Ухвала

від 31.07.2013 по справі 2а-5861/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5861/12/0170/2

31.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-5861/12/0170/2 за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 22.04.13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Буддеталь" (вул. Черноморский тупик, 3,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000072203 від 25.05.2012 року.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правових відносин з ПП " Севелітстрой" за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 16.05.2012 р. був складений акт №465/22-03/01375297.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ,п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ за грудень 2010 р. у сумі 17901,80 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 25.05.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072203 , відповідно до якого позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ за грудень 2010 р. на 17901,80 грн.

На думку апелянта зазначені висновки відповідача є обґрунтованими, оскільки при формуванні податкового кредиту, позивачем порушено норми діючого законодавства, що встановлено в акті перевірки позивача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правових відносин з ПП " Севелітстрой" за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 16.05.2012 р. був складений акт №465/22-03/01375297.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ,п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ за грудень 2010 р. у сумі 17901,80 грн.

За результатами матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 25.05.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072203 , відповідно до якого позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ за грудень 2010 р. на 17901,80 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідач в акті №465/22-03/01375297 від 16.05.2012 р. зазначив, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ПП "Севелітстрой", діяльність якого була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Внаслідок наведених обставин на думку відповідача укладені з ним договори не мали реального характеру , сплачений ПП "Севелітстрой" ПДВ за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до податкового кредиту .

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем з ПП "Севелітстрой" 06.12.2010 р. був укладений договір підряду №650, предметом якого було виконання робіт щодо ремонту м'якого даху ремонтно-механічного цеху позивача. Вартість робіт була визначена сторонами у розмірі 94301 грн.

Крім того, між позивачем та ПП "Севелітстрой" 06.12.20120р. був укладений договір підряду № 690 , предметом якого зазначено виконання робіт по капітальному ремонту м'якого даху трансформаторної підстанції на суму 13110 грн.

До матеріалів справи залучений експертний висновок №36 від 18.12.2012 р.. судово-економічної експертизи, проведення якої було здійснено на виконання ухвали суду від 25.06.2012 р. При проведені експертизи було встановлено,що висновки акту перевірки податкового органу №465/22-03/01375297 від 16.05.2012 р. щодо завищення податкового кредиту по ПДВ за грудень 2010 р. в сумі 17901,80 грн. не знайшли підтвердження, наданими на вивчення первинними бухгалтерськими документами платника податків підтверджена оплата, виконаних по договору підряду № 650 від 06.12.2010 р., укладеного з ПП "Севелітстрой" , робіт на загальну суму 107410,80 грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 17901,80 грн. )

Також до матеріалів справи залучений висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.03.2013 р., проведення якої було здійснено на виконання ухвали суду від 25.06.2012 р. Під час проведення дослідження об'єктів позивача, на яких проводились ремонті роботи ПП "Севелітстрой", експертами встановлено виконання ремонту даху на площі 838 кв.м. , вказані обсяги робіт , яки співпадають з зазначеними в документах бухгалтерської звітності платника податків.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України , відповідачем не надано доказів, яки спростовували б факт виконання ПП "Севелітстрой" робіт в обсягах, встановлених експертною установою .

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки встановлено факт виконання ПП "Севелітстрой" робіт в обсягах, зазначених позивачем, то позивач згідно з зазначеними вище вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" правильно відобразив у податковій звітності суми ПДВ , сплаченого під час проведення розрахунків за виконані ремонтні роботи .

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 2а-5861/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко