Рішення

від 13.08.2013 по справі 927/908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

13 серпня 2013 року Справа № 927/908/13

Позивач: закрите акціонерне товариство "Блейрас Україна",

вул. Саперне поле, 26-а, м. Київ, 01042

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс",

пр-т. Миру, 45/90-а, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 174347,88 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Деяк В.Ю. довіреність № б/н від 27.09.2012 представник

від відповідача: Сиротинець М.В., адвокат, договір про надання правової допомоги від 26.07.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 143 909,90 грн. боргу; 22 004,47 грн. штрафу та 8433,51 грн. пені за неналежне виконання умов договору №1 купівлі-продажу транспортного засобу від 05.11.2010 року.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати за надання правової допомоги в сумі 28 500 грн.

Судом в судовому засіданні 06.08.2013 р. було здійснено огляд оригіналу договору № 1 купівлі-продажу транспортного засобу від 05.11.2010 р. та акту приймання-передавання транспортних засобів від 05.11.2010 р.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом .

Представником позивача в судовому засіданні 13.08.2013 р. заявлено усне клопотання про витребування у Чернігівського ВРЕР оригіналів довідок-рахунків на передані відповідачу транспортні засоби.

Клопотання позивача про витребування у Чернігівського ВРЕР оригіналів довідок-рахунків на передані відповідачу транспортні засоби відхилено судом, оскільки, відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" клопотання про витребування господарським судом доказів має подаватися в письмовій формі.

Представником відповідача в судовому засіданні 13.08.2013 р. подано письмову заяву про застосування до позовних вимог в частині штрафу в сумі 22044,47 грн. та пені в розмірі 8433,51 грн. строк позовної давності в один рік. Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що згідно умов договору право вимоги у позивача виникло 06.11.2011 р. та припинено 06.11.2012 р. У вказаний строк позивач із позовними вимогами до суду не звертався.

Заява відповідача про застосування до позовних вимог в частині штрафу в сумі 22044,47 грн. та пені в розмірі 8433,51 грн. строку позовної давності в один рік прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 13.08.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В наданих в судовому засіданні представником відповідача письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону оскільки, в дійсності, за придбані транспортні засоби ТОВ «Кім Транс» розрахувалось відразу готівкою на прохання директора ЗАТ «Блейрас Україна» О.Й.Цанько для уникнення оподаткування останнім даного прибутку. Підтвердженням цього факту є те, що 09.11.2010 р. транспортні засоби були відповідачем поставлені на облік Чернігівським ВРЕР. В свою чергу Чернігівським ВРЕР була видана довідка-рахунок відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 р. № 1388 (у редакції постанови КМУ від 23.12.2009 р. № 1371). Згідно з копіями технічних паспортів на транспортні засоби, останні були поставлені на облік. Згідно з актом перевірки податкової інспекції, первинна бухгалтерія на підприємстві ТОВ «Кім Транс» не велась і посада бухгалтера була відсутня. Тому, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 143909,90 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодним доказом. Щодо нарахування штрафу та пені відповідач зазначає, що із змісту позовних вимог незрозуміло за який період нараховувались дані суми та яким чином. Крім того, позивачем не було дотримано вимог ст. 258 Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Відповідач вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 28500 грн. Позивачем не було надано до позовної заяви всі необхідні документи, які б підтверджували надання послуг адвоката саме в даній господарській справі та не надано доказів отримання адвокатом суми гонорару в розмірі 28500 грн. Крім того, відповідач вважає, що вказана сума оплати гонорару адвоката є надмірно великою, виходячи із заявленої суми, із кваліфікації адвоката, часу, який адвокат витратив на підготовку матеріалів позовної заяви.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду на час розгляду справи не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

05.11.2010 року між закритим акціонерним товариством "Блейрас Україна" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, продавець (позивач) взяв на себе зобов»язання продати, а покупець (відповідач) купити транспортні засоби, а саме:

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXOA0015048, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089171;

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXАО0014385, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085923;

- вантажний сідловий тягач - Е марки MERCEDES-BENZ 1424, рік випуску 1998, № шасі WDB6510471K352876, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 787899;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, № шасі ZAB1EAAIV0982164, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089170;

- причіп автовоз марки KAESSBOHRER, рік випуску 1998, № шасі VAK65100005112086, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 491050;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, шасі ZAHB1EAAJV0982170, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085925.

Згідно п.п. 2.1., 2.2 договору, продавець зобов»язаний передати транспортні засоби та документи на нього не пізніше 05 листопада 2010 р. Покупець зобов»язаний прийняти транспортні засоби та документи на нього не пізніше 05 листопада 2010 р.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу.

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 05.11.2010 року сторони визначили, що оплата вартості транспортних засобів відбувається за ціною:

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXOA0015048, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089171, по ціні - 34736,95 грн.;

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXАО0014385, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085923, по ціні - 38167,90 грн;

- вантажний сідловий тягач - Е марки MERCEDES-BENZ 1424, рік випуску 1998, № шасі WDB6510471K352876, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 787899, по ціні - 32567,00 грн;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, № шасі ZAB1EAAIV0982164, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089170, по ціні - 15343,00 грн.;

- причіп автовоз марки KAESSBOHRER, рік випуску 1998, № шасі VAK65100005112086, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 491050, по ціні - 9832,10 грн.;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, шасі ZAHB1EAAJV0982170, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085925, по ціні - 13263,05 грн.

Загальна сума вартості транспортних засобів, указаних в п.3.1. складає 143909,90 грн., що складає 18 000 доларів США по курсу Національного банку України на 5 листопада 2010 р. без ПДВ. (п.3.2. договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 05.11.2010 року позивачем (продавцем) було передано відповідачу (покупцю) транспортні засоби визначені договором, що підтверджується актом приймання -передавання транспортних засобів від 05.11.2010 р., який підписаний та скріплений печатками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем транспортних засобів також підтверджується наданими копіями довідок - рахунків від 05.11.2010р. серії КІМ № 338328, № 338327, № 338326, № 338325, № 338324, № 338323, та копіями свідоцтв про реєстрацію від 09.11.2010р. придбаних транспортних засобів за відповідачем.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.3. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 05.11.2010 року, оплата проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця рівними частинами, кожного п»ятого числа місяця, починаючи з 05 березня 2011 р. з урахуванням курсу долара США установленого Національним банком України. Щомісячний платіж складає 2000 доларів США та проводиться в гривні з урахуванням курсу долара США установленого Національним банком України на день платежу. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше 05 листопада 2011 р.

16.11.2012 р., 01.12.2012 р. та 11.12.2012 р. позивачем були направлені відповідачу листи-нагадування про необхідність погашення заборгованості за продані відповідачу транспортні засоби. Дані листи були отримані особисто директором ТОВ «Кім-транс» Михадюк С.М. відповідно 22.11.2012 р., 05.12.2012 р. та 14.12.2012 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 21081304 від 22.11.2012 р., № 21108512 від 05.12.2012 р. та № 21205216 від 14.12.2012 р., які додані до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих транспортних засобів не виконав, вимоги позивача про оплату залишив без задоволення. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані транспортні засоби становить 143909,90 грн.

Посилання відповідача як на підтвердження факту оплати придбаних транспортних засобів на довідки-рахунки, видані Чернігівським ВРЕР та на підставі яких транспортні засоби були поставлені на облік не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в наданих відповідачем копіях довідок-рахунків зазначена лише вартість транспортного засобу та відсутній напис, що була здійснена оплата вартості транспортного засобу. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» на яку посилається відповідач, не передбачена відмова в реєстрації транспортного засобу в разі не здійснення покупцем оплати за придбаний транспортний засіб, на що посилається відповідач. Крім того, умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 05.11.2010 року сторонами передбачена оплата за отримані транспортні засоби з розстрочкою платежу.

Не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача як на доказ проведення розрахунків за отримані транспортні заходи на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кім-Транс» № 1730/22/33336249, проведеної державною податковою інспекцією у м. Чернігові, оскільки наданий відповідачем акт датований 14.09.2009р., хоча в акті зазначено час проведення перевірки з 03.09.2012р. по 07.09.2012р. У відповідності до п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі якої була здійснена у відповідача документальна позапланова перевірка, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Контроль за здійсненням розрахунків між суб»єктами господарювання не відноситься до повноважень органів державної податкової служби. Вказаний акт перевірки також не містить відомостей щодо здійснення відповідачем розрахунків за придбані у позивача транспортні засоби.

Відповідно до п.1.35. ч.1. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. зі змінами та доповненнями, розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно п.22.1 ст. 22 вищевказаного Закону, видами розрахункових документів є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (п.22.2 Закону).

Пунктом 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. визначено, що касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Касові документи - це документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.3.1. Положення).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджують здійснення ним оплати за отримані транспортні засоби в готівковому чи безготівкову порядку відповідно до законодавства України.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8433,51 грн., а також штраф у сумі 22004,47 грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.0Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.08

Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. із змінами та доповненнями, визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 05.11.2010 року сторонами не передбачено стягнення неустойки у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов»язань сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8433,51 грн., а також штрафу в сумі 22004,47 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отримані транспортні засоби не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 143909,90 грн. основного боргу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2878 грн. 20 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 28500 грн. витрат за надання правової допомоги.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, Деяк В.Ю. є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3979 від 30.11.2009 року.

З наданого позивачем договору про надання правової допомоги від 11.09.2012 року слідує, що даний договір було укладено між адвокатом Деяк В.Ю. та Цанько О.Й. як фізичною особою.

Позивачем по даній справі є юридична особа - закрите акціонерне товариство "Блейрас Україна", а не фізична особа - Цанько О.Й.

Доказів укладення договору про надання правової допомоги з юридичною особою - закритим акціонерним товариством "Блейрас Україна" позивачем суду надано не було.

Крім того, наданий позивачем розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги підписаний адвокатом Деяк В. та клієнтом - фізичною особою Цанько О.

Також з наданої позивачем розписки від 17.09.2012 р. вбачається, що адвокат Деяк В.Ю. згідно домовленості з громадянином Цанько О.Й. за надання йому професійної діяльності адвоката, згідно договору від 17.09.2012 р., отримав від Цанька О.Й. гонорар у розмірі 28500 грн.

У зв»язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на сплату послуг адвоката.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення 28500 грн. витрат на послуги адвоката є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 626, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р., п.п. 1.2., 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., ст. ст.32, 33, 34, 38, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс", пр-т. Миру, 45/90-а, м. Чернігів, 14000 (п/р 26001001428001 ВАТ КБ „Надра", МФО 353627, код ЄДРПОУ 33336249) на користь закритого акціонерного товариства "Блейрас Україна", вул. Саперне поле, 26 А, м. Київ, 01042 (п/р 2600735475 ВАТ „СЕБ БАНК", МФО 300175, код ЄДРПОУ 34047942) 143 909,90 грн. боргу та 2878 грн.20 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 14.08.2013 р.

Суддя Л.М.Лавриненко