Ухвала

від 15.10.2013 по справі 6/199

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-23326/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 у справі № 6/199 (2а-14541/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 № 0000972350/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 133 040,00 грн., та, з урахуванням уточнення позовних вимог, дії державного податкового органу щодо висновків державного податкового органу, викладеного у акті перевірки, щодо завищення Товариством суми податку на додану вартість (ПДВ), відображеного в р. 26 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації з ПДВ на загальну суму 77 479,00 грн. та завищення р. 22.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ на загальну суму 2 993,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що понесені Товариством витрати, пов'язані з придбанням послуг з розміщення зовнішньої реклами, не пов'язані з господарською діяльністю останнього, оскільки рекламні носії не дають змоги ідентифікувати позивача, тобто не містять інформацію про нього чи про товар, виробником або продавцем якого є позивач.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що реклама, що була ним оплачена, мала на меті рекламу товару, а не особи, яка продає такий товар, та що витрати, понесені на рекламні послуги, підтверджені документально.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами планової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 Державною податковою інспекцією було складено акт від 19.11.2008 № 198/23-504/25289131, у якому зазначено, що позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток на загальну суму 106 575,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що витрати, пов'язані з придбанням послуг у контрагентів (ПП "Ас Тім", ТОВ "Галактика Нова", ТОВ "Піраміда Груп", ДП "РТМ - Медіа") з розміщення реклами, не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, оскільки, з урахуванням того, що рекламні продукти (носії реклами) не містять інформації, що дає змогу ідентифікувати Товариство як замовника такої реклами чи як Товариство, продукція якого продається чи виготовляється, Товариство фактично здійснювало витрати на проведення рекламних заходів інших суб'єктів господарювання. В ході перевірки також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, яке виникло внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі видатків за отримані рекламні послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат та які під час перевірки виключені зі складу валових витрат.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

При цьому слід зазначити, що наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат - первинні документи - є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів та використання у господарській діяльності придбаних товарів (послуг).

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначені Законом України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу" . У ст. 1 цього Закону наведено визначення терміна "зовнішня реклама", відповідно до якого - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що підставою для віднесення витрат до складу валових є витрати на рекламу саме тих товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) платником, тобто за допомогою реклами споживач повинен ідентифікувати особу, що їх продає чи надає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, позивач згідно укладених договорів з ПП "Ас Тім", ТОВ "Галактика Нова", ТОВ "Піраміда Груп", ДП "РТМ - Медіа" замовив останнім проведення рекламних кампаній на спеціальних конструкціях. Згідно фото - звітів на рекламних продуктах (спеціальних конструкціях) було зазначено назви торгових марок "Zaspagolf", "DeVision", "First Ukrainian Development" та номер телефону.

Проте судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вищезазначені торгові марки не належить Товариству. Такий висновок є цілком обґрунтованим, оскільки надані договір доручення, що укладений між позивачем та ЗАТ "ТІЗ - Топаз" на реєстрацію торгової марки "Zaspagolf" та виконання дій спрямованих на пошук та інформування потенційних покупців щодо нерухомості, що будується та продається позивачем, копії виписок з банку про перерахування коштів на рахунок ЗАТ "ТІЗ-Топаз" та копія заявки до Українського інституту промислової власності про реєстрацію торгової марки не дають підстав вважати, що вказана торгова марка була зареєстрована на момент проведення рекламних компаній та належала саме Товариству. А торгова марка "DeVision" це логотип іншої компанії, яка займається створенням об'єктів нерухомості та організацією відповідних процесів.

Також судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що номер телефону, зазначений на рекламній продукції також не належить Товариству, оскільки відповідно до договорів про надання телекомунікаційних послуг від 02.08.2007 № 8875 та від 28.01.2008 № 10289 користувачами вказаного номеру телефону були ТОВ "Телесистеми України" та ДП "Інвест-Хауз-Холдинг", що також підтверджується рахунками оплати за послуги зв'язку, що здійснені саме вказаними юридичними особами.

Посилання позивача на договір суборенди нежилого приміщення від 16.01.2008 № САр-07 між ДП "Інвест-Хауз-Холдинг" та ЗАТ "ТІЗ - Топаз", як підтвердження того, що саме ЗАТ "ТІЗ - Топаз" було користувачем вказаного в рекламі номеру телефону, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки вказаний договір був підписаний в односторонньому порядку.

Щодо копій договорів підряду на капітальне будівництво від 07.11.2003, генерального підряду від 17.12.2007 та копій договорів купівлі - продажу будинків, то зазначені договори підтверджують лише факт здійснення позивачем господарської діяльності з будівництва та продажу будинків, проте, жодним чином не впливають на ідентифікацію позивача на рекламних продуктах (спеціальних конструкціях), як замовника такої реклами, чи як Товариства, чия продукція продається чи виготовляється.

Аналізуючи вище наведені норми та фактичні обставини справи, колегія судів Вищого адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 у справі № 6/199 (2а-14541/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко