Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/10743/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10743/13 06.08.13

За позовом Приватного підприємства "Ідея"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Україна"

про стягнення заборгованості 79 321,61 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Миргородський Б.М.

від відповідача: Суворов М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Ідея" (далі-позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Україна" (далі-відповідач) про стягнення 79 321,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №391012 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 29.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому частково визнав наявну заборгованість у сумі 15 735,72 грн.

Також у процесі провадження у справі представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач не заявляв жодних претензій до позивача протягом всього строку надання послуг, що свідчить про відсутність недоліків у виконанні умов договору позивачем.

У судовому засіданні 20.06.2013 р. судом оголошувалася перерва до 04.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

26.07.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав письмові пояснення, в яких вказує на те, що позивачем було надано послуг на загальну суму 124 919,96 грн., відповідачем проведено оплату лише частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 76 140,02 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача не заперечував щодо факту наявності заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РК Україна" та Приватним підприємством "Ідея" був укладений договір №391012 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, умовами якого передбачено, що позивач за дорученням відповідача проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а відповідач своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з позивачем згідно з умовами цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.4.6. відповідач зобов'язався проводити своєчасно та в повному обсязі розрахунки з позивачем відповідно до вимог цього договору.

Пунктом 3.4.8. договору встановлено, що відповідач зобов'язується в термін 3-х робочих днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) підписати його або надати позивачу письмово обґрунтовану відмову. Відповідач на має права відмовитися від підписання акту приймання-здачі робіт, якщо протягом терміну розміщення реклами позивач не сповіщає відповідача про наявність дефектів при виконанні позивачем своїх зобов'язань за договором. Не підписання відповідачем акта протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від позивача без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем договірних зобов'язань та відсутності претензій.

Відповідно до п. 4.2. договору порядок розрахунку: оплата проводиться відповідачем за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 25 числа поточного місяця (якщо інший строк платежу не буде узгоджено в додатках). Розрахунки проводяться в національній валюті України, безготівково за договором (або виставленим рахунком).

Пунктом 4.8. договору встановлено, що фактом виконання робіт (надання послуг) є акт приймання-здачі робіт.

Згідно з п. 6.2.2. договору при порушені відповідачем зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, позивач вправі стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати).

Додатком №1/1 від 29.10.2012 р. до договору сторони визначили вартість робіт на листопад 2012 р. в розмірі 16 620,00 грн.

Додатком №2 від 30.11.2012 р. до договору сторони визначили вартість робіт на грудень 2012 р. в розмірі 16 620,00 грн.

Додатком №2/1 від 30.11.2012 р. до договору сторони визначили вартість робіт на грудень 2012 р. в розмірі 16 620,00 грн.

Додатком №4 від 28.01.2013 р. до договору сторони визначили вартість робіт на лютий 2013 р. в розмірі 29 280,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті надані послуги на загальну суму 124 919,96 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, які частково підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а частково не підписані та не повернуті позивачеві (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи, а саме копіями банківських виписок з рахунку позивача, також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 48 779,96 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 76 140,02 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 76 140,02 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 181,59 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №391012 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 29.10.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які частково прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам здачі-приймання виконаних робіт та відповідних до актів рахункам-фактурам на загальну суму 124 919,96 грн.

При цьому, суд відзначає, що акти здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000273/1 від 30.11.2012р., №ОУ-0000300 від 31.12.2012р., №ОУ-0000303 від 31.12.2012р., 3ОУ-0000060 від 28.02.2013р. (з посиланням на відповідні рахунки-фактури) позивач направляв відповідачу поштою, що підтверджується копіями фіскальних чеків поштової установи та копіями описів вкладення у цінний лист (наявні в матеріалах справи), однак відповідачем не підписані з підстав неналежного виконання зобов'язань за договором. При цьому, відповідачем не надано суду доказів неналежного виконання ПП «Ідея» послуг рекламної кампанії, саме під час її проведення, як це передбачено п.3.4.8 договору.

Однак, враховуючи обов'язок відповідача в термін 3-х робочих днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) підписати його або надати позивачу письмово обґрунтовану відмову, яка у передбачені строки позивачу не надавалась, суд приходить до висновку, що передані позивачем акти здачі-приймання робіт вважаються підписані відповідачем та підлягають оплаті в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач не провів оплати виконаних позивачем робіт на суму 76 140,02 грн., доказів зворотного суду не надав та проти прийняття ним наданих послуг за вищевказаними актами не заперечив.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 4.2. договору, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги у визначених сторонами розмірах повинен бути виконаний до 26 числа місяця, в якому надавались послуги та підписувались акти здачі-прийняття робіт.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №391012 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 29.10.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 76 140,02 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 181,59 грн. пені за період з 26.11.2012 р. по 23.04.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що сума пені за останнім не відповідає обґрунтованій та правильній сумі.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 3 175,44 грн., розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.11.2012 р. по 23.04.2013 р. та підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Ідея" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Україна" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 1/8, ідентифікаційний код 30970953), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Ідея" (73000, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 27, кв. 37, ідентифікаційний код 32022313) 76 140 (сімдесят шість тисяч сто сорок) грн. 02 коп. - основного боргу, 3 175 (три тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 44 коп. - пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 37 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.