляду скарги по суті, що є неприпустимим.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. (колегія суддів: головуючий Будко Н.В., Манжур В.В., М'ясищев А.М.) ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2013 р. залишено без змін.

Державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається, зокрема, на доводи, викладені у скарзі на дії Відділу, вказуючи на те, що господарські суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права в результаті надання судами неналежної оцінки обставинам справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 р. касаційну скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.11.2013 р.

06.11.2013 р. ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду касаційної скарги державного підприємства "Ровенькиантрацит" на 15 днів за клопотанням представника скаржника та в судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2013 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та ВДВС, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального Кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до приписів частини 1 статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2008 р. у справі № 6/199 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" задоволено частково та стягнуто з державного підприємства "Ровенькиантрацит" суму попередньої оплати в розмірі 725 472, 14 грн., 3% річних в сумі 10 287,45 грн., неустойку в сумі 3 491 043, 20 грн., витрати по оплаті держмита в сумі 6 407 855, 70 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 29, 65 грн.

30.12.2008 р. на виконання рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2008 р. було видано відповідний наказ № 6/199.

05.08.2009 р. відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" звернулось до суду із заявою про видачу наказу про примусове виконання рішення, який відповідав би вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що постановою від 30.06.2009 р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України було відмовлено відкритому акціонерному товариству "Дніпроенерго" у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності наказу від 30.12.2008 р. вимогам закону.

03.09.2009 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14606231 про стягнення з державного підприємства "Ровенкиантрацит" коштів в загальній сумі 10 634 688, 14 грн. за наказом господарського суду Луганської області від 30.12.2008 р. № 6/199.

Ухвалою від 17.09.2009 р. господарський суд Луганської області в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України виправив описку, що була допущена при комп'ютерній верстці рішення від 16.12.2008 р., шляхом визначення правильної суми належного до стягнення держмита - 6 407,86 грн.

20.01.2010 р. виконавче провадження № 14606231 було зупинено на підставі статей 34, 36 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участі у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановами від 24.04.2013 р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України поновив виконавче провадження з виконання зазначеного наказу-дублікату господарського суду Луганської області від 30.12.2008 р. № 6/199 та стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 1 063 468, 81 грн. на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Ровенкиантрацит", посилаючись на те, що постанова від 03.09.2009 р. про відкриття виконавчого провадження не була надіслана боржнику, державний виконавець не пересвідчився у її отриманні останнім та не надав строку для добровільного виконання рішення суду, а постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2013 р. є необґрунтованою, в тому числі, з огляду на розмір стягнутої за рішенням суду суми боргу (з урахуванням ухвали про виправлення помилки), звернулось до господарського суду Луганської області з відповідною скаргою, уточнюючі свої вимоги заявами від 06.06.2013 р. та від 04.07.2013 р.

Мотивуючи відмову у задоволенні скарги державного підприємства "Ровенькиантрацит" суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, посилався на те, що доказів добровільного виконання рішення суду у встановлений постановою від 03.09.2009 р. про відкриття виконавчого провадження строк заявником надано не було, при цьому, суд визнав доведеним факт направлення заявнику зазначеної постанови, з огляду на що, за висновком суду, дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р. відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження", а доводи заявника є необґрунтованими та суперечать зібраним у справі доказам.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції, проаналізувавши встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та приписи Закону України "Про виконавче провадження", вважає, що висновки судів є суперечливими, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент внесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р.) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент внесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р.) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами. Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, належним доказом направлення простої кореспонденції є документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, зокрема, розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Посилання судів попередніх інстанцій на виписки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України не можуть вважатись належним доказом надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р. на адресу державного підприємства "Ровенкиантрацит", а отже і не може вважатись доведеним факт отримання боржником зазначеної постанови.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено та з матеріалів даної справи не вбачається, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України повідомив державне підприємство "Ровенкиантрацит" про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р. належним чином, передбаченим законодавством, як і не вбачається, що останнім була отримана зазначена постанова.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р.) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Державне підприємство "Ровенькиантрацит" стверджує, що, виносячи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р., державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України не пересвідчився щодо наявності добровільного погашення заборгованості боржником.

Зазначаючи про правомірність дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р., суди попередніх інстанцій стверджували, що доказів добровільного виконання рішення суду у даній справі надано не було, при цьому, не прийнявши надані державним підприємством "Ровенькиантрацит" акт прийому-передачі векселів від 30.11.2009 р. та інші докази, зазначивши, що вони не підтверджують факту добровільного виконання наказу суду № 6/199 від 30.12.2008 р.

Таким чином, вбачається, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги та проігнорували доводи та докази державного підприємства "Ровенькиантрацит", які підлягали дослідженню під час оцінки правомірності дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 р.

Крім того, відповідно до вищезазначеної оскаржуваної постанови від 24.04.2013 р., Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 1 063 468, 81 грн. на підставі наказу-дублікату господарського суду Луганської області від 30.12.2008 р. № 6/199, при тому, що ухвалою від 17.09.2009 р. господарського суду Луганської області було виправлено описку, яка була допущена при комп'ютерній верстці рішення від 16.12.2008 р., шляхом визначення правильної суми належного до стягнення держмита - 6 407, 86 грн., у зв'язку з чим загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника за наказом суду від 30.12.2008 р. № 6/199 стала становити 4 233 240, 30 грн.

Не дивлячись на вказане, апеляційний суд, підтримавши позицію суду першої інстанції, дійшов висновку, що дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні постанови від 24.04.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 063 468, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, на думку суду, сума виконавчого збору була вирахувана державним виконавцем, виходячи із загальної суми стягнення за наказом № 6/199 від 30.12.2008 р.

Таким чином, вбачається, що суди попередніх інстанцій зробили висновки, які не відповідають матеріалам справи та встановленим нормам матеріального та процесуального права, адже, вбачається, що законних підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 063 468, 81 грн. у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було.

Визнавши дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 24.04.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору такими, що не суперечать Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, не дав належного системного аналізу положенням вказаного Закону та належної оцінки діям державної виконавчої служби, що призвело до винесення ним неправомірного рішення.

Враховуючи неправильне застосування положень Закону України "Про виконавче провадження" та факт порушення державним виконавцем вимог Закону при виконанні наказу суду, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а скарга державного підприємства "Ровенькиантрацит" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволенню.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у справі та ухвалу господарського суду Луганської області від 18.09.2012 р. скасувати.

Скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати недійсною постанову від 24.04.2013 р. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з державного підприємства "Ровенькиантрацит" виконавчого збору у розмірі 1 063 468, 81 грн.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова