Постанова

від 30.04.2014 по справі 927/908/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 927/908/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 13 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у справі № 927/908/13 за позовом закритого акціонерного товариства "Блейрас Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" про стягнення суми, -

Встановив:

У липні 2013 року закрите акціонерне товариство "Блейрас Україна" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" про стягнення 143909,90 грн. основної заборгованості, 22004,47 грн. неустойки, 8433,51 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1 від 5 листопада 2010 року в частині розрахунків за товар, а також 28500 грн. вартості правової допомоги.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 143909,90 грн. боргу та 1878,20 судового збору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені судові рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 5 листопада 2010 року сторонами укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити наступні транспортні засоби:

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXOA0015048, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089171;

- вантажний автовоз марки RENAULT 22AX12, рік випуску 1999, № шасі VF622AXАО0014385, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085923;

- вантажний сідловий тягач - Е марки MERCEDES-BENZ 1424, рік випуску 1998, № шасі WDB6510471K352876, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 787899;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, № шасі ZAB1EAAIV0982164, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 089170;

- причіп автовоз марки KAESSBOHRER, рік випуску 1998, № шасі VAK65100005112086, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 491050;

- причіп автовоз марки ROLFO 2V12135, рік випуску 1999, шасі ZAHB1EAAJV0982170, свідоцтво про реєстрацію, серія ААС № 085925.

Загальна сума вартості зазначених транспортних засобів (далі - товар) складає 143909,90 грн., що дорівнює 18000 доларів США за курсом Національного банку України на 5 листопада 2010 року, без ПДВ (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу, а відповідачем - прийнято товар, що підтверджується актом приймання-передачі від 5 листопада 2010 року, довідками-рахунками від 5 листопада 2010 року серії КІМ № 338328, № 338327, № 338326, № 338325, № 338324, № 338323, та свідоцтвами про реєстрацію від 9 листопада 2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 3.3 договору оплата проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця рівними частинами кожного п'ятого числа місяця, починаючи з 5 березня 2011 року, з урахуванням курсу долара США встановленого Національним банком України. Щомісячний платіж складає 2000 доларів США та проводиться в гривні з урахуванням курсу долара США, встановленого Національним банком України на день платежу. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше 5 листопада 2011 року.

Проте, зобов'язання з оплати поставленого товару відповідачем не виконані, листи-нагадування про необхідність погашення заборгованості за продані відповідачу транспортні засоби, залишені останнім без належного задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 626, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, встановивши зазначені обставини, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості за поставлений товар, в розмірі 143909,90 грн., зважаючи на доведеність та обґрунтованість цих вимог, а також на відсутність доказів оплати відповідачем вартості поставленого йому товару.

Оскільки умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 1 від 5 листопада 2010 року не передбачено стягнення неустойки у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, з урахуванням положень ст.ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вимоги позивача стосовно стягнення штрафу в сумі 22004,47 грн. та пені в розмірі 8433,51 грн. залишені судом без задоволення.

Крім того, судом відмовлено й в задоволенні позову щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 28500 грн., з посиланням на те, що договір про надання правової допомоги, на який посилається позивач як на підставу даних вимог, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як фізичною особою, тоді як позивачем у даній справі є юридична особа - закрите акціонерне товариство "Блейрас Україна", а доказів укладення відповідного договору саме з юридичної особою позивачем не надано, як не надано й будь-яких інших доказів в підтвердження таких вимог.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості та необхідність відмови в задоволенні решти позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги про оплату вартості транспортних засобів були предметом дослідження при розгляді апеляційної скарги відповідача в апеляційному господарському суді і їм дана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 13 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у справі № 927/908/13 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.